Да́ко-ри́мська гіпо́теза про заснува́ння Кам'янця́-Поді́льського — одна з чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського. Припускає існування на території сучасного Кам'янця-Подільського (нині один із районних центрів Хмельницької області України) в перші століття нашої ери, в період дако-римських (Траянових) воєн, міста даків. В основі гіпотези лежать повідомлення кількох авторів XVII століття (Андреаса Целларія та інших) про тотожність Кам'янця дакійському місту Клепідаві, позначеному географом 2 століття Клавдієм Птолемеєм на лівому боці Дністра, в його середній течіїПам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 2—3..

Найдетальніше гіпотезу викладено в спеціальному випуску науково-популярного часопису «Пам'ятки України: історія та культура» (№ 4 за 1999 рік), де вміщено статтю київських архітекторів-реставраторів Ольги Пламеницької та її матері Євгенії Пламеницької (померла 1994 року) «Кам'янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії». Автори гіпотези говорять про народження Кам'янця «на межі пізньоантичного та праслов'янського світу»Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К., 2004. — С. 5., або — дещо розлогіше — «на межі могутнього античного світу, що переживав свій кінець, і слов'янства, що народжувалося як нова історична спільнота», у зв'язку з чим «на слов'янському ґрунті досвід античності дав потужний імпульс урбаністиці й фортифікації»Пам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 58..

Відправні точки гіпотези Відправними точками дако-римської гіпотези є низка свідчень про заснування Кам'янця-Подільського даками. Ці свідчення належать до другої половини 17 століттяПламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К.: Абрис, 2004. — С. 14—15..

1652 року в Амстердамі побачила світ книга про Королівство Польське, написана латинською мовою. Її автором був німецько-голландський математик, картограф, теоретик фортифікації Андреас ЦелларійОльга Пламеницька помилково зазначила, що автором книги був Анджей Целярій — польський полковник, учасник війни 1648—1654 років і облоги подільського міста Буші, описаної в історичній повісті Михайла Сстарицького (Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К., 1994. — С. 15).. 1659 року також в Амстердамі з'явилося друге латиномовне видання «Королівства Польського…», а 1660 року в тому ж Амстердамі побачив світ німецькомовний варіант книги.

Окремий розділ виданої книги Целларій присвятив Подільському воєводству, а один із численних краєзнавчих нарисів — Кам'янцю. Ось як він починає розповідь про це місто (переклад із латини Надії Пашкової)Cellarius A. Regni Poloniae magnique ducatus Lituaniae omnimque regionum juri polonico subjectorum, novissima descriptio. — Amsterdam, 1759. — Pag. 349. Переклад: Пам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 60. — Примітка 11.:

Як зазначає Ольга Пламеницька, римська книга Фреліхія, на яку посилається Целларій, «невідома сучасним історикам. Можливо, вона й не збереглася»Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К.: Абрис, 2004. — С. 15.. Проте цілком ймовірно, що Фреліхій — це угорський фізик, астроном і географ Давид Фреліх (David Frölich; латинізоване прізвище — Фреліхіус; 1595—1648). Серед його праць із географії найважливішими є дві книги, написані латиною: «Medulla Geographiae practicae» (1639) і «Cynosura seu Bibliotheca Viatorum» (Ульм, 1644). Як зазначають дослідники життя та творчості Давида Фреліха, обидва книги були добре відомі та використовувалися в країнах Західної та Центральної Європи. Якщо перша книга містить основи практичної географії, то друга — це своєрідний туристичний путівник. Він складається з двох частин по чотири книги в кожній.

Барон Августин Майєрберг, який 1661 року як посол імператора Священної Римської імперії Леопольда до російського царя Олексія Михайловича здійснив подорож у Московію та видав книгу про цю подорож, писав: «На Волині красується збудоване на високій горі місто Кам'янець (Camenecia), як дехто вважає, давня Клепідава (Clepidava), варте уваги більше своєю місцевістю, аніж укріпленнями» .

Про заснування Кам'янця даками засвідчує напис на гравюрі із зображенням міста, виконаній у другій половині 17 століття. У перекладі з німецької мови напис звучить такПам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 60. — Примітка 11. Переклад із німецької Д. Альби.:

Під річкою Шмерцік треба розуміти Смотрич. Гравюра зберігається в Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. Оскільки турки здобули Кам'янець 1672 року, то гравюру та напис на ній виконано вже після виходу книги Целларія.

У путівнику «Cyaneae», виданому 1687 року в місті Аугсбург, є така розповідьСічинський Володимир. Чужинці про Україну. — К.: Довіра, 1992. — С. 118.:

Розповідаючи про Хотин в «Описі Молдавії» (книгу оприлюднено в 1715—1716 роках), Дмитро Кантемір на берегах рукопису зауважив: «Як нам здається, Хотин відповідає Трифулі або Аркободаві стародавньої Дакії, якщо Клепідава, як вважає Матей Претор, відповідає Кам'янцю, хоча він (Хотин) розташувався на південному березі Дністра, а не на північному». Далі автор це зауваження закреслив, тож до книги воно не увійшло Кантемір Дмитро. Опис Молдавії . Особу Матея Претора в коментарях до «Опису Молдавії» не ідентифіковано.

Про ненадійність наведених вище джерел для серйозних висновків писав архівіст Іван Гарнага: «Можливо, в 17 столітті про даків писав один із ранніх польських істориків. Але нотатки історика — це не архівні документи, а твір дослідника. Його твердження ми повинні розглядати не як аксіому, а як дослідницький висновок, що не завжди ґрунтується на вірогідних джерелах».

Клепідава та інші Птолемеєві міста

Грецький географ 2 століття Клавдій Птолемей, описуючи в «Посібнику з географії» Європейську Сарматію, розмістив на лівому березі Дністра, який за його описом «розділяв частини Дакії й Сарматії», 5 міст — Герактум, Гігентаваріум, Клепідаву, Метоніум, Кародунум, підкреслюючи їхню приналежність до Дакії.

Герактум (дані Птолемея) 53° 30' сх. д. 48° 40' пн. ш. Гігентаваріум (дані Птолемея) 53° 10' сх. д. 48° 40' пн. ш. Клепідава (дані Птолемея) 52° 30' сх. д. 48° 40' пн. ш. Метоніум (дані Птолемея) 51° 00' сх. д. 48° 30' пн. ш. Кародунум (дані Птолемея) 49° 30' сх. д. 48° 40' пн. ш. Кам'янець-Подільський (сучасні дані) 26° 35' сх. д. 48° 39' пн. ш.

Румунський історик Василе Пирван етнічне походження назв «Герактум», «Гігентаваріум», «Метоніум», «Кародунум» пов'язував із кельтами. Тієї ж думки дотримувався український історик Юліан Кулаковський. Він також зазначав, що кельтські корені свідчать про дуже значний вік цих міст. Щодо Клепідави, то Кулаковський вважав, що ця назва вказує на гетів і даківПам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 7..

Різні дослідники по-різному локалізували ці міста. Так, польський хроніст і географ 16 століття Бернард Ваповський припускав, що сучасний Кам'янець стоїть на місці Метоніума Wapowski. Dzieje Korony Polskiéj i Wielkiego Księstwa Litewskiego od roku 1380 do 1535. — Wilno, 1847.. Мовознавець Макс Фасмер виводив назву міста Кародунум (Кародун) із кельтських мов: carnu — «купа каміння», dun — «місто, фортеця». Як зазначає Юхим Сіцінський, «таким чином, стародавня назва Кародун — це те ж, що кам'яне місто, Кам'янець» Пам'ятки України. — 2000. — № 3—4. — С. 55.. Російський філолог Федір Браун у праці «Дослідження в галузі гото-слов'янських відносин» (Санкт-Петербург, 1899), локалізуючи міста, вказані Птолемеєм, зазначив, що Кародун розміщувався на місці Кам'янця-ПодільськогоБраун Ф. Разыскания в области гото-славянских отношений. — Санкт-Петербург, 1899. — С.  206—207..

Вавжинець Марчинський припускав, що Кам'янець стоїть на місці Петридави (назву утворено від грецького ρετρος — «камінь»). Ця думка набула певного поширення у краєзнавчій і історичній літературі. Однак, як зазначає Ольга Пламеницька, це помилка: два дакійські міста зі схожими назвами — Петродава та Патрідава — розміщені в Птолемея не на лівому, а на правому березі Дністра (в межах теперішньої Молдови та Румунії)Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К., 2004. — С. 14..

