Е́йнар Ге́рцшпрунг (; — ) — данський астроном, член Данської королівської АН. Найважливіші праці Герцшпрунга присвячені еволюції зір. Відкрив існування зір-гігантів і карликів. Визначив залежність зоряної величини від спектрального класу зір і був одним з авторів діаграми Герцшпрунга — Рассела, яка це унаочнює.
Біографія Народився у Фредеріксберзі (комуна міста Копенгаген). У 1898 році закінчив Копенгагенський політехнічний інститут за фахом інженер-хімік. До 1901 року працював хіміком у Петербурзі. Після нетривалого перебування в Лейпцизі, де під керівництвом Вільгельма Оствальда вивчав фотохімію, у 1901 році повернувся в Данії і взявся до астрономії. Протягом кількох років проводив фотографічні спостереження в обсерваторії Копенгагенського університету й обсерваторії Уранія в Копенгагені. У 1909 році на запрошення Карла Шварцшильда почав працювати в Геттінгенському університеті і того самого року разом із ним перейшов у Потсдамську астрофізичну обсерваторію. У 1919—1944 роках працював в обсерваторії Лейденського університету (від 1935 року — директор).
Перший спостерігач південної станції Лейденської обсерваторії, створеної поблизу Йоганнесбурга (ПАР)Leiden Southern Station (Hartebeespoort).
Від 1944 року жив у Данії, працював в обсерваторії в Брорфельді.
Основні наукові роботи належать до галузей астрофізики й зоряної астрономії. У 1905—1907 рр. відкрив існування зір-гігантів і зір-карликів, показавши, що зорі з однаковою температурою можуть мати істотно різну світність. Уперше побудував діаграму залежності видимої зоряної величини від показника кольору для зір у скупченнях Плеяди й Гіади; згодом, коли Генрі Расселл побудував аналогічну діаграму для всіх зір, відстані до яких тоді були відомі, вона отримала назву діаграма Герцшпрунга — Расселла. Ця діаграма стала наріжним каменем досліджень еволюції зір.
Герцшпрунг визначив власні рухи багатьох зір у скупченні Плеяди з метою виділення членів скупчення. Уперше відзначив відмінності в зоряному населенні скупчень Плеяди, Гіади і Ясла, які згодом були пояснені відмінністю у віці цих скупчень. Виконав величезну кількість вимірювань подвійних і змінних зір за їхніми фотографіями.
У 1911 році довів, що Полярна зоря є цефеїдою.
У 1913 році визначив відстані до кількох цефеїд за їхніми паралаксами. Прокалібрував отримане Генрієтою Лівітт співвідношення між блиском і періодом для змінних зір у Малій Магеллановій Хмарі, довівши, що ці змінні є цефеїдами; визначив за допомогою цього співвідношення відстань до Малої Магелланової Хмари. Установив залежність між періодом цефеїд і формою їхніх кривих блиску.
Відкрив два астероїди: 1702 Калахарі (1924) і (1929).
Його дружина Генрієтта (1881—1956) була дочкою нідерландського астронома Якобуса Каптейна.
Помер Герцшпрунг у Роскілле в 1967 році.
Визнання
Нагороди й почесті Член Нідерландської королівської АН і низки інших академій і наукових товариств.
Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1929), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1937), медаль ім. О. К. Ремера м. Копенгагена.
Об'єкти, названі на честь Герцшпрунга Кратер Герцшпрунг на зворотному боці Місяця. Астероїд 1693 Герцшпрунг.
Примітки
Посилання
Біографія Ейнара Герцшпрунга на Астронет