«Смерть» — повість Бориса Антоненка-Давидовича, уперше надрукована 1927 року в журналі «Життя й революція» (№ 10—12).
Сюжет Головний герой повісті Кость Горобенко — український інтелігент, який у минулому був пов'язаний з українським рухом доби Центральної Ради та Директорії, а після встановлення радянської влади вступив до РКП(б). У новому партійному середовищі його минуле та прихильність до української культури викликають недовіру. Сам Горобенко також почувається серед більшовиків чужим і намагається подолати суперечність між своїми попередніми переконаннями та новою політичною належністю.
Прагнучи остаточно довести свою відданість партії, Горобенко доходить до переконання, що має особисто взяти участь у насильстві від її імені. Згодом його відряджають із каральним загоном до села, де після вбивства партійних уповноважених мають розстріляти взятих у заручники селян. Горобенко бере участь у страті. Після розстрілу він перебуває у стані сильного психологічного потрясіння; фінал не дає однозначної відповіді, чи призвів учинок до того внутрішнього перетворення, якого він прагнув.
Проблематика повісті Однією з центральних проблем повісті є конфлікт між національною самоідентифікацією українського інтелігента та вимогою безумовної політичної лояльності до більшовицької партії у контексті зображення втрати національної свідомості частиною української інтелігенції та внутрішньої несумісності служіння партійній системі з відповідальністю перед власним народом.
Літературознавець Григорій Костюк розглядав «Смерть» як один із найзначніших творів Антоненка-Давидовича про долю української інтелігенції після революційних подій. У центрі його інтерпретації — психологічна криза Горобенка та спроба героя через участь у репресивному насильстві позбутися відчуття власної чужості в більшовицькому середовищі.Костюк Г. «Що вгору йде» // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : у 3 кн. / упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко. К. : Рось, 1994. Кн. 2. С. 257—268.
Літературознавець Олена Ткаченко характеризує «Смерть» як антикомуністичний твір доби розстріляного відродження. На її думку, автор зосереджується на психології морального вибору людини, яка в умовах внутрішньої кризи намагається пристосуватися до нової ідеологічної системи, а зроблений нею вибір змінює і подальше життя, і саму особистість.
Максим Нестелєєв аналізує поведінку Горобенка як автодеструктивну. Дослідник пов'язує руйнування особистості героя з конфліктом між індивідуальною психологією та колективною ідеологією: прагнення зректися попередніх переконань і цілковито пристосуватися до нового середовища набуває для Горобенка саморуйнівного характеру.
Сприйняття та критика Публікація повісті «Смерть» викликала полярні оцінки та неабиякий суспільний резонанс. Більшість читачів схвально сприйняли твір, який засвідчив, що в літературу прийшов самобутній і талановитий письменник, суворий реаліст із досить гострим, сатиричним поглядом на життя, а його творам властиві іронічність, скепсис та іскристий гумор у змалюванні дійсности.
Добре слово про повість «Смерть» висловив і нарком освіти УРСР Микола Скрипник, якому вона припала до вподоби.
Після виходу «Смерть» стала одним із творів Антоненка-Давидовича, які зазнали ідеологічної критики в радянській пресі. «Енциклопедія Сучасної України» називає повість разом зі збіркою репортажів «Землею українською» серед творів, за які письменника звинувачували в українському націоналізмі; це цькування передувало його арешту 1935 року.
У подальшому повість стала предметом окремих літературознавчих досліджень. Григорій Костюк зосереджував увагу на морально-психологічному змісті фіналу та проблемі відповідальності людини за участь у політичному насильстві. Ткаченко розглядає твір у контексті антикомуністичної прози 1920-х років, а Нестелєєв — у контексті характерної для творчості Антоненка-Давидовича проблеми саморуйнівної поведінки особистості.
Примітки
Джерела текст повісті Качуровський І. Від «Смерти» — в безсмертя : Борис Антоненко-Давидович та його доробок у ретроспекції часу // Качуровський І. Променисті сильвети : Лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. С. 313–327. Костюк Г. Вибрані праці у 5 томах. Том другий. "Що вгору йде" с.565—586 Костюк Г. Що вгору йде // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : у 3 кн. / упор. В. Яременко, Є. Федоренко. К. : Рось, 1994. Кн. 2. С. 257–268. Грачова Т. Етико-психологічні концепти повісті Б. Антоненка-давидовича «Смерть» ТКАЧЕНКО О. «СМЕРТЬ» БОРИСА АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА ЯК АНТИКОМУНІСТИЧНИЙ ТВІР 1920-Х РОКІВ Ленська С. Концепт «Смерть» у ранній новелістиці Б. Антоненка-Давидовича