F-15E Strike Eagle ( «Страйк Іґл») — американський двомісний багатоцільовий винищувач, створений на базі F-15 Eagle. Був розроблений у 1980-х роках для завдання авіаударів по високозахищених цілях без застосування літаків супроводження чи радіоелектронної боротьби. Перший політ F-15E відбувся 11 грудня 1986 року.
Літаки цього типу застосовувалися в бойових операціях на території Іраку, Югославії, Афганістану, Ємену та Лівії. Під час них F-15E завдавали авіаударів по важливих цілях, здійснювали безпосередню підтримку союзних військ та повітряне патрулювання.
Основний користувач — американські повітряні сили, крім того F-15E поставлявся на експорт в Ізраїль, Саудівську Аравію, Південну Корею та Сингапур. Станом на кінець 2013 року вироблено 422 літаки.
Історія створення
Походження McDonnell Douglas F-15 Eagle розроблявся як заміна для McDonnell Douglas F-4 Phantom II ПС США, але на відміну від останнього він створювався як винищувач завоювання переваги в повітрі і рідко розглядався як ударний літак. Тим більше, категорично проти застосування F-15 як бомбардувальника виступали його розробники. В ході експлуатації F-15 зарекомендував себе як дуже успішний винищувач, отримавши понад 100 повітряних перемог без втрат з власної сторониDavies and Dildy 2007, inside cover..
Незважаючи на відсутність зацікавленості з боку Пентагону, McDonnell Douglas почав роботу над проєктом ударної версії F-15. Компанія розробляла літак як заміну для General Dynamics F-111 Aardvark і ударних варіантів F-4, а також для збільшення парку F-15-хDonald 1995, p. 40.. У 1978 році ПС США ініціювали програму Tactical All-Weather Requirement Study (TAWRS), яка розглядала пропозицію як McDonnell Douglas, так і інші варіанти, в тому числі подальшу закупку F-111F. В результаті цієї програми F-15 був рекомендований як майбутня ударна платформа для ПС СШАDonald 1995, p. 42.. У 1979 році компанії «McDonnell Douglas» та «Hughes» почали закриту співпрацю по розробці ударної версії F-15Davies 2003, pp. 15-16..
У рамках програми розробки F-15Е було перероблено другий прототип TF-15A (серійний номер 71-0291). Літак, відомий як «демонстратор передових можливостей», здійснив свій перший політ 8 липня 1980 року. Він попередньо використовувався для випробування конформних паливних баків, розроблених спочатку для F-15 під назвою «FAST Pack». Згодом на нього було встановлено прилад для лазерного підсвічення цілі, що дозволило літаку самостійно застосовувати бомби з лазерним наведеннямJenkins 1997, p. 42.. Демонстратор було вперше показано в 1980 році під час авіапоказу у ФарнбороDonald 1995, p. 44..
Програма ETF У березні 1981 року ПС США оголосили конкурс на створення тактичного ударного літака Enhanced Tactical Fighter (ETF; ) для заміни F-111 Aardvark. Програма була пізніше перейменована на Dual-Role Fighter (DRF; ). Концепція літака передбачала можливість здійснення авіаударів по наземних цілях у глибині території противника, без покладання на супровід винищувачів чи допомогу літаків радіоелектронної боротьби. На конкурс General Dynamics представила , а McDonnell Douglas у свою чергу F-15E. Також брав участь у конкурсі європейський Panavia Tornado, але через недостатні можливості вести повітряні бої та той факт, що літак був неамериканського виробництва, він ніколи серйозно не розглядався.
Оцінювальна команда під керівництвом бригадного генерала працювала з 1981 по 30 квітня 1983 рр. Під час її роботи F-15E здійснив понад 200 польотів, продемонструвавши злітну вагу в 34 тони та можливість нести 16 різних конфігурацій озброєнняDonald 1995, p. 45.. Для участі в конкурсі McDonnell Douglas окрім «демонстратора передових можливостей» задіяла ще три F-15, серійні номери: 78-0468, 80-0055 та 81-0063. Одномоторний F-16XL був багатообіцяючим проєктом через застосування на ньому вигнутого дельтавидного крила, яке значно підвищувало його льотно-технічні характеристики. В залежності від того, яка версія буде вибрана: одно- чи двомісна, літак отримував назву F-16E та F-16F відповідно. Однак 24 лютого 1984 року ПС США вибрали F-15E; причинами такого вибору були нижча вартість розробки F-15E в порівнянні з F-16XL (270 млн проти 470 млн US $), більший модернізаційний потенціал та наявність двох двигунівJenkins 1998, p. 36.Ciborski, James R. «The F-15 Eagle: A Chronology». History Office, Aeronautical Systems Center, Air Force Materiel Command, Wright-Patterson AFB, Ohio, June 2002.. ПС США спочатку планували закупити 400 літаків, але пізніше цифра була переглянута і зменшена до 392Ulsamer, Edgar. «In Focus: The Dual-Role Eagle». Air Force magazine, April 1984..
