Міфи щодо української мови — наявні хибні уявлення про українську мову, псевдонаукові маніпулятивні твердження. Їх використовують, щоб показати вторинний статус української щодо російської або польської мов, довести — як у випадку твердження, що українська мова є діалектом російської, або твердження, що українська мова виникла внаслідок спольщення російської мови (див. нижче), — що українці не мають права на власну державу.

Різновиди Поширені міфи стосуються класифікації української мови як діалекту російської або польської мов, штучності, «несправжності» української мови («досі немає літературної української мови»), близькості української мови до російської (що має на меті підкреслити «діалектний характер» української мови).

Такі твердження поширюють не лише шовіністично налаштовані політики та лінгвісти з Російської Федерації чи Польщі, а й деякі проросійськи налаштовані посадовці України:

«Українська мова — це суржик, справжньої літературної мови в українців досі немає»

9 листопада 2010 р. під час прес-конференції, присвяченій «Дню української писемності та мови» народний депутат від «Партії регіонів» В. Колесніченко (автор альтернативної доповіді у Раду Європи про «порушення прав російськомовного населення України», голова Правозахисного громадського руху «Російськомовна Україна») заявив, що стараннями націоналістів «українська мова перетворилася на звалище суржику, в яке влізло все що завгодно, і тому літературної мови ми сьогодні не маємо».Колесніченко: українська мова перетворився на звалище суржикуРегіонала дратує український суржик

Насправді кожна зі слов'янських літературних мов, включаючи польську, російську, білоруську, словацьку, болгарську (тобто географічно найближчі до української мови) та інші слов'янські мови формувалися за тими самими законами, що й сучасна українська літературна мова, сформована у XVIII ст. на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя української мови.

Ще до виходу друком «Енеїди» І. Котляревського, що вважається моментом становлення нової української літературної мови, яка замінила староукраїнську літературну мову, слов'яноруську літературну мову (та російську мову, що використовувалася як літературна, українцями у Російській імперії в XVIII ст. та частково у XIX ст.), а на Західній частині України й «язичіє», в українську мову було запозичено велику кількість слів з різних споріднених та неспоріднених мов.

