Кулябки — український козацько-старшинський рід 17—18 ст. Його представники брали активну участь у національно-визвольній війні українського народу середини 17 ст., особливо на Лубенщині. Рід пов'язаний з іншими українськими козацько-старшинськими родами (Апостоли, Горленки, Жураковські, Лизогуби, Миклашевські, Остроградські, Тарновські та ін.), дав початок роду Базилевичів.
Ілля Кулябка — лубенський протопоп Кирило Кулябка — лубенський бурмістр Дмитро Кулябка — сотник В'язівської сотні Черкаського полку Іван Кулябка — суддя Лубенського полку 1657—70. Федір Кулябка — батько Григорій Федорович Григорія Федоровича Кулябка. Петро Іванович Кулябка — сотник шишацкий, в 1731 — полковник, дружина Анна Данилівна Апостол. Від цього шлюбу народилося 5 синів і 2 дочки, у тому числі: Петро Петрович Кулябка — полковий сотник Лубенського полку (1733—34), який на цій посаді замінив свого двоюрідного брата Григорія Федоровича Кулябку — полкового сотника (1715—32); Іван Петрович Кулябка — полковий сотник Лубен. полку (1734—36), обозний Лубенського полку (1737—57), лубенський полковник (1757—71); Сильвестр (Семен Петрович) Кулябка — архієпископ Санкт-Петербурзький та Шліссельбурзький; Василь Петрович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, бунчуковий товариш 1754—63; Яків Петрович Кулябка — предводитель дворянства Лубенського повіту 1767. Григорій Федорович Кулябка — полковий сотник (1715—32). Василь Григорович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, був обозним Лубенського полку (1761—63), підкоморієм Лубенського повіту (1763—67). Катерина Іванівна Кулябка (Стахович). Одружена з Петро Андрійович Стахович (1731 р.н.) Відомі також: Іван Іванович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію (1742), Віттенберзький університет (1750), земський суддя Лубенського повіту (1764—82); Павло Іванович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, снітинський сотник (1762—69), обозний Лубенського полку (1773—82). З молодшої гілки Кулябок вийшов Олексій Олександрович Кулябко (1866–1930) — професор медицини, фізіолог — був першим, хто в лабораторних умовах оживив серце людини через 20 хвилин по її смерті.
Від 2-ї половини 18 ст. існує відгалуження роду — Кулябки-Корецькі, воно внесено у Родовідні книги Полтавської і Саратовської губерній. З цієї гілки відомі: Микола Іванович Кулябко-Корецький(1855–1924) — громадський діяч, близький до народників, адвокат, надавав матеріальну допомогу групі «Визволення праці» Віктор Кулябко-Корецкий (1874 — після 1945) — інженер-електротехнік, громадський діяч у Харбіні (Маньчжурія, історична назва північно-східної частини Китаю).
Джерела та література Ю. А. Мицик. Кулябки //
Література Кривошея В. В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 2 (персональний склад і генеалогія козацької старшини. 1648—1782 рр.). — К., 1998.