Виготовлення перших трьох F-15E почалося в липні 1985-го. Перший з них 86-0183, пілотований Гері Дженінгсом, здійснив свій перший політ 11 грудня 1986-го. Під час цього польоту, який тривав 75 хв., була досягнута швидкість 0,9 Маха та висота 12000 метрів. Цей літак мав увесь комплект авіоніки F-15E та перероблену передню частину фюзеляжу, але задня частина фюзеляжу та двигуни були аналогічні базовому F-15. Перший повністю укомплектований F-15E 86-0185 здійснив свій перший політ 31 березня 1987-го.
Перший серійний F-15E був поставлений у квітні 1988 року та включений до складу , дислокованого на авіабазі Люк, штат Аризона. Перші F-15E заступили на бойове чергування 30 червня 1989 року на авіабазі Seymour Johnson, Північна Кароліна в складі . Поставки F-15E для ПС США тривали до 2001 року, коли був поставлений останній із 236 замовлених літаків«Boeing F-15E Eagle». Jane's All the World's Aircraft, Jane's Information Group, 2010 (subscription article, dated 26 February 2010)..
Крім того, були створені варіанти F-15E для Ізраїлю (F-15I), Саудівської Аравії (F-15S), Республіки Корея (F-15K) та Сингапуру (F-15SG).
Програма модернізації та заміни Для модернізації та продовження терміну експлуатації F-15, які стоять на озброєнні ПС США, в 2008—2017 рр. буде виділено 5,3 млрд $, із них на F-15Е — 3,2 млрд $«US Air Force F-15 Funding Flying High». Military.com, January 09, 2013. Модернізація передбачає заміну радара з механічним скануванням на з активною фазованою антенною решіткою«Boeing F-15E Radar Modernization Program Begins 2nd Low Rate Initial Production Phase». Boeing, July 23, 2012. Новий радар, у порівнянні з попереднім, має кращі можливості для виявлення та супроводження цілей, надійніший, ефективніший та простіший в експлуатації. Спочатку радар носив назву AN/APG-63(V)4, але в 2009 році вона була змінена на нинішню — AN/APG-82Trimble, Stephen. «Raytheon trumps Northrop with new AESA designation». Flight Daily News, 17 June 2009.. Новий радар включає в себе процесор , який використовується на F/A-18E/F Super Hornet та антену , який встановлюється на F-15СTrimble, Stephen. «Raytheon claims AESA upgrade contract for F-15E». Flightglobal.com, 1 November 2007.. Перший радар було поставлено Боїнгу для випробувань у 2010 роціFrost, Patricia. «Boeing Receives 1st F-15E Radar Modernization Program Test Asset from Raytheon». Boeing, Aug. 3, 2010.. Установка перших серійних радарів на літаки очікується в третьому кварталі 2013 року, а досягнення експлуатаційної готовності на початку 2014-го. Для продовження терміну експлуатації Боїнг проводить роботи над збільшенням ресурсу F-15Е до 32000 льотних годин.
ПС США планує експлуатувати F-15E до 2030-х років і поки що немає варіантів, для його заміни в майбутньому«USAF mulls options for replacement of Boeing F-15E Strike Eagle». Flightglobal.com, 13 Dec 2012. Одним із можливих варіантів може стати створення двомісної версії F-35, тому що на розробку нового літака для заміни F-15E у ПС США не вистачить коштів. В даний момент ведеться розробка нового бомбардувальника , який зможе взяти на себе частину завдань, які виконує F-15E, а са́ме здійснення ударів по цілях у глибині території противника. F-35A, який планується прийняти на озброєння в 2016 році, може взяти на себе більшу частину завдань, які виконує F-15E, але останній має більший радіус дії, більше бойове навантаження, вищу швидкість та кращу живучість.
