Язиги

Язиги (, ) — назва союзу кочових племен іранського (сарматського) походження. Існує гіпотеза, що язиги є нащадками або родичами язаматів, які проживали в Нижньому Подонні.

Міграція сарматських племен з Центральної Азії у Північне Причорномор'я розпочалася у II ст. до н. е. — язиги були першими з переліку союзів войовничих кочових іранськомовних племен. У I ст. н. е. під тиском інших сарматських племен, насамперед аорсів та аланів, язиги відійшли до Середньодунайської низовини, де розселилися у межиріччі Тиси і Дунаю, ставши безпосередніми сусідами римської провінції Паннонія, на яку вони періодично здійснювали напади у союзі з германськими племенами.

Перші відомості про язигів на зламі II/I ст. до н. е. наводить Страбон, який пише про язигів, царських сарматів та ургів. Аппіан у I ст. до н. е. згадує царських язигів. Давньоримський поет Публій Овідій Назон з 8 року н. е. відбував заслання у м. Томіс (нині м. Констанца, Румунія), де зустрічав язигів і змалював їх у свої творах «Трістія» та «Листи з Понту». Античні історики пишуть про язигів як про мешканців середньодунайської низовини до початку III ст.

Назва Корінь назви може бути праіранським яз- — «приносити жертву», що, можливо, вказує на касту або плем'я, що спеціалізується на релігійних жертвоприношенняхLebedynsky, Iaroslav (2014). Les Sarmates amazones et lanciers cuirassés entre Oural et Danube (VIIe siècle av. J.-C. — VIe siècle apr. J.-C.). Éd. Errance, pp. 188 & 251. Об'єднані скіфи та сармати називали себе язигами, що деякі дослідники пов'язують зі старослов'янським словом ѩзꙑкъ («язик, народ»)Laurent, Peter Edmund (1830). An Introduction to the Study of Ancient Geography (2nd ed.). Henry Slatter, p. 311.

Зовнішність Серія чоловічих черепів язигів Паннонії з могильника Ходмезевасархелі-Фехерто показує, що обличчя у язигів було середньошироке та середньовисоке, ніс теж середньоширокий та середньовисокий. Орбіти великі за шириною та малі за висотою, хамеконхні (мають малу висоту по відношенню до їхньої ширини). Серія жіночих черепів язигів демонструє, що обличчя у них було мале завширшки і дуже мале заввишки, ніс малий за шириною і на межі дуже малих і малих параметрів по висоті. Орбіти малі за шириною та середні за висотою, гіпсиконхні (мають велику висоту по відношенню до їхньої ширини, вузькі)Bartusz L. Anthropologische Beitrage zur I und II. Periode der Sarmatcnzeit in Ungarn // Acta Archaeologica Hungarica. 1961. № 13, р. 225—226.

Історія

Язиги у Північному Причорномор'ї

Щодо часу появи язигів у Північному Причорномор'ї певних відомостей немає. Можливо, що язиги входили до сарматського об'єднання, яке під приводом сайїв поклало край скіфському домінуванню у регіоні у 280—260 рр. до н. е. Страбон локалізує язигів з царськими сарматами та ургами у Пн.-Зах. Причорномор'ї під час Мітрідатових війн (поч. І ст. до н. е.) (Географія, VII, 3, 17). VII, 3, 17 Перелічені Страбоном три групи сарматів викликають асоціації зі скіфською ордою, де місце скіфів-царських (паралатів) посідають сармати-царські (сайї ?), авхатів — урги ( < д.ір.*urga- — «потужний, сильний»Zgusta L. Die Personennamen griechischer Städte der nördlichen Schwarzmeerküste. Prag, 1955.),щодо етимології даного етноніму існує й інша думка: А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII — VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005 сармати-язиги — катіарів та траспіїв.Аппіан також згадує язигів як спільників Мітрідата VI Євпатора (Mith., 69) у Європі (щодо подій 74 р. до н. е.) «… з савроматів так звані царські, язиги, коралли …».Аппиан. Римские войны. Изд-во «Алетейя», 1994 ΜΙΘΡΙΔΑΤΕΙΟΣ, X, 69

Овідій, перебуваючи у Томах у засланні, між 9 та 17 роками згадує язигів на Нижньому Дунаї. «Iazyges et Colchi Tereteaque turba Getaeque Danuuii mediis uix prohibentur aquis; „ TRISTIA, II, 191 Але вже до 50 р. н. е. переважна частина язигів мігрувала до Паннонії крізь Олтенію.J. Harmatta. Studies in the History and Language of the Sarmatians. (Acta Universitatis de Attila József Nominatae. Acta antique et archaeologica Tomus XIII. Szeged 1970) Також язиги Північного Причорномор'я (на відміну від язигів-метанастів Паннонії) згадані у Географії Клавдія Птолемея (ІІІ, 5, 7; “… усім узбережжям Меотіди язиги та роксолани…»). Ймовірно, окремі групи язигів Північного Причорномор'я були остаточно асимільовані різними етосами в часи Великого переселення народів.

У давньоруській мові язигами (ясами) називали аланів та інші іранські етноси Північного Кавказу та Приазов'я, які згодом стали складовою сучасних осетин.

Язиги Паннонії Отже, вперше язиги Паноннії згадуються Корнелієм Тацитом у описі подій 50 року (Тац., Ан., XII, 29-30). Клавдій Птолемей язигів Паноннії на відміну від Причорноморських називає «язигами-метанастами» (Geo., ІІІ, 5, 1; «Південною межею є язиги-метанасти…»), тобто язигами-переселенцями. Пліній Ст., описуючи Європу, щодо язигів повідомляє наступне:«…між Дунаєм і герцинським лісом, до самих Паннонських зимових таборів в Карнунті, сарматське [плем'я] язигів займає сусідні з германцями поля і рівнини, тоді як даки, яких язиги зігнали [з рівнин], живуть [тепер] в лісах і в горах до річки Патісс. За Маром або Дуріей — [рікою], яка відокремлює язигів від суебів і царства [нащадків] Ваннія, — навпроти язигів живуть бастерни та інші германці…» (Пл. Ст., IV, 80-81 )Безпосереднє сусідство з імперією зробило язигів досить згадуваними у римській історіографії, а саме:

50 — спільники (найманці) Ванія, короля швабів (свевів) (Тац., Ан., XII, 29-30); 69 — сармати (язиги?) грабують Мезію та вбивають легата Фонтея Агріппу (Йосип Флавій, VII, 4,3); 85-89 — язиги — спільники Дюпарнея та Децебала у війні з Римом; 92 р. — язигами в Панонії знищено XXI легіон Рапакс. 101—106 — спільники імперії в дакійських війнах Траяна (Dio Cass. 68.10.3); 106—107 — виступ проти Риму (SHA: Hadr.II.9); 118 — навала на дунайські провінції, обугодження відносин з Адріаном (Spart. Hadr. 6, 6—8); 132 — посли язигів у Сенаті (Dio Cass. 69. 15.2);

161—174 — епізодичні напади на Мезію, участь у маркоманських війнах тощо (Capit. Marc. 22, 1—2, Cass. Dio 72, 19, 2) за результатами війни у 175 язиги видали Риму 100000 полонених та відправили у римську армію 8000 вершників, з яких 5500 було дислоковано у Британії, цар язигів Зантік (Dio Cass. 72. 16. 1-2) 279 — навала на імперію, поразка від Проба (SHA: Probi. XVI.2); 282 — навала на імперію, тотальна поразка від Каріна (SHA: Car. Carin. Numer. IX. 4); 334 — язиги-ліміганти повстають проти язигів-ардагантів, які вимушені були мігрувати до сусідніх германських племен; 357—358 — язиги на імперію, язигам-ардагантам повернуті минулі права, поновлено клієнтські відносини з Римом, призначено царем Зізаїса (замість Узафера?)(Amm.Marc. XVII. 12) 359 — язиги-ліміганти на імперію, тотальна поразка (Amm.Marc. XIX. 11) 371—372 — язиги-ліміганти разом з квадами на Паноннію (Amm.Marc. XXX. 6) 471 — остгото-язигзька війна, вбито царя язигів Бабая (Йордан, Гет., 277—282)

Царі язигів Паннонії Банадасп (? — до/близько 175) Зантік (до/близько 175 — ?) Узафер (бл. 358) Зізаїс (358 — ?) Бевка (близько 469) Бабай (до 469 — 471)

Суспільство Згідно повідомлень Амміана МарцелінаAmm.Marc. XVII. 12, язиги Паноннії поділялися на два соціальні прошарки: язиги-ардаганти (пор. осет.Ældar — ИЭСОЯ, т. І, Москва-Ленинград, 1958 г.), та язиги-ліміганти, які, на думку деяких вчених, являли собою загал з різних неіранських тубільних племен Паноннії, які були підкорені власне язигами.Вдовченков Е. В. Ардараганты и лимиганты (к вопросу об отношениях зависимости у сарматов) // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики, 11–2 (25) (2012). С. 59–61

Військо Їхнє військо складалося виключно з кавалеріїRidgeway, William (2015). The Origin and Influence of the Thoroughbred Horse. Cambridge University Press, p. 116. Використовували довгі дворучні списи, які називалися контусами; вони тримали їх з коней, яких вони захищали бардамиMcLaughlin, Raoul (2016). The Roman Empire and the Silk Routes: The Ancient World Economy and the Empires of Parthia, Central Asia and Han China. Casemate Publishers, p. 148. Вважається, що вони використовували сідельні попони на своїх коняхvon Hesberg, Henner (1990). Bullettino dell'Instituto archeologico germanico, Sezione romana. Philipp von Zabern Verlag, p. 287.

MacKendrick, Paul (1975). The Dacian stones speak. University of North Carolina Press, p. 88, та лускаті обладунки із заліза, бронзи, рогу або кінського копита, які були пришиті до шкіряного халата, щоб луска частково перекривалася.

Також язиги використовували духовий інструмент карніксDaicoviciu, Constantin (1960). Omagiu lui Constantin Daicoviciu cu Prilejul împlinirii a 60 de ani. București, p. 152.

Господарство Язиги не мали великомасштабного організованого виробництва товарів протягом більшої частини своєї історіїHarmatta, J. (1970). Studies in the History and Language of the Sarmatians. Acta Universitatis de Attila József Nominatae. Acta antique et archaeologica. University of Szeged Press, p. 44. Більшість їхніх товарів отримувались шляхом дрібних набігів на сусідні народи, хоча вони мали Lacy, Christabel (1976). The Greek View of Barbarians in the Hellenistic Age: As Derived from Representative Literary and Artistic Evidence from the Hellenistic Period. University of Colorado, p. 78.

Кілька гончарних майстерень було знайдено в Банаті, який знаходився на території язигів, недалеко від їхнього кордону з Римом. Ці гончарні майстерні були побудовані з кінця III ст. і були знайдені у Вршаці–Црвенці, Гредінарі–Селіште, Тімішоарі–Фрайдорфі, Тімішоарі–Драгашині, Годоні, Панчево, Долово та Ізвіні та ЯбуціGrumeza, Laviana (2016). Settlements From The 2nd–Early 5th Century AD In Banat. West University of Timișoara, p. 69.

Торгівля язигів з Понтійським степом та Чорним морем була надзвичайно важливою для їхньої економіки; після Маркоманських воєн (166—180 н. е.) Марк Аврелій запропонував їм поступку на пересування через римську провінцію Дакія для торгівлі з роксоланами, що відновило їх зв'язок з торговою мережею Понтійського степуHarmatta 1970, pp. 45–47Mócsy, András (April 8, 2014). Pannonia and Upper Moesia (Routledge Revivals): A History of the Middle Danube Provinces of the Roman Empire. Routledge, p. 191. Цей торговий шлях тривав до 260 року, коли готи захопили Тіру та Ольвію, перерізавши торгівлю як роксоланів, так і язигів з Понтійським степомHarmatta 1970, pp. 47–48. Язиги також торгували з римлянами, хоча ця торгівля була меншою за масштабом. Хоча римські бронзові монети розкидані вздовж усього римського Дунайського лімесу, найбільша їх концентрація знаходиться на території язигів. Коли язиги мігрували на рівнину між Тисою та Дунаєм, їхня економіка сильно постраждала. Цьому було запропоновано багато пояснень, таких як припинення їхньої торгівлі з Понтійським степом та Чорним морем, а також відсутність будь-яких корисних копалин на їхній території, що робило їхню торговельну спроможність незначноюDu Nay, Alain; Kosztin, Árpád (1997). Transylvania and the Rumanians. Corvinus, p. 28.

Культура

Мова Мова була діалектом давньоіранської мови, який досить сильно відрізнявся від більшості інших сарматських діалектів давньоіранської мовиHarmatta, J. (1970). Studies in the History and Language of the Sarmatians. Acta Universitatis de Attila József Nominatae. Acta antique et archaeologica. University of Szeged Press, p. 96. Язиги розмовляли мовою, яку наразі вважають ясикським діалектом осетинської мови.

Побут і звичаї Хоча язиги були кочівниками до своєї міграції на рівнину Тиси, після переселення там вони стали напівосілими та жили в містах, хоча й мігрували між цими містами, щоб випасати свою худобу.