Животилівка (Животиловка, Животилів Кут) — з середини XVIII століття самостійне поселення поблизу міста Самар - Новоселиці, згодом повітового міста Катеринославської губернії. Нині це один із найстаріших районів міста Самара, у південно-західній частині
Про поселення Животилівка це мальовничий мікрорайон міста Самара Дніпропетровської області, який забудований приватними одноповерховими будинками. Географічно розташований на правому березі річки Самари, на самому краю Самарських плавень , поруч з місцем впадіння у річку Самару її приток річок Солоної та Піскуватої (до затоплення плавень Дніпровської ГЕС). Тихе і давнє, можливо десь архаїчне поселення де «всі всіх знають і майже всі приходяться родичами одне одному в якомусь там коліні». Мікрорайон Животилівка межує або знаходиться поруч з іншими мікрорайонами міста Самара: Кущівка, Перевал, Глоди і Кулебівка. У довоєнні та дореволюційні часи це було окреме однойменне село на околиці міста. 1937 року поселення ліквідоване з включенням до складу міста Новомосковська. Давнє українське поселення з потужними родинними зв'язками серед його мешканців. Місцеві жителі ловлять рибу, обробляють землю, займаються мисливством (окрім того, що працюють на місцевому трубному заводі). Наразі відсутня офіційна, історично обґрунтована версія щодо походження поселення Животилівка, його назви та часу заснування.
Історичні згадки Історичний аналіз засвідчив, що одні із найдавніших документальних згадок про поселення Животилівку сягають початку-середини XVIII століття. Зокрема, про таке поселення є згадки в «Атласе земель Екатеринославского намесничества… сочененном в городе Кременчуге 1787 году»Атлас Екатеринославского наместничества, составленный из одной губернской генеральной карты и пятнадцати уездных с назначением каждого владения дач, к коим присоединены подробные изъяснения, и купно пятнадцати уездных, двух приписных и одного портового городов планы. Сочинён в Кременчуге в 1787 г // Джерела з іст. Південної України. Т10/ Описи Степової України … / Упор.: А. Бойко. Запоріжжя, 2009. Крім того, хутор Животиловка, як окреме поселення, нанесено на карти зразка 1790 рокуПлан генерального межевания Екатеринославской губернии… 1790 г., фото-архів. При цьому, в описі карти йдеться про те, що вона складена на підставі записів і обмірів картографів, здійснених у 1750—1780 роках. З вищевикладеного, а також з урахування необхідності деякого періоду часу (1-2 покоління, або 30-60 років) для заселення, забудови та обживання території повноцінного поселення, логічно припустити, що дата заснування Животилівки десь у межах 1690—1710 років, тобто кінця XVII — початку XVIII століття. Звідки випливає, що Животилівці не менш, як 320 років від заснування. При цьому, навіть місцеві старожили не можуть згадати звідки походить назва мікрорайону, хто і як його заснував. Наведені місцевими легенди та байки про створення Животилівки ще більше заплутують ситуацію та в чергове приводять до висновку, що «історію пишуть переможці», і на жаль в Україні, у багатьох випадках, це не українці.
Легенди Як приклад, за радянських часів (яку доводили дітям у школах) нібито під час німецько-радянської війни у 1941—1943 роках місцеві мешканці випікали хліб комуністичному підпіллю і партизанам, надавали їм одяг, поставляли зброю, одним словом створювали для них «живий тил». Мов звідти і назва мікрорайону, який розмістився на краю Самарівського лісу посіченого лабіринтом річок та озер. Ніхто з популяризаторів цієї комуністичної легенди навіть і не розмірковував, як потім пояснювати цим дітям присутність села Животилівка на карті московської імперії зразка 1790 року, або дореволюційні будинки в селі, чи-то наявність поховань на місцевому кладовищі датованих XIX століттям.
За іншою післяреволюційною легендою, місцеві революціонери-ленінці стверджували, що закріпачені животиляни при панах тут «ледве животіли», тобто ледве виживали, і тільки радянська влада визволила їх з кріпацтва та нагодувала усіх вдосталь — «від живота». Однак, історичні документи засвідчують зовсім інше. Історики та літописці (у т.ч. видатні) московсько-імперських часів1. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії . Феодосий (Макаревский) К., 1873 г., Дніпропетровськ Дніпрокнига 2000р.)4. Старожитные уезды Екатеринославской губернии Новомосковский и Павлоградский. Сборник статей Екатеринославского историч. общ-ва изучения края. Екатеринослав 1905 г. писали про Посамар'я — "...При обилии воды, земли и леса, - хлебопашество, скотарство, пчеловодство, рыбная ловля и охота составляли тут главные занятие козаков. Отсюда в Запорожскую Сечь поставляли лучших орловских лошадей и черкасский рогатый скот, а так же муку, просоленную рыбу, воск, мёд, сапожные товары, меховые линтвары, медь и кожу". "...Образованная на онных землях Самарская паланка Славетнаго Войска Запорожського Низавого (1735—1775) считалась самой богатейшей на Січі". Також, француз відомий інженер та картограф Гійом Левассер де Боплан (XVII століття) писав "...Реку Самарь Запорожские козаки считали Святой рекой, а Посамарье — Палестиной і Житницей Запорожской…3. Боплан Г. Левассер де. Опис України… К.: Наукова думка, 1990". У підтвердження вищесказаного наводимо іншу інформацію — "У осужденного насмерть козака (рядовий козак) с городка Новоселицы (потім Новомосковськ) было изьято (1776р.): табун лошадей 1-го года рождения — 147 голов, 2-го года рождения — 245 голов, 3-го и более 220 голов. Крупный рогатый скот — 460 голов, овец — 1203 голов, волы рабочие — 8 голов...". Тобто, у цих краях люди не могли жити бідно тому що сам Бог їм тут дав всього удосталь, голодувати тут можливо було хіба що з власного бажання, але-ж ...НІ!
Кров'ю і глибокими борознами у серцях місцевих мешканців прописані віхи радянської історії, особливо штучні Голодні Мори, тобто Голодомори організовані комуністами у 1922—1923 роках, у 1932—1933 роках, у 1946—1947 роках. Стигне кров у жилах від розповідей сідоволосих очевидців про «пухлих і померлих дітей», про гниючі трупи край дороги, про «селищний самосуд» над батьками, що вчинили «канібалізм» у відношенні власної дитини, про заборону місцевих придавати землі їх трупи..., «аж доки собаки не розтягнуть їх кістки». Як люди розбирали дітей розстріляного комуністами "куркуля" і його жінки, а їх було - 16, а часи були голодні, але-ж таки розібрали, але-ж таки вижили самі та виростили чужих дітей, як своїх..!!!.
Є ще одна дореволюційна мабуть московсько-імперська байка про двох панів - Животилу та Кулебу присланих московською царицею "в угоду нищим малоросам". За цією байкою вони заснували одночасно два села Животилівку та Кулебівку (сусідні) та змагались між собою за те, хто краще та багатше життя забезпечить своїм селянам. Все було б добре, однак Животилівка з'явилась на картах московської імперії мінімум на сто років раніше (1750—1790) від Кулебівки (десь у 1860 році). Та й не було у селі, за свідченням старожилів, ніколи ні панів, а ні кріпаків. Також, відомо про переселенців з московії (XVIII—XIX ст.) на ці землі. Дійсно, московська імперія цілими селами переселяли у регіон кого завгодно — "русских бояр, мещан, купцов и др... из глубинки империи, а так-же немцев верующих, греков, армян, жидов і прочий людь", з метою у такий спосіб розбавити місцеве козацьке волелюбне середовище. Але у Животилівці таких переселенців - не було.
Історія. Козацька Доба Таким чином, щоб зрозуміти звідки та в які часи з'явилась назва поселення Животилівка, необхідно підіймати більш глибокі пласти історії Нашого краю. Серед найбільш ґрунтовних дослідників слід вказати: Мицика Ю.А., НУ "Києво-Могилянська академія" (книжки "Місто на Самарі", "Козацький край"), Джусова А.Б. місцевого краєзнавця (книжка: Історія НовомосковськаДжусов А.Б. Історія Новомосковська.– Дніпропетровськ: Пороги, 2003.– 351 с., стаття "Історико-краєзнавче дослідження заснування Новомосковська", групу вчених Дніпропетровського Національного університету Стороженка І.С., Виноградова Г.М. та інших. З робіт названих дослідників зрозуміло, що Самар, з приміськими районами та територією навколо на багато кілометрів, це - древній Козацький край (12)Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини... . МФ «Відродження», Дніпропетровськ. 1997.
https://ua1lib.org/book/3103568/ad8e2c. Місто виникло в результаті перейменування московськими чиновниками (1794 рік, у ході окупації земель Запорізького Кошу) старого міста Новоселиці, що у древні часи носило назву Самар. Перші письмові згадки про древнє місто Самар, як центр Самарського козацтва самого могутнього та найчисленнішого у Запорізькій Січі, а у майбутньому військово-адміністративний центр Самарської паланки Війська Запорізького Низового, підтверджені в угоді про визнання вольностей Запорізьких козаків польським Королем Стефаном Баторієм та датовані 20 липня 1576 року (за новим стилем 31.08.1576р.). За переказом Д.І. Яворницького в угоді С.Баторія йдеться (10,1110. Яворницкий Д.І., Пам'ять про Запоріжжя, І, 64. Запоріжжя 1905 р.
11. Яворницький Д. І., Історія запорізьких козаків . Львів, 1990р., т-1,) - "Надаёт Его Королевская мосць казакам Низовим Запорожским ... городок старинный же запорожский Самар с перевозом и землями в гору Днепра по речку Орель, а вныз до самих степов ногайських и крымских ... где ещё за гетмана козацкого - Прецлава Лацкорунского (1506-1530р.р.) козаки Запорожские свои земовники та уходы мевали…". Таким чином, землі Посамар'я (Дикого Поля) заселені не московською імперією, і не у XVIII-XIX століттях, як нас вчили у школах, а Запорізькими козаками і мають глибоку історію, яка може сягати XV століття та писалася разом з історією славетних козаків - Байди Вишневецького, Петра Конашевича Сагайдачного, Івана Сірка та інших керманичів Славетного Війська Запорізького Низового.