Ця стаття про міфологічний персонаж. Інші значення див. Європа (значення)

Європа () — у давньогрецькій міфології Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.1. С.419-420, Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.1. С.565 дочка фінікійського царя. Ім'я її ймовірно походить від фінікійського «захід»Тантлевский И. Р. История Израиля и Иудеи до разрушения Первого Храма. СПб, 2005. С.9 . Згадана в епосі (Іліада, XIV, 321).

Рання згадка про Європу є у фрагменті Гесіодового «Каталогу жінок», знайденого в Оксирінху. Найдавніший вазопис, який можна точно ідентифікувати як Європу, датується серединою VII століття до нашої ериWalter Burkert, Greek Religion (1985) I.3.2, note 20, referring to Schefold, plate 11B. References in myth and art have been assembled by W. Bühler, Europa: eine Sammlung der Zeugnisse des Mythos in der antiken Litteratur und Kunst (1967)..

Етимологія Грецька (Eurṓpē) можливо утворилося від (), «широкий»εὐρύς , Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus і (): «око, обличчя, вираз обличчя»ὤψ , Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus. Широкий було епітетом самої богині в реконструйованій праіндоєвропейській релігії. Compare also glaukōpis (γλαυκῶπις 'grey-eyed') Athena or boōpis (βοὠπις 'ox-eyed') Hera)..

У давньогрецькій міфології та географії було поширене позначення земель або річок жіночими фігурами. Так, Європа вперше використовується в географічному контексті в гомерівському гімні Аполлону Делоському, щодо західного узбережжя Егейського моря «Telphusa, here I am minded to make a glorious temple, an oracle for men, and hither they will always bring perfect hecatombs, both those who live in rich Peloponnesus and those of Europe and all the wave-washed isles, coming to seek oracles.» (verses 247—251, trans. Hugh G. Evelyn-White).. Як назва частини відомого світу, вона вперше використовується у VI столітті до нашої ери Анаксімандром і ГекатеємHistories 4.38. Cf. James Rennell, The geographical system of Herodotus examined and explained, Volume 1, Rivington 1830, p. 244. Топоніми, пов'язані з Європою, існували на території Стародавньої Греції, як-от Європос у Стародавній Македонії, зібрані Робертом Біксом.

1966 року Ернест Клейн і Джованні Семерано запропонували альтернативну пропозицію, в якій спробували пов'язати семітський термін для позначення «заходу», аккадське erebu, що означає «заходити, сідати» (про сонце), з фінікійським «вечір; захід», що було б паралельне до заходу. Схожість з еребусом, від праіндоєвропейської *h1regʷos, «темрява», є випадковою. 1999 року М. А. Баррі навів слово ереб на ассирійській стелі зі значенням «ніч», «[країна] заходу сонця», на противагу Асу, «[країна] сходу сонця», тобто Азія, Анатолія, що походять однаково від , «схід (сонця)», «схід»M. A. Barry (1999) «L'Europe et son mythe: à la poursuite du couchant». Revue des deux Mondes. p. 110. . Цю пропозицію здебільшого вважають малоймовірною або необґрунтованоюMartin Litchfield West states that «phonologically, the match between Europa's name and any form of the Semitic word is very poor». .Klein, Etymological Dictionary of the English Language (Barking: Elsevier) vol. I A–K, 1966; Klein's etymology of Europa is singled out among his «optimistic» conclusions in .

Походження Всі версії сходяться в тому, що вона була сестрою Кадма, але вказівки на батька розходяться. За однією версією, вона — дочка Фенікса Гомер. Илиада XIV 321; Гесиод. Перечень женщин, фр.141 М.-У.; Вакхилид. Дифирамбы XVII 31; Антимах. Фиваида, фр.3 Висс; Мосх. Европа, ст.7 , внучка Агенора; по поету Асію — дочка Фенікса і Перімеди Павсаний. Описание Эллады VII 4, 1 . За іншою, дочка Агенора Овидий. Метаморфозы II 858; Гигин. Мифы 155; Лукиан. Морские разговоры 15, 1 і Телефасси; або дочка Агенора і Аргіопи Гигин. Мифы 178 . За рідкісної версії, дочка Тітія Схолии к Платону. Тимей 24е // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.223, видимо, речь о другой Европе .

