Але́ксіс Алеха́ндро Са́нчес Са́нчес (; 19 грудня 1988, Токопілья, Чилі) — чилійський футболіст, нападник збірної Чилі та іспанського клубу «Севілья». Рекордсмен збірної Чилі за кількістю матчів і забитих у її складі голів.
Клубна кар'єра «Кобрелоа» У 14 років перейшов до клубу «Кобрелоа». Дебютував за клуб в юному віці й вже до 18 років став важливим гравцем основи і вважався одним з найталановитіших гравців Південної Америки. З цією командою Санчес дебютував в першому дивізіоні, коли йому було 16 років, ставши таким чином одним з наймолодших футболістів, які грали в чемпіонаті, й швидко привернули увагу європейських топ-клубів.
«Удінезе»
2006 року Алексіс був куплений «Удінезе» за 3 млн доларів і відразу ж був відданий в оренду в чилійський «Коло-Коло», разом з яким двічі виграв чемпіонат Чилі. Всього за клуб він провів майже 50 матчів і забив 9 голів. Наступний сезон Алексіс провів в аргентинському «Рівер Плейті», який за підсумками сезону став чемпіоном країни. 2008 року «Удінезе» більше не став віддавати Санчеса в оренду, і гравець поступово завоював місце в основі італійського клубу. Влітку 2008 року ходили чутки про його перехід в «Манчестер Юнайтед», де Санчес повинен був замінити Кріштіану Роналду в разі переходу португальця в «Реал», але трансфер Алексіса не відбувся. Дебют вінгера в футболці «зебр» в офіційному матчі стався 14 вересня в матчі 2-го туру Серії А проти туринського «Ювентуса», Санчес вийшов на поле на 58-й хвилині гри, але нічим не відзначився. Матч закінчився мінімальною поразкою команди з Удіне з рахунком 0:1. 18 вересня дебютував в єврокубках - в матчі Ліги Європи проти дортмундської «Боруссії». 19 жовтня в матчі 7-го туру проти «Лечче» Санчес забив свій перший гол за «Удінезе». 29 жовтня в матчі 9-го туру забив один з двох м'ячів у ворота «Катанії». 8 лютого в матчі 23-го туру приніс «зебрам» вольову перемогу над «Болоньєю» й був визнаний гравцем матчу. У своєму першому італійському сезоні Санчес забив лише 3 голи за 31 матч.
Перший гол в новому сезоні Санчес забив лише 24 лютого в матчі 17-го туру проти «Кальярі». 3 березня, у матчі 32-го туру, допоміг «зебрам» розгромити «Ювентус» з рахунком 3:0. 21 квітня приніс своїй команді мінімальну перемогу в Кубку Італії, забивши єдиний м'яч в ворота «Роми».
27 лютого в матчі 27-го туру чемпіонату Італії 2010/11 Алексіс Санчес оформив покер у ворота «Палермо», ставши першим чилійцем, якому вдалося забити чотири м'ячі в одному матчі в Серії А. Санчес забивав голи на 19-й, 28-й , 42-й і 48-й хвилинах зустрічі. Матч завершився з рахунком 7:0 на користь «Удінезе».
«Барселона» 21 липня 2011 року було оголошено про перехід Алексіса Санчеса в іспанську «Барселону», заплатила за трансфер гравця € 26 млн, ще € 11 млн були обіцяні «Удінезе» як бонуси. Таким чином, футболіст став найдорожчим гравцем в історії чилійського футболу і першим чилійцем в історії «Барселони». Вінгер підписав з новим клубом п'ятирічний контракт. У новому клубі футболіст став носити 9-й номер і футболку з написом «Алексіс». Після переходу Санчес сказав:
Я радий, що моя мрія нарешті здійснилася. Тепер все буде набагато серйозніше.
14 серпня, в першому матчі за Суперкубок Іспанії проти мадридського «Реала», відбувся дебют Алексіса в футболці «каталонців». Вінгер провів на полі всі 90 хвилин. Поєдинок закінчився з рахунком 2:2. У матчі-відповіді чилієць потрапив в заявку, але на полі не з'явився. За сумою двох зустрічей трофей дістався «Барселоні», а Алексіс завоював свій перший титул у складі нового клубу. 26 серпня Санчес дебютував в матчі за Суперкубок УЄФА, вийшовши на заміну на 61 хвилині гри замість іспанця Давіда Вільї. Дебют в Ла Лізі відбувся 29 серпня, в матчі 1-го туру проти «Вільярреала», в цій же грі на 46 хвилині він, отримавши пас від Тьяго, забив свій перший гол за «Барселону», пробивши низом у дальній кут. Для «синьо-гранатових» цей матч закінчився розгромною перемогою з рахунком 5:0. У виїзному матчі 2-го туру з «Реал Сосьєдадом» Алексіс вже на 31-й хвилині гри отримав сильний удар по ногах і не зміг продовжити зустріч. Після чого він пропустив майже два місяці. Оговтавшись від травми, вінгер з'явився на полі в матчі Ліги чемпіонів проти «Вікторії», вийшовши на заміну замість Еріка Абідаля. 29 листопада Санчес оформив перший дубль у складі «Барселони», двічі вразивши ворота «Райо Вальєкано». Особливо красивим вийшов перший гол: Санчес, перебуваючи на лівому краю штрафного майданчика, отримав пас від Хