Август фон Макензен (, 1849—1945) — німецький військовий діяч, генерал-фельдмаршал (1915) прусської армії. Учасник франко-прусської війни, в роки Першої світової війни командувач 9-ї, 11-ї армії, головнокомандувач німецьких, австро-угорських та болгарських військ, що діяли проти Сербії. Відзначився вдало проведеними операціями проти російської армії, керував захопленням Румунії у 1916 році. У 1917—1918 роках — головнокомандувач військ Центральних держав у Румунії. Був дуже популярним у післявоєнній Німеччині.

Біографія Народився в сім'ї управителя поміщицького маєтку в Саксонії.

У німецькому війську служив з 1869 року. Учасник франко-прусської війни 1870—1871 років. Після війни служив у кавалерії. Із 1876 року — ад'ютант 1-ї кавалерійської бригади в Кенігсберзі, з 1880 року — офіцер Генерального штабу, з 1887 року — командир кавалерійського ескадрону, із 1888 року — заступник начальника штабу 4-ї кавалерійської дивізії.

У 1891—1893 роках був ад'ютантом начальника Генерального штабу генерала Шліффена. 1894 року очолив елітний 1-й Лейб-гусарський кавалерійський полк. Пізніше став флігель-ад'ютантом кайзера Вільгельма ІІ. Із 1900 року командував кавалерійською бригадою, із 1903 року — 36-ю дивізією.

У 1908 році був призначений командиром 17-го армійського корпусу у Східній Пруссії. На цій посаді Макензен зустрів початок Першої світової війни.

У серпні 1914 року на чолі свого корпусу взяв участь у битві при Гумбіненні. Під час цього бою корпус Макензена невдало атакував російські війська генерала Ренненкампфа і відступив з великими втратами. У битві під Танненбергом Макензен діяв рішуче і розгромив російський 6-й армійський корпус і замкнув кільце оточення над 2-ю армією генерала Самсонова.

8 жовтня 1914 року Макезен очолив ударну групу із 17-го, 20-го і Зведеного армійських корпусів. Ця група невдало намагалася наступати на Варшаву.

Із 11 листопада 1914 року — командувач 9-ї німецької армії. На чолі неї брав участь у наступі на Лодзь.

Із 16 квітня 1915 року — командувач 11-ї армії. Прорвав російський фронт біля Горлиці і за кілька тижнів витіснив росіян із Галичини, захопив Перемишль та Львів.

5 липня 1915 року очолив групу армій «Макензен». На цій посаді відзначився у 1916 році, коли захопив більшу частину території Румунії. Із 11 травня 1918 року командував німецькими окупаційними військами в Румунії.

Після поразки Німеччини Макезен був інтернований союзниками. Лише наприкінці 1919 року він повернувся в Німеччину, де вийшов у відставку.

Був дуже популярний у післявоєнній Німеччині. Нацисти називали його національним героєм, але сам Макензен всіляко дистанціювався від режиму Гітлера. Написав мемуари.