Запозичення в українській мові з інших мовТищенко Костянтин Миколайович. Історія Запозичення Слів до Українського Словника . 2002. Запозичення з балтійсько-фінських мов (від ~ 40 ст. до н. е.): дуб, журба, сом, щур, кульгати, сани (саамська), Русь. Запозичення з мов Кавказу (різні мовні родини, від ~ 35 ст. до н. е.): вино (мова пеласгів), залізо, книга (шумерська), коноплі (шумерська), тигр (вірменська), багнет (баскійська), Ворскла, Псло. Балканські запозичення (від ~ 30 ст. до н. е.): ватра, Карпати, могила, цап (албанська), Самбір, Стрий. Запозичення з грецької мови (від ~ 5 ст. до н. е.): бандура, вапно, гаспид, ідея, комора, кутя, любисток, мак, огірок, Севастополь, троянда, Херсон, ховрах, циган, Ялта. Іранські запозичення (від ~ 4 ст. до н. е.): борщ, груша, Дніпро, доїти, заради, лелека, люлька, майдан, пан, сковорідка, собака, Сула, терези, хабар, хворий, хмиз, Хорол, чобіт, шаровари. Кельтські запозичення (від ~ 2 ст. до н. е.): брага, будинок, Галичина, коньяк, лютий, сало, сокира. Запозичення з романських мов (від ~ 1 ст. н. е.): аґрус, аркуш, барвінок, газета, капелюх, капуста, каструля, кашкет, ковдра, комір, котлета, крейда, лемент, оцет, палац, пальто, помідор (італійська), свиня, секс, сосиска, тортури, халтура, цибуля. Запозичення з германських мов (від ~ 2 ст. н. е.): буква, виноград, гість, гуцул, дружина, кіт, скло (усі з готської), Аскольд, жебрак, клунок, скарб, стяг (усі зі скандинавських), барва, глузд, король, плуг, ринок, слюсар, труна, француз, хутро, хвиля, шибка (усі з середньонімецької), борт, вафлі, картуз, кран, швабра (з нідерландської). Запозичення з інших слов'янських мов (від ~ 4 ст. н. е.): бажати, клопіт, невіглас, парубок, праця, прудкий, цікавий (усі з чеської), Берлін, писок, халява (з серболужицької), виховати, звіробій, ззаду, маруда, нащадок, обридати, розкішний (усі з білоруської), владика (болгарська), хлопець (сербська). Запозичення з алтайських мов (від ~ 5 ст. н. е.): Балаклава, Бахчисарай, беркут, богатир, булава, гарбуз, кабан, кавун, казан, килим, кобза, ковбаса, козак, Крим, сорок, товариш, торба, Тузла, тютюн, чумак, штані (усі з тюркських), бовдур, князь, пиріг, ура!, чавун (усі з монгольської). Запозичення з семітських мов (від ~ 7 ст. н. е.): алкоголь, бензин, валіза, борг, гітара, кава, лев, мафія, могорич, харчі, хустка (усі з арабської), Африка, Барселона, мапа (усі з фінікійської), блуза, гума, канапа, папір, хімія (усі з давньоєгипетської), бегемот, Іван, махлювати, субота, хохма, ювілей (з івриту). Запозичення з угорської мови (від ~ 10 ст. н. е.): гайдамак, ґазда, кучма, куліш, табір, хутір. Запозичення з литовської мови (від ~ 14 ст. н. е.): блазень, відлига, вовкулака, гаразд, ґринджоли, зозуля, калюжа, кепсько, локшина, Москва, надра, пампушка, пастка, пелька, скарб, трощити, шморгати, Шостка, юшка, ялина. Запозичення з польської мови (від ~ 15 ст. н. е.): бидло, власний, гасло, ґудзик, завзятий, качка, козуб, кохати, лялька, обіцяти, перешкода, пончик, раптом, суниця, хіба, шлюб, шушваль. Запозичення з німецької мови (від ~ 16 ст. н. е.): бавовна, бешкет, вага, важкий, вантаж, гамбургер, груба, ґанок, ґрунт, дах, дріт, друк, жарт, кшталт, куля, краб, ланцюг, ліхтар, льох, маляр, нирка, пляшка, поштамт, рама, ринок, скарга, фарба, форель, цвях, шарф, шафа, шина, шлях, шпак, шприц, штанга, штука, шухляда. З місцевих мов європейських колоній в Африці, Азії, Америці (від ~ 17 ст. н. е.): какао, шоколад (усі науатль), каучук (майнас, Еквадор), банан (баконго), бамбук (малайська), табу, татуаж (мови аборигенів Австралії). Запозичення з російської мови, включаючи кальки (від ~ 18 ст. н. е.): болільник, вертоліт, вихідний, відмінник, достоїнство, залізобетон, копійка, націнка, підприємство, прогул, приймач, промисловість, самодіяльність, трикутник, телебачення, учасник, супутник. Запозичення з англійської мови (від ~ 19 ст. н. е.): вагон, вокзал, гумор, інтернет, мітинг, страйк, футбол, флірт.

Процес формування інших слов'янських мов є так само значною мірою процесом запозичення іншомовних слів та їхньої адаптації. Російська літературна мова, як і українська літературна мова, має велику кількість запозичень з інших мов.

Запозиченими словами в російській мові є такі звичні слова як-от «хлеб» , «кружка» , «зонтик» , «магазин» , «кот» , «лошадь» , «собака» , «обезьяна» , «галстук» , «компот» , «трактор» , «танк» , «гавань» , «парус» , «икона» , «церковь» , «хор» , «спорт» , «рынок» , «базар» , «музыка» , «вокзал» , «машина» , «гол» , «изба» , «стекло» , «селедка» , «суп» , «огурец» , «помидор» , «котлета» , «картошка» , «кастрюля» , «тарелка» , «чай» , «сахар» тощо.

Петро І так писав до російського дипломата Рудаковського:

Російський поет О. Пушкін часто вживав запозичення з інших мов, не поділяючи погляди російських пуристів щодо неприпустимості вживати запозичення: з грецької мови «кристалл» , «музыка» , латини «трибун» , «секундант» , з німецької «альманах» , «флер» , з італійської «фагот» , «флейта» , з польської «франт» , «мазурка» , з англійської «бостон» , «сплин» , з французької «педант» , «идеал» , з нідерландської «кофей» .

У текстах «Пікової дами», «Арапа Петра Великого», «Барышни-крестьянки» запозичених слів понад 50: «депеша» , «штоф» , «ассигнация» , «мантилья» , «бард» , «шкипер» , «пунш» , «фортуна» . В інших текстах творів О.Пушкіна також багато запозичень: лексеми греко-латинського походження («афоризм» , «философия» ), з французької («англоман» , «анекдот» ), з німецької («герцог» , «камин» ), з нідерландської («верфь» , «шкипер» ), з італійської («шпага» , «ломбард» ), з англійської («пунш» , «вист» , «миля» ), з угорської («гусар» , «гайдук» ), з іспанської («мантилья» ), багато слів тюркського походження («утюг» , «шалаш» ), одиничні запозичення з турецької («султан» ), фарсі («сурьма» ), арабської («мишура» ).

