Скляна піраміда Лувру () у дворі Наполеона (cour Napoléon) слугує головним входом до Лувру та є одним із символів Парижа.
Метро: лінії 1 і 7, станція Palais Royal — Musée du Louvre
Історія За 200 років після Французької революції президент-масон Франсуа Міттеран запропонував проєкт «Великого Лувру». Міттеран хотів перетворити королівський палац у найбільший музей у світі. Його ідеєю було також подовження історичної осі Парижа — дев'ятикілометрової перспективи, що проходить Єлисейськими полями. Так званий Тріумфальний шлях бере свій початок від кінної статуї Людовика XIV, розташованої біля піраміди Лувру, проходить через Тріумфальну арку й закінчується Великою аркою в сучасному кварталі Парижа Дефанс.
У 1985–1989 роках за проєктом архітектора Йо Мінг Пея, американця китайського походження, побудовано піраміду, що повністю складається зі скляних сегментів і забезпечує оптимальне освітлення підземного холу. Піраміду оточують фонтани і три піраміди меншого розміру.
Спочатку проєкт скляної піраміди оцінено у пресі доволі критично, проте з часом піраміда стала сприйматися як невіддільний елемент імператорського палацу, надавши ансамблю нотку сучасності. Проєкт освітлення розробляв американський світлодизайнер Клод Енгл, який установив галогенні лампи по внутрішньому периметру піраміди. Через 15 років керівництво Лувру замінило колишні лампи на металогалогенні, що мають меншу потужність і більшу світловіддачу. Так, завдяки «холодному» освітленню, піраміда набула сучаснішого вигляду. Дизайнерське рішення Енгла залишилося недоторканим.Ілюмінатор — журнал світлових рішень, номер 2 (22) −2006 — =% D0 & articleid = 983 Онлайн версія
Числа і факти Піраміда складається з 603 ромбоподібних і 70 трикутних скляних сегментів товщиною 21 мм. Висота піраміди — 21,65 м, довжина сторони основи — 35 м, кут нахилу — 52 °. Маса піраміди — близько 180 тонн. Прототипом стала піраміда Хеопса.
Галерея
Примітки
Посилання
Проєкт піраміди на сайті Йо Мінг Пея Фотографії скляної піраміди