Оскільки система координат Птолемея відрізняється від сучасної, то Євгенія та Ольга Пламеницькі розробили спеціальну методику порівняння даних. Спочатку вони зіставили географічні координати відомих міст із даними Птолемея. Виявилося, зокрема, що для Генуї різниця за довготою становить 20° 55', для Євпаторії — 27° 09'. Для Кам'янця, як вирахували дослідниці, вона мали би становити близько 26°. Найближчою до цього параметра виявилася Клепідава (різниця 25° 55')Пам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 61. — Примітки 16 і 17, таблиці 1 і 2..

Цікава етимологія назви «Клепідава», що зазвичай тлумачиться як «місто злодіїв» — від грецького «клептіс» («злодій») і дакійського «дава» («укріплене місто»). Пламеницькі вважають, що назву «Клепідава» можна читати і як «Ляпідава» — від латинського «lapis» — «камінь, прикордонний камінь, межовий камінь». І тоді вона звучить як «прикордонне кам'яне місто», а відтак — Кам'янецьПам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 7—8.. Здогадку про такий варіант прочитання назви «Клепідава» ще 1927 року висловив географ Володимир ГериновичЗаписки Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. — Т. 2. — Кам'янець-Подільський, 1927. — С. 140..

П'ять фортець Костянтина Багрянородного Візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний у трактаті «Про управління імперією», складеному в 943—953 роках, писав про запустілі фортеці в землях печенігів на ДністріБагрянородный Константин. Об управлении империей. — Москва: Наука, 1991. — С. 157.. Це такі фортеці: Аспрон («Біла» у перекладі з грецької) — ототожнюється з Білгородом-Дністровським; Тунгати («Мирна фортеця» у перекладі з тюркської); Кракнакати («Сторожова фортеця» у перекладі з тюркської); Салмакати («Патрульна фортеця» у перекладі з тюркської); Сакакати («Фортеця на палях» у перекладі з тюркської); Гієукати («Військова фортеця» у перекладі з тюркської).

Якщо не зважати на фортецю Аспрон, яка локалізується в гирлі Дністра, то число фортець на Дністрі в Костянтина Багрянородного відповідає числу міст на Дністрі в Клавдія Птолемея. У зв'язку з цим професор Київського університету Юліан Кулаковський у праці «Карта Європейської Сарматії за Птолемеєм», опублікованій 1899 року в «Записках Наукового товариства імені Шевченка», зауважив: «Однакова кількість міст на Дністрі у Птолемея та Костянтина робить ймовірним припущення про їхню тотожність. Культурні центри торгового обміну, що одного разу виникли, природно зберігають своє існування навіть під час великих катастроф і переворотів»Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. 37. — Львів, 1899. — С. 27..

Правда, Костянтин Багрянородний зазначав, що фортеці розташовані «по сей бік Дністра, в краї, зверненому до Болгарії», тобто на правому березі Дністра. Проте Кулаковський вважає за можливе локалізувати їх на лівому березі. Як вважають Пламеницькі, відомості, подані Костянтином Багрянородним, могли бути не зовсім точними, бо автор користувався непрямими джерелами інформаціїПам'ятки України. — 1999. — № 4. — С. 61. — Примітка 19..

Ще одне зауваження візантійського імператора привернуло увагу сучасних дослідників: «Посеред самих будівель давніх фортець помітні деякі ознаки церков і хрести, вирізьблені в пісковику, тому дехто зберігає перекази, що римляни мали там поселення». Ольга Пламеницька припускає, що, можливо, Салмакати (патрульна фортеця) «є дакійською Клепідавою (Ляпідавою), тобто Кам'янцем, де перебував римський патрульний загін»Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К., 2004. — С. 19—20..

Про етнічний зв'язок людності Середньої Наддністрянщини з римлянами писав у щоденнику мандрівник і дипломат 17 століття, фризький дворянин Ульріх фон ВердумЖовтень. — 1983. — № 10. — С. 102.:

Позиція дослідників 19 — початку 20 століття