Silent Eagle
F-15SE Silent Eagle — пропонований Боїнгом варіант модернізації F-15E з використанням технологій для винищувачів п'ятого покоління, таких як внутрішнє розміщення озброєння та радіопоглинаючі матеріали. На F-15SE встановлено конформні збройні відсіки для внутрішнього розміщення озброєння, замість конформних паливних баків, а хвостове оперення відхилено в зовнішню сторону на 15 градусів для кращого розсіювання радіохвиль. Боєприпаси займають більшу частину місця в кожному конформному збройному відсіку, а залишок місця використовується для зберігання пальногоButler, Amy. «Boeing Unveils New, Stealthy Silent Eagle F-15». Aviation Week, 18 March 2009..
Перший випущений F-15E (серійний номер 86-0183) було перероблено у варіант F-15Е1, який буде використовуватись як демонстратор F-15SE. Свій перший політ він здійснив 8 липня 2010 рокуCarder, Phillip and Mary Ann Brett. «Boeing F-15 Silent Eagle Demonstrator Makes 1st Flight». Boeing, 9 July 2010., а перший випробувальний запуск ракети «повітря-повітря» AIM-120 AMRRAM із конформного збройного відсіку відбувся 20 липня 2010 рокуCarder, Phillip and Mary Ann Brett. «Boeing F-15 Silent Eagle Demonstrator Completes 1st Weapon Launch». Boeing, 20 July 2010.. Потенційними користувачами нової модифікації F-15E є Саудівська Аравія, Республіка Корея, Японія та Ізраїль.
Проєкт Багатофункціональний винищувач F-15E по конфігурації майже ідентичний двомісним літакам F-15B і F-15D. Але він відрізняється від них істотно переробленою конструкцією, що пов'язано зі збільшенням злітної ваги. У порівнянні з F-15D, планер перероблений на 60 % та значно посилений. Його ресурс збільшений до 16000 льотних годин.
Ряд елементів хвостової частини фюзеляжу і стулки основних стійок шасі виконані з титанового сплаву із застосуванням надпластичного формування і дифузійного зварювання. Це дозволило трохи збільшити об'єм моторного відсіку і забезпечити його сумісність як із «рідними» двигунами F100 фірми Pratt & Whitney, так і з потужнішими і великогабаритними F110 General Electric. Шасі літака було посилено, щоб витримати більшу посадкову масу. З цією метою використані гальма з вуглецевими дисками.
Силова установка перших 134 літаків складається з двох двигунів Pratt & Whitney F100-PW-220 (2×10650 кгс), аналогічних тим, які використовуються на літаках F-15C і F-15D, єдина відмінність — цифрова система управління. На літаках, що випускалися із серпня 1991 року, встановлені потужніші ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-229 (2×13200 кгс), що дозволило зберегти тягооснащеність літака (у «винищувальній» конфігурації) на рівні більш легкого F-15C«F-15E Strike Eagle», www.airwar.ru..
Паливна система включає шість паливних баків, розташованих у фюзеляжі, та два в крилах літака. Для підвищення бойової живучості всі баки та прилеглі до них відсіки заповнені піноматеріалом, для поглинання енергії вибуху. Загальний об'єм внутрішніх баків — 7643 л. Два вміщують по 2737 л. Крім того, на зовнішніх вузлах підвіски може розміщуватися три підвісних паливних баки ємністю по 2309 л кожен. Таким чином, сумарний об'єм палива, який може взяти літак на борт — 22044 л, що є рекордом для машин такого класу.
До складу прицільно-навігаційного комплексу входять: багатофункціональна РЛС AN/APG-70, підвісна оптико-електронна система вказування цілі та навігації LANTIRN, інерційна навігаційна система (ІНС) LN-93, апаратура глобальної супутникової навігаційної системи (СНС) NAVSTAR і радіовисотомір AN/APN-232.
РЛС AN/APG-70 була створена в 1980-х рр. як надійніший та легший в обслуговуванні варіант AN/APG-63«AN/APG-70». Raytheon.com.. Від останньої залишились лише плоска антенна решітка з механічним скануванням (при цьому швидкість переміщення променя збільшена з 70 до 140 град/с) і блок живлення. Інші шість блоків є новими або значно модернізовані.