Європа за Гесіодом — океаніда, дочка Океану і Тетії.

Викрадення Європи

Коли Європа з подругами гралася на березі моря, Зевс у вигляді білого бика викрав її, приніс на острів Крит і зґвалтував. Там Європа народила від Зевса Міноса й Радаманта (за пізнішими переказами, ще й Сарпедона), потім одружилася з бездітним Критським царем Астеріоном, який залишив владу над островом її синам.

Міф про Європу, без сумніву, містить риси східного зооморфізму, як і міфи про Кадма та Мінотавра. Європу шанували на Криті і в Фівах як тубільне божество. Геродот раціоналізує міф про Європу і вважає, що це фінікійська царівна, яку викрали Критські купці.

Викрадення Європи — улюблений сюжет багатьох митців (Тіціан, Клод Лоррен, Джованні Баттіста Тьєполо, Валентин Сєров та ін.).

Іменем Європи названі супутник Юпітера і астероїд 52 Європа.

Інтерпретація Існувало два конкурентні міфиBibliotheke 3.1.1., які розповідали про те, як Європа потрапила до еллінського світу, але вони сходилися в тому, що вона прибула на Крит (Кріті), де священний бик мав верховну владу. У більш знайомій розповіді її спокусив бог Зевс у вигляді бика, який видихнув з пащі шафрановий крокус і поніс її на спині на Крит, де її зустрів АстеріонAccording to the scholium on Iliad XII.292, noted in Karl Kerenyi (1996) Dionysus: Archetypal Image of Indestructible Life p. 105. . Pausanias rendered the name Asterion (2.31.1); in Bibliotheke (3.1.4) it is Asterion.. Згідно з більш буквальною, евгемеристською версією, якою починається розповідь Геродота про персько-еллінські протистоянняHerodotus, Histories I.1; the act is made out to be a revenge for the previous "kidnapping" of Io., її викрали критяни, які, як кажуть, також відвезли її на Крит.

Міфічну Європу неможливо відокремити від міфології священного бика, якому поклонялися в Леванті. 2012 року археологічна місія Британського музею під керівництвом ліванського археолога Клода Думе-Серхаля виявила на місці старої американської школи в Сайді, Ліван, валюту, на якій зображена Європа, що їде верхи на бику, а її вуаль розвивається, що є ще одним доказом фінікійського походження Європи.

Європа не шанувалася в класичній ГреціїNo public statue of Europa is mentioned by Pausanias or any other Classical writer, but a headless statuette, closely draped in a cloak over a peplos, of the type called «Amelung's Goddess», but inscribed «Europa», at the Metropolitan Museum of Art, seems to be a Roman copy of a lost Greek original, of ; an uninscribed statuette of the same type, from Hama, Syria, is in the Damascus Museum, and a full-size copy has been found in Baiae: ; I. E. S. Edwards, ed. The Cambridge Ancient History, plates to vols. V and VI 1970:illus. fig. 24., але в Лебадеї в Беотії Павсаній зазначав у II столітті нашої ери, що Європа була епітетом Деметри — «Деметра, яку вони називають Європою і кажуть, що вона була нянею Трофонія» — серед олімпійців, до яких зверталися шукачі в печерному святилищі Трофонія Орхоменського, якому присвятили хтонічний культ і оракулу: «гай Трофонія біля річки Геркіна» … також є святилище Деметри Європи… медсестра ТрофоніяPausanias, Guide to Greece 9.39.2–5..

Свято Геллотії на Криті святкувалося на честь Європи.

Примітки

Див. також Quod licet Iovi, non licet bovi 52 Європа — астероїд, названий на честь персонажу.

Література

Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок. Войтех Замаровський. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — ISBN 5-250-01575-1.