Процес Шварцбарда відбувся 18–26 жовтня 1927 перед трибуналом Сени у Парижі над Самуїлом-Шльомою Шварцбардом (Samuel-Sholom Schwartzbard), вбивці Симона Петлюри. Шварцбард (1886–1938), єврей з Балти (родом з Ізмаїлу (Бессарабія)), під час першої світової війни був у французькому Іноземному Легіоні, в 1917 р. повернувся в Україну, вступив до Червоної гвардії в Одесі. У 1920 повернувся до Парижа, де 25 травня 1926 убив С. Петлюру заявивши що зробив це як акт помсти.
Під час процесу сторона захисту спрямувала розгляд справи на звинувачення петлюрівців у антисемітизмі, а Армію УНР у погромах, що мали місце в Україні, покладаючи відповідальність за них тодішнього Головного Отамана С. Петлюру. Єврейський комітет видав документи про погроми: «Les Pogromes en Ukraine sous les Gouvernements Ukrainiens (1917—1920). Aperçu historique et documents» (Париж, 1927), під редакцією Л. Моцкіна, І. Шехтмана, І. Черіковера й Н. Цацкіса, а тенденційна книга Б. Лекаша (В. Lecache, «Quand Israël meurt…», 1927) сприяла поширенню антиукраїнських настроїв у Франції. Українська сторона опублікувала документи («Documents sur les pogromes en Ukraine et l'assassinat de Simon Petlura à Paris. 1917—1921–1926», 1927), підготовані комісією на чолі з В. Прокоповичем і А. Яковлевим, в яких на основі розпоряджень, наказів і прокламацій С. Петлюри подано його ставлення до єврейського питання, зокрема до погромів. Обидві книжки документів були часто цитовані на процесі.
Важливу роль у процесі відіграв адвокат Шварцбарда — адвокат Анрі Торрес (Torres) який водночас виступив представником радянського консула в Парижі. Свідками захисту виступили Л.Блюм, І.Черіковер, Сльосберґ, А.Ревуцький. За підсудного, крім з комуністичних та єврейських видань, підтримали Шварцбарда Анрі Бергсон, Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс, Поль Ланжевен. Деякі свідки висунули тезу, що Шварцбард діяв за наказом більшовицьких кіл і виконав замах при допомозі їхніх агентів; прихильні Петлюрі свідчення подали С. Ґольдельман, А. Марґолін, Володимир ЖаботинськийВолодимир Жаботинський забрав свої прихильні свідчення за день до процесу. З цього і почався процес. Головний прокурор Рейно (Raynaud) об'єктивно подав події в Україні за доби революції. Під впливом поширеної у пресі дезінформації під час судового процесу та тиску на процесі присяжні прийшли висновку і відповіли на питання голови суду, що «Шварцбард не винен у тому, що стріляв у С. Петлюру й поранив його». Шварцбард був звільнений.
Помер у Південній Африці 1938. У 1967 був перезахований в Ізраїлі та визнаний національним героєм Ізраїлю.
Чимало євреїв уважали Шварцбарда за національного героя, месника за кривди, що їм вчинено в Україні. Однак є також багато євреїв, які погоджуються з українцями, що Шварцбард був зброєю в руках більшовиків, а акція довкола вбивства С. Петлюри викликала ворожнечу між єврейським й українським народами. Цей процес став поштовхом до заснування у Франції Міжнародної ліги проти расизму й антисемітизму (Ligue Internationale contre le Racisme et l'Antisémitisme).
Джерела та література , А. Жуковський. Процесс Шварцбарда в парижском суде / сост. И. Будовниц. — Ленинград : Из-во «Красная газета», 1928. — 80 с. Sténogramme Cour d'Assises de la Seine. Audiences du 18 Octobre 1927 au 26 Octobre 1927. Presidence de M. le Conseiller Flory. Fascicules № 1-11. Андрій Здоров. Міра відповідальності або «дві сторони погрому»: з приводу 95-ї річниці убивства Симона Петлюри // Historians.in.ua, 13.06.2021
Виноски