«Сім спра́в милосе́рдя» () — картина художника Мікеланджело да Караваджо. Присвячена справам милосердя. Незвична за іконографією і оцінками.
Історія замови картини Бурхливий темперамент Караваджо і недобра слава пройдисвіта не відсахнули від художника з важким характером меценатів. У Римі його покровителі — маркіз Вінченцо Джустініані, кардинал дель Монте і вельможна родина Карафа-Колонна. Саме Карафа-Колонна нададуть йому таємний притулок після скоєного вбивства в Римі. А пізніше допоможуть перебратися в Неаполь, далекий від папи римського, готового покарати смертю бандиткуватого майстра за злочин.
В Неаполі Караваджо і отримав замову на вівтарний образ за темою «Сім справ милосердя» для церкви Піо Монте делла Мізерікордія. В 1601 році церкву тільки-но збудували, а пастирі релігійної громади якраз і опікувались справами милосердя.
Сюжет і новації Караваджо Вівтарний образ був ніби нагадуванням слів з Євангелія від Матвія, де Христос перерахував сім справ милосердя, такі важливі, що вважав їх як справи, зроблені саме для нього. Надати притулок паломнику, що йде до святих місць. Дати води спраглому. Відвідати хворого. Відвідати ув'язненого в тюрмі. Дати милостиню жебраку. Розділити їжу з голодним. Поховати покинутого померлого. Як пов'язати такі різні справи і вмістити їх в одному полотні, стало справою тільки художника.
Караваджо врятували пережитий відчай у Римі, власне бажання покаятися і стрімкість виконання. Картина була створена лише за три місяці. Він подав сцену в ночі, де метушиться натовп, який розпадається на окремі групи, що і уособлюють сім справ милосердя. Лицар ріже свій плащ, аби поділитися шматком з жебраком, спраглий жадібно п'є надану воду, римлянка відвідала ув'язненого, пастир тримає смолоскип, освітлюючи шлях поховальній ході тощо. А зверху на все це пильно вдивляється Мадонна з немовлям і благословляє янгол з широко розпростертими руками. Караваджо не звернувся ні до яких інших композицій, а створив власну, хаотичну (за висновками дослідників — бунтівну), одну з найнезвичніших. Вона вся була новиною.
«…Ні за які гроші» Вже за життя майстра почалося нездорове суперництво за право володіти картинами Караваджо. Невизнані церквою полотна Караваджо викуповували кардинали і меценати. Церковні громади отримували замовлення продати картини Караваджо за великі гроші. Серед покупців картин Караваджо — художник Рубенс, який придбав полотно «Успіння Богородиці», коли від полотна відмовилась католицька громада. Знайшлись охочі придбати і вівтарний образ «Сім справ милосердя», бо полювання за картинами Караваджо стало майже божевільною манією. Тоді комітет церкви Піо Монте делла Мізерікордія в Неаполі і виніс вердикт, що картина Караваджо «не може бути проданою ні за які гроші і повинна завжди належати лише цій церкві». Громада знала, яким скарбом вона володіє.
У популярній культурі Картину показано у одному з епізодів серіалу Ріплі, де вона відображає перетворення головного героя.
Див. також
Сейченто Мистецтво Італії Караваджизм Живопис бароко Благодійність Смерть Марії Хворий Вакх
Посилання
Джерела Ralf van Bühren, Caravaggio’s ‘Seven Works of Mercy’ in Naples. The relevance of art history to cultural journalism , in Church, Communication and Culture 2 (2017), pp. 63–87 Махов А. Караваджо. — М.: Молодая гвардия, 2009. — 331 с. — (Жизнь замечательных людей). — 3000 экз. — ISBN 978-5-235-03196-8 Alfredo Ferrara (web), Le Sette Opere di Misericordia, Iride, 2009 Maurizio Calvesi[it], Le realtà del Caravaggio, Torino, Einaudi, 1989 Vincenzo Pacelli, Le Sette Opere di Misericordia, Salerno, Cooperativa Editrice, 1984 сборник « Микеланджело да Караваджо. Воспоминания современников. Документы», М., «Искусство», 1975 Bernard Berenson, Del Caravaggio, delle sue incongruenze e della sua fama, Firenze, Electa, 1951