Богда́н Кизи́м (невідомо — 1638, Київ, Річ Посполита) — український козацький військовий діяч, київський сотник, очільник повстанського загону, що вів боротьбу проти польських шляхетських військ від час повстання запорожців на чолі з Павлом Бутом.
Життєпис Біографія Богдана Кизима, на жаль, залишається недостатньо вивченою істориками.
Достовірно відомо, що Богдан Кизим народився на теренах Малопольської провінції в православній українській родині, проте його соціальне походження досі залишається невідомим.
Також відомо, що за дорученням Петра Сагайдачного Кизим на чолі козацького загону супроводжував Єрусалимського патріарха Феофана ІІІ під час його подорожі Україною після відновлення православної церковної ієрархії. З огляду на це, можна припустити, що до козаків Богдан Кизим пристав ще задовго до 1620 року.
Кизим брав участь у Хотинській війні, у якій саме завдяки допомозі козаків Річ Посполита змогла вистояти проти військ Османської імперії.
1630 року Кизим брав участь у повстанні Тараса Федоровича проти шляхетського гніту з боку Речі Посполитої, яке завершилося перемогою запорожців та розширенням козацького реєстру.
Про подальшу долю Кизима в період між 1630 і 1637 роками джерела мовчать.
1637 року на землях сучасної України спалахнуло велике козацьке повстання під проводом колишнього реєстрового сотника Павла Бута, більш відомого як Павлюк, якого запорожці обрали своїм гетьманом. До повстанського руху приєднався і Богдан Кизим. Відгукнувшись на заклик повстанських ватажків до спільної боротьби проти коронної влади, він зібрав у Переяславі загін чисельністю близько чотирьох тисяч осіб і розпочав активні бойові дії. Усвідомлюючи обмеженість власних сил, Кизим намагався з’єднатися з військом Карпа Скидана, що перебувало поблизу Мошен, однак був зупинений і відтиснутий польськими жовнірами. Після цього він відступив до Ірклієва, де розгорнув партизанську боротьбу, здійснюючи напади на шляхетські маєтки та коронні гарнізони.
У грудні 1637 року повстанське військо Павлюка зазнало поразки в битві під Кумейками, а сам гетьман був схоплений козацькою старшиною та виданий коронному гетьманові Миколаю Потоцькому. Тоді ж загони Кизима, остерігаючись жорстоких репресій з боку польської влади, також захопили свого ватажка й передали його в полон.
Наприкінці грудня 1637 року на Лубенщині спалахнула нова хвиля повстання, очолена сином Богдана Кизима — Кизименком. Проте коронні війська Миколая Потоцького, що перебували неподалік, на початку січня 1638 року в битві під Лубнами завдали повстанцям нищівної поразки.
Полонених Богдана Кизима та його сина було страчено у Києві на Замковій горі шляхом посадження на палі.
Див. також Повстання Павлюка Кумейківська битва
Примітки
Джерела В. О. Щербак. Кизим Богдан // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. Радянська енциклопедія історії України. — К., 1970. — Т. 2.