Цікаво те, що деякі слова, які запозичуються російською мовою, вимовляються зі звуками, не властивими російській літературній мові:

слово «жюри» вимовляється з м'яким ж, у слові «резюме» перед кінцевим орфографічним е вимовляється приголосний звук, що є проміжним між твердим і м'яким (так зване 3-тє пом'якшення), ще недавно аналогічний звук вимовлявся в слові «кафе» (тепер у цьому слові, як і в багатьох інших, що прийшли з французької мови, — «пенсне» , «кашне» тощо — вимовляється твердий приголосний, слова «Бог» , «ангел» вимовляються зі звуком [ɣ].

Запозичення в російській мові Запозичення з тюркських мов VIII—XII ст. — «боярин» , «шатёр» , «богатырь» , «жемчуг» , «кумыс» , «ватага» , «телега» , «орда» . Запозичення з грецької мови X—XVII ст. — «анафема» , «ангел» , «епископ» , «демон» , «икона» , «монах» , «монастырь» , «лампада» , «пономарь» , «математика» , «философия» , «история» , «грамматика» , «известь» , «сахар» , «скамья» , «тетрадь» , «фонарь» , «буйвол» , «фасоль» , «свекла» , «хорей» , «комедия» , «мантия» , «стих» , «логика» , «аналогия» тощо. Запозичення з церковнослов'янської мови (до сер. XVII ця мова була єдиною літературною мовою росіян) (окрім лексичних запозичень є запозичення у фонетиці, морфології та синтаксисі): «извещать» , «предвещать» , «надлежать» , «изъять» , «благодеяние» , «благосостояние» , «сосуществование» , «изгнание» , «долженствование» . Багато слів існують у вигляді дублетів, що відрізняються у фонетичному, семантичному та функціонально-стилістичному планах — російське слово є нейтральним або «низьким», а церковнослов'янське — «високим» або нейтральним («город — град» , «берег — брег» , «житье — житие» , «обнять — объять» , «одёжа — одежда» , те саме у власних іменах «Марья — Мария» , «Авдотья — Евдокия» , «Иван — Иоанн» , «Михайла — Михаил» тощо). Деякі пари слів мають різне значення і тепер не сприймаються як російсько-церковнослов'янські дублети: «нёбо» (російське) та небо (церковнослов'янське) , «невежа» та «невежда» , «горожанин» та «гражданин» , «встать» та «восстать» . Багато церковнослов'янізмів вже не сприймаються, як запозичення: суфікс активного дієприслівника -ущ-/-ющ-, -ащ-/-ящ- («бегущий» , «свистящий» ), що витіснив російський -уч-/-юч-, -ач-/-яч- (зберігся у словах «могучий» , «горячий» ), слова «благоразумный» , «благородный» , «могущество» , «имущество» , «преимущество» , «вероломный» , «первоначальный» , «предпочитать» , «гостеприимство» , «суеверие» , «беззаконие» , «прежде» , «пещера» , «помощь» , «вождь» , «юность» , «шлем» тощо. запозичення з латини з XVII ст. — «Библия» , «доктор» , «медицина» , «лилия» , «роза» . запозичення при Петрі І (як-от «алгебра» , «оптика» , «глобус» , «апоплексия» , «лак» , «компас» , «крейсер» , «порт» , «корпус» , «армия» , «дезертир» , «кавалерия» , «контора» , «акт» , «аренда» , «тариф» тощо). з нідерландської мови — «балласт» , «буер» , «ватерпас» , «верфь» , «гавань» , «дрейф» , «лавировать» , «лоцман» , «матрос» , «рея» , «руль» , «флаг» , «флот» , «штурман» тощо. з англійської мови — «баржа» , «бот» , «бриг» , «вельбот» , «мічман» , «шхуна» , «катер» тощо. з німецької мови — «фляжка» , «зонтик» (від  — ) . запозичення у XVIII-XIX ст. з французької мови — «бюро» , «будуар» , «витраж» , «кушетка» , «ботинок» , «вуаль» , «гардероб» , «жилет» , «пальто» , «бульон» , «винегрет» , «желе» , «мармелад» , «актёр» , «антрепренёр» , «афиша» , «балет» , «жонглёр» , «режиссёр» , «батальон» , «гарнизон» , «пистолет» , «эскадра» , «буржуа» , «деклассированный» , «деморализация» , «департамент» тощо. з італійської мови — «ария» , «аллегро» , «браво» , «виолончель» , «новелла» , «пианино» , «речитатив» , «тенор» , «валюта» , «вилла» , «вермишель» , «макароны» .