Соборноправна українська автокефальна православна церква

Соборноправна Українська Автокефальна Православна Церква — одна з церков українського православ'я, що оформилась на еміграції по другій світовій війні. Члени СУАПЦ вважають, що вони продовжують УАПЦ митрополита В. Липківського, виходячи з переконання, що українській церкві властива засада соборноправности.

Історія

У діяльності митрополита Полікарпа (Сікорського) на еміграції єпископ Григорій (Огійчук) у 1946 р. побачив відхід від ідей соборноправності. Зокрема, Еслінгенський собор УАПЦ в діаспорі в березні 1946 р. прийняв постанову, якою утворювався синод єпископів УАПЦ як керівний орган, з чим не погоджувалися прихильники ідей соборноправності, що виступали за включення до синоду мирян. Цей же собор виступив проти виборності священства, ствердивши, що священників обирають та призначають виключно єпископи.

Також у 1946 р. Полікарп залишив без задоволення прохання предстоятеля УАПЦ США архієпископа Нью-Йоркського Іоанна Теодоровича щодо його прийняття в УАПЦ митрополита Полікарпа у сущому сані, а в серпні 1947 р. Мюнхенський собор УАПЦ прийняв постанову, якою пропонувалося Іоанну Теодоровичу прийняти від Полікарпа перевисвяту. Цим порушувалася постанова Пинського собору УАПЦ 1942 року, який чітко й виразно постановив приймати духовенство УАПЦ Липківського в сущому сані. Природньо, що Полікарп побачив в особі Іоанна Теодоровича свого конкурента, а тому й став закидати йому неканонічність, вимагав перевисвяти, проявивши тим самим лицемірство та подвійну мораль, а також зневагу до тієї частини духовенства УАПЦ, яка мала висвяту від ієрахів УАПЦ Липківського.

Відповіддю на це з боку владики Григорія та його прихильників став вихід з юрисдикції Полікарпа, та утворення ними на Ашафенбурзькому соборі 25-26 серпня 1947 р. УАПЦ-Соборноправної. У даному соборі взяли участь єпископ Григорій, 7 священників УАПЦ та 59 мирян. Очолити нову гілку УАПЦ було запропоновано Іоанну Теодоровичу, але через його відмову предстоятелем УАПЦ-Соборноправної було обрано єпископа Григорія (Огійчука), згодом піднесеного до сану митрополита.Володимир Підгайко. УАПЦ-Соборноправна: минуле і сучасність ч.1.

Отже, зверхники відновленої 1942 року УАПЦ не цілком поділяли погляди частини духовенства щодо засал собоноправності в УАПЦ, і мали застереження щодо канонічности акту 1921, яким тоді встановлено ієрархію. Ці розходження призвели до оформлення окремої СУАПЦ, що її очолив архієпископ Григорій (Огійчук).

Ареал вірних УАПЦ-Сорноправної спочатку обмежувався лише Німеччиною та Великобританією. У 1949 р. УАПЦ-Соборноправна поширила свою діяльність на територію США. Після цього центр діяльності УАПЦ-Соборноправної перемістився у США. Туди переїхав у 1950 р. й сам митрополит Григорій (Огійчук), консисторія якого перемістилася в Чикаго, а також багато вірних. Парафії УАПЦ-Соборноправної було утворено і в Канаді.

Після розселення на рубежі 1940-х — 1950-х рр. більшості українців з Західної Європи в Північній Америці (США і Канаді), центром СУАПЦ стало м. Чикаго (США), де перебував її митрополит Григорій (Огійчук) до смерті 1985 року. У 1974 р. ієрархія СУАПЦ складалася з митрополії і двох єпископаств, одне з них — в Англії. СУАПЦ має нечисленне духовенство і парафії на різних континентах, з них частина опинилася в опозиції до митрополита Григорія, визнаючи (після розколів у 1957 і 1973) провід інших єпископів. Друкованими органами СУАПЦ стали журнали «Православний українець» і опозиційний «Церква і життя», які виходили в Чикаго.

У середині 1950-х років сформувалась і група соборноправних священників в Австралії. Вони на початку 1955 року вибрали кандидатом на єпископа Дмитра Буртана, який у липні 1955 року прийняв чернецтво з іменем Донат, а вже 28 серпня 1955 року в м. Чикаго його висвятили на єпископа УАПЦ-Соборноправної для Австралії єпископи Григорій (Огійчук) та Микола (Урбанович). Але вже наступного, 1956 року Донат був прийнятий через перевисвяту в УАПЦ, і поєднався з групою правлячого єпископа Австралійської єпархії УАПЦ Сильвестра (Гаєвського), у якого став заступником (вікарієм). Слідом за Донатом, до УАПЦ перейшли наступні «соборноправні» священники Австралії: Всеволод Коломийцев-Майданський, Анатолій Стришинський, Олександр Зелінський. Пізніше Донат (Буртан) пояснював, що умисне перейшов у 1954 р. до «соборноправників», щоб привести їх потім до єдності з УАПЦ (Українці в Австралії: матеріяли до історії поселення українців в Австралії. Мельбурн, 1966, с. 176).

