Станіслав Ґольський, гербу Роля (іноді Гульський;Леп'явко С. Северин Наливайко… — С. 61. , бл.1553 — 1612) — польський шляхтич, військовик, урядник в Українських землях Речі Посполитої. Воєвода подільський (з 1599-го), руський (з 1603-го).
Життєпис
Військову службу розпочав рано; як королівський ротмістр (звання отримав за заслуги) у польсько-московській війні 1577–1582 років за Лівонію і Полоцьку землю. Служив у Куявії (польській), потім у кварцяному війську на теренах Поділля, брав участь у боях з татарами. Для недопущення нападу татар на землі Речі Посполитої канцлер коронний Ян Замойський відіслав його в лютому 1583 р. для перемовин до господаря Валахії Міхні ІІ Потурченого.
На початку березня 1592 року прибув до Фастова разом зі старостами: снятинським Миколаєм Язловецьким, черкаським Олександром Вишневецьким, брацлавським Якубом Струсем. Вони були призначені урядом комісарами як добрі знавці козацтва для розслідування його дій після початку повстання Косинського. З Фастова велись ними перемовини з козаками, які засіли в Трипіллі. Комісари кілька разів вимагали видати Кшиштофа Косинського, визнати розпорядження уряду та розійтись по домівкахЛеп'явко С. Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 40. — ISBN 5-203-01639-9..
Семерій Наливайко через сильний татарський напад на Галичину та Прикарпаття через прорахунки коронного командування волів «сточити битву з Ґольським, ніж з татарином». Як барський староста писав до сенаторів Речі Посполитої, що Наливайко «вчинив вторгнення… від Брацлава по… Теребовлю… держави Річ Посполиту полупив». Попереджав коронну владу про необхідність приборкання повсталих, «щоби та сваволя пожежею всіх не дійшла».Там само. — С. 63.
1595 р. Ґольський очолював посольство до Османської імперії. Посаду старости барського міг отримати після тестя Миколая Творовського-Бучацького, який був ним у 1571–1588. Брав участь у поході 1595-го гетьмана коронного Я. С. Замойського (якому був вірним бойовим товаришемPodhajce ) до Молдавії, коли господарем став Єремія Могила.
У час заколоту Миколая Зебжидовського у 1606—1609 роках проти посилення влади короля Сигізмунда III Вази виступав на стороні короля. У вирішальній битві під Ґузовим 5 липня 1607 разом з Яном Потоцьким командував корогвою по центру коронного війська.
Після цього здійснив подорож до Франції, Англії, Іспанії, Італії (1607–1611). Повернувшись до Речі Посполитої 1611 р., командував коронним військом замість хворого коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, займався відбудовою замку у Чорткові, зруйнованого 1610 р. татарами. Був гарантом збереження скарбу брацлавського воєводи Стефана Потоцького у своєму замку в Підгайцях, перевезеного туди Марією Амалією Могилянкою перед походом чоловіка в Молдавію в 1612 р., який став невдалимSkrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 31..
Був похований у костелі святого Станіслава при монастирі домініканців у Чорткові (збудували з його фундушу від 22 лютого 1610 р., за яким записав для його утримання село Шманьківці)Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa… — S. 91..
Портрет Станіслава ҐольськогоТам само. — Il. 257. у 2009 р. перебував (ймовірно, й тепер) у костелі домініканців (Краків, вул. Столярська, недалеко від Вавелю, Базиліки Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Маріяцького костелу)).
Уряди (посади) Стражник польний короннийUrzędnicy województwa ruskiego… — S. 44., каштелян галицький (1594 р.), староста барський, летичівський, воєвода подільський (до 1603), руський (1603—1612)Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1728. — T. 1. — S. 157. .
Маєтності Викупив у 1605 р. Підгайці (перетворив їх на свою родинну резиденцію) та Козову в коронного маршалка Миколая Вольського. Поступово став власником Бучача, Чорткова (з 1597), Вербова, які через авантюру його спадкоємця-брата Яна Ґольського (?—1613 — каштеляна кам'янецького або галицького) з дружиною Зоф'єю з Замєхова (Замєховською) зі згаданим скарбом зрештою, після численних судових суперечок, облоги Голгочого, підгаєцького замкуSkrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 32. перейшли до Стефана Потоцького. Був посідачем Трибуховець (поблизу Бучача, 1611 р.Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocyw Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 283. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. ). Єжи Войцех Бучацький-Творовський в 1611 році продав йому різні маєтностіBoniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 222. .
Шлюби
Уперше був одружений з Катажиною Творовською-Бучацькою — дочкою Миколая, внучкою Яна Творовського, ставши її другимВ інтернет-джерелі, яке формально не є АД, вказано, що був єдиним чоловіком → Buczaccy-Tworowscy (01) чоловіком.Lepszy K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola… — S. 230. Подружжя не мало дітейLepszy K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola… — S. 231.. У висліді одруження отримав маєтності в Барському старостві.
Вдруге (1610 р.) одружився з Анною з Потоцьких (1593—1623, пізніше Заславською, потім Корецькою) — донькою підчашого подільського, каштеляна кам'янецького Анджея (Єнджея) Потоцького, рідною сестрою «Ревери»Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 770. Stanisław GolskiPotoccy (01) . Шлюб тривав недовго, також був бездітним. Від дружини отримав Оришківці, Гадинківці.
Примітки
Джерела Грушевський М. Барське староство. — С. 289, 293, 306, 310. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV—VIII. Леп'явко С. Северин Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 53—85. — ISBN 5-203-01639-9. Підгайці // Галицька брама. — Львів, 2006. — № 3—4 (135—136). Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — T. 6. — S. 194. Lepszy K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959—1960. — T. VIII. — S. 230—231. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. 2. — 761 s. — S. 248. Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa i męczennika oraz klasztor dominikanów w Czortkowie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — 508 s., 806 il. — ISBN 978-83-89273-71-0. Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków / opracował Przyboś K. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — 417 s. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — S. 31. — ISBN 978-83-927244-4-5.
Посилання Чортківський замок Історія Гольських Власники містечка Козова Костел св. Станіслава у Чорткові Stanisław Golski z Golego h. Rola Podhajce Wojewodzina Golska Генеалогія династії Творовських-Бучацьких
ПопередникМиколай Гербурт Воєвода Руський1603-1612 НаступникЯн Данилович