Військові звання Однорічний доброволець (1869) Віце-вахмістр (5 жовтня 1870) Другий лейтенант (3 грудня 1870) Перший лейтенант (9 липня 1878) Ротмістр (21 вересня 1882) Майор (15 жовтня 1888) Оберст-лейтенант (27 січня 1894) Оберст (22 березня 1897) Генерал-майор (18 квітня 1900) Генерал-лейтенант (11 вересня 1903) Генерал кавалерії (27 січня 1908) Генерал-полковник (17 грудня 1914) Генерал-фельдмаршал (22 червня 1915)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (2 листопада 1870) Пам'ятна військова медаль за кампанію 1970-71 із застібками «Верт», «Луаньї-Пупрі», «Ле-Ман», «Божансі-Краван», «Седан», «Орлеан» і «Бомон» Орден Генріха Лева лицарський хрест 1-го класу (червень 1893) командорський хрест 1-го класу (листопад 1899) Орден Альберта (Саксонія) офіцерський хрест (серпень 1893) командорський хрест 2-го класу (березень 1899) командорський хрест 1-го класу (червень 1900) великий хрест із золотою зіркою (червень 1912) Орден «За заслуги» (Баварія) командорський хрест (до 1894) великий командорський хрест (квітень 1901) великий хрест (квітень 1912) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1895) Дубове листя до Залізного хреста 2-го класу Столітня медаль (1897) Орден Червоного орла 4-го класу 3-го класу з бантом і королівською короною (вересень 1898) 2-го класу з дубовим листям і королівською короною (18 січня 1901) зірка до ордена 2-го класу (червень 1904) 1-го класу з дубовим листям і королівською короною (27 січня 1908) великий хрест з дубовим листям і королівською короною (27 січня 1910) Орден дому Ліппе, почесний хрест 3-го класу 2-го класу (лютий 1899) 1-го класу (січень 1900) Орден «Османіє» 2-го класу (лютий 1899) 1-го класу (3 грудня 1915) зірка з діамантами (24 березня 1916) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу 2-го класу (вересень 1899) зірка до ордена 2-го класу (серпень 1902) 1-го класу (27 січня 1906) Орден Вюртемберзької корони командорський хрест (жовтень 1899) великий хрест (листопад 1910) Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу (жовтень 1899) Орден Святого Станіслава (Російська імперія) 2-го ступеня із зіркою (листопад 1899) 1-го ступеня (грудень 1902) Орден Франца Йосифа (Австро-Угорщина) командорський хрест (до 1894) великий хрест (червень 1900) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу з дубовим листям (до 1901) Орден Білого Сокола, командорський хрест із зіркою (червень 1901) Орден Грифа, великий командорський хрест (червень 1901) Орден Меджида 1-го класу (Османська імперія) (червень 1901) Королівський орден дому Гогенцоллернів командорський хрест (вересень 1902) зірка командора (10 вересня 1910) великий командорський хрест із зіркою і мечами (10 травня 1915) Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія) (грудень 1903) Пам'ятна відзнака Срібного весілля 1906 Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний великий хрест (серпень 1910) Залізний хрест 1-го класу (17 вересня 1914) Pour le Mérite з дубовим листям орден (27 листопада 1914) дубове листя (3 або 14 червня 1915) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест з військовою відзнакою (після 1914) Застібка зразка 1914 року до Залізного хреста 2-го класу (3 січня 1915) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з мечами (27 січня 1915) Орден «За заслуги» (Вальдек) 1-го класу з мечами (30 березня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і діамантами орден (6 травня 1915) діаманти (28 листопада 1915) Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (3 або 4 червня 1915) Орден Чорного орла із зіркою (28 серпня 1915) З 21 січня 1921 року — канцлер ордену. Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (24 або 25 вересня 1915) Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест і командорський хрест 1-го класу (6 грудня 1915) — отримав 2 нагороди одночасно. Орден «За хоробрість» 1-го класу (Болгарія) (18 січня 1916) Орден Слави (Османська імперія) з діамантами (31 грудня 1916) Великий хрест Залізного хреста (9 січня 1917) Хрест Карла-Едуарда (26 квітня 1917) Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (Австро-Угорщина) (26 березня 1918) Почесний хрест (Ройсс) 1-го класу з мечами Єрусалимський хрест Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу Ганзейський Хрест (Гамбург, Бремен і Любек) Військова медаль (Османська імперія) Орден «Святий Олександр», великий хрест з діамантами і мечами (Болгарія) Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий хрест з військовою відзнакою Почесний хрест ветерана війни з мечами

Галерея

Див. також Еберхард фон Маккензен Адольф фон Карловіц Еріх фон Фалькенгайн Франц Конрад фон Гетцендорф Макс фон Гальвітц

Примітки

Джерела

Л. В. Гриневич. Макензен (Mackensen) Август фон // Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917 — 1920). Київ. — Темпора. 2007. — 550 с. Wilhelm Renner: Feldmarschall von Mackensen — Ein Lebens- und Charakterbild, 1915 Hans Henning von Grote: Der Husarenfeldmarschall — Leben und Schicksal Augusts von Mackensen, 1941 Wolfgang Foerster (Hg): Mackensen Briefe und Aufzeichnungen, Bibliographisches Institut AG, Leipzig 1938 Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Franz Uhle-Wettler: Der Krieg: Gestern — heute — und wie morgen?, Ares-Verlag, Graz 2014. S. 145 f.