Саме в 1950-х — 1960-х рр. «соборноправна» юрисдикція роздробилась на велику декілька одиниць. Зокрема, з неї викоремилась УАПЦ Північної та Південної Америки, яку заснував у 1959 році єпископ Василій (Савина) в США, та юрисдикція Західно-Європейського єпископа УАПЦ (Соборноправної) Євгенія (Бачинського) в 1955—1978 рр. (з осідком у Швейцарії, парафія Ружмон).

Наступною виділяється зареєстрована «Автокефальна Словянська Православна Кафолічна Церква (в екзилі)», яку заснував 1969 року митрополит Андрій (Вільям Ендрю Пратскі, або Празький). У неї в США були дві легальні структури: зареєстрований 20 квітня 1970 року «Автокефальний Словянський Православний Кафолічний архідіоцез», з юридичною адресою при гуманітарному центрі Золотого Хреста на Хантер-Авеню в районі Бронкс (м. Нью-Йорк), та «Словянська Східна Православна Церква: діоцез Нью-Джерсі», зареєстрована 18 вересня 1970 року.https://opencorporates.com/companies/us_nj/0900057288.

З УПЦ-КП повязана структура, утворена в 1971—1973 роках в США, та прийнята в 1994 році в підпорядкування Київського Патріархату. Цю структуру, відокремлену від юрисдикції Григорія (Огійчука), заснував єпископ Олександр (Биковець), спочатку — білий ієрей, настоятель собору в м. Детройт (штат Мічиган), з 1988 року — єпископ, який помер у 2013 році. Першим главою цієї нової юрисдикції в 1973—1983 роках був архієпископ Олексій (Пелипенко) з Аргентини, а з його смертю в 1983 році цю юрисдикцію очолив архієпископ Петро (Колісник) з Чикаго. Останній до 1973 року був архимандритом у юрисликції Григорія (Огійчука), котрий відмовився висвятити Петра в єпископи, і той зі своїми прихильниками відколовся від Григорія. Окрема юрисдикція Колісника-Биковця остаточно оформилась у ході позачергового Собору УАПЦ (с), проведеного 22-25 грудня 1973 р. у Клівленді, в якому брали участь протопресвітер Олександр Биковець, прот. Олексій Шевченко, архімандрит Петро Колісник, єпископ Олексій, прот. Григорій Сиваченко, свящ. Павло Шадурський, протодиякон Антон Зозуля.

Саме Биковець, настоятель громади УАПЦ-Соборноправної в м. Детройт, та його учень — дяк, згодом священник Мирон Безкровний (1904—1989), мешканець м. Форт-Вейн (штат Індіана), зареєстрували 23 грудня 1971 року при нововідкритому храмі Вознесення Господнього громаду «УАПЦ м. Форт-Вейн» у секретаріаті штату Індіана.https://www.bizapedia.com/in/the-ukrainian-autocephalous-orthodox-church.html. Далі, 17 березня 1983 року була зареєстрована «УАПЦ Америки і Європи» в м. Детройт (штат Мічиган), керівником стала Марія Кравченко.https://www.bizapedia.com/mi/the-ukrainian-autocephalous-orthodox-church-of-america-and-europe.html. Також зусиллями священника Мирона Безкровного було відкрито новий храм на честь св. Андрія в м. Клівленд (штат Огайо).

До УАПЦ-Соборноправної були близькі двоє архієреїв, перебуваючі до 1994 року в юрисдикції митрополита Міланського Євлогія (Хеслера) — владика Лазар (Лев Пухало) і владика Варлаам (Василь Новокшонов). Вони побудували поблизу м. Роуздейл (провінція Британська Колумбія, Канада) в 1983—1991 роках чоловічий монастир Всіх Святих, відомий також як Ново-Острогівський, оскільки там був престол на честь преподобного Василія Острогівського — святого з серського Ново-Острогівського монастиря. У 1994 році обидва прийняті в юрисдикцію УПЦ-КП, Лазар (Пухало) — як єпископ Оттавський, і Василій (Новокшонов) — як єпископ Ванкуверськийhttps://web.archive.org/web/20020604051623/http://new-ostrog.org/.

Активно діяло і Чиказьке архієпископство УАПЦ (Соборноправної), яке очолив владика Петро (Колісник). Його найближчим доралником у 1979—1987 роках, до свого упокоєння був архимандрит Павло (Петро Ямнюк, 1909—1987), випускник Дубенської неоуніатської семінарії, та настоятель парафії в м. Кліфтон.

За рекомендацією голови Малої Ради УАПЦ-Соборноправної прот. Олександра Биковця і секретаря ради, мирянина Івана Чикала 20 грудня 1981 року архімандрит Йосиф (в миру Іван Бурма) з Великобританії був хіротонізований на титулярного єпископа Лубенського в м. Детройт.

Також найближчим помічником Биковця пізніше став прот. Стефан Посаківський, настоятель парафії святого першомученика Стефана в Брунсвіку, штат Огайо (Детальніше — у книзі: Живу, Вкраїно, я тобою! [про протопресвітера УПЦ Київського Патріархату в США Стефана Посаківського] / Ніна Бай. Київ: Бібліотека українця, 2000). Останній помер у 2006 році, а збудований ним у приватній оселі храм на деякий час перейшов до УПЦ-КП.. Власницею будівлі та незалежної православної церковної організації — «Свято-Стефанівської української православної церкви», зареєстрованої ще в червні 1980 року, стала його вдова Роксана Посаківська, що було зареєстровано в секретаріаті штату Огайо.http://www.nonprofitfacts.com/OH/St-Stephen-Ukrainian-Orthodox-Church.html. Саме цей юридичний момент і став причиною того, що громада Роксани Посаківської у 2011 році без будь-яких правових перешкод залишила УПЦ-КП і приєдналася до юрисдикції Техаської єпархії УАПЦ-Соборноправної.

16 червня 1983 у м. Чикаго підписано «Акт об'єднання», під яким було поставлено підписи владики Григорія (Огійчука), митрополита і предстоятеля «Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної) на чужині», та владики Петра (Колісника), архієпископа і предстоятеля «Української Автокефально! Православної Церкви (Соборноправної) в Америці й Европі». Було вирішено цим актом «об'єднати наші церковні юрисдикції на рівних правах в одну Українську Автокефальну Православну Церкву (Соборноправну) в Америці й Европі» (Газета "«Свобода», 1983. № 137).

1 вересня 1985 року в м. Чикаго відбувся новий так званий «Собор Поєднання», між частинами юрисдикцій померлих Григорія (Огійчука) та Олексія (Пелипенка). Нововисвяченого священника Сергія Онішка обрано головою Собору Поєднання, секретарями — сестер Марту Яцечко й Анну Олександрову, а до Почесної президії увійшли єпископ УАПЦ-Соборноправної Іоанн (Гриценко) з Англії (висвячений на єпископа 1969 року), титулярний єпископ Чигиринський Ізяслав (Гончарів) з м. Сан-Франциско, який висвячений 1981 року, протоієрей Олександр Биковець, та протоієрей Григорій Крамаренко (Газета «Свобода», 1985. № 181).

Від цього собору єднання ухилився єпископ УАПЦ-Соборноправної Олексій (Царик) — колишній протоієрей та настоятель української православної церкви святої Троїці в передмісті Детройта Діаборні. Він у 1984—1985 роках перебував під канонічною забороною.

Соборноправна УАПЦ Техасу

Окрему структуру представляє так звана «Х'юстонська і Техаська єпархія УАПЦ-Соборноправної» (Соборноправна УАПЦ Техасу), центром якої став побудований на рубежі 1970-х — 1980-х років монастир Чотирьох Євангелістів з церквою св. Іоанна Златоуста в іспанськомовному районі Харрісбург в західній частині м. Х'юстон. Єпархію утворив у 1982 році в юрисдикції Григорія (Огійчука) висвячений ним ієромонах, згодом з 29 червня 1982 року єпископ Макарій, який зареєстрував у м. Х'юстон наступні організації: 4 листопада 1975 року — «Східний православно-кафолічний діоцез Х'юстону та околиць», 14 лютого 1983 року — «Інститут східних церковних студій» та «УАПЦ в Техасі».

На Вербну неділю, 18 квітня 1976 року перша літургія була відслужена у тимчасовій каплиці майбутнього монастиря Чотирьох Євангелістів — металічній будівлі, встановлення якої відбулося за кошти Роналда Флемінга. 1 лютого 1977 року добудовану каплицю було освячено та відкрито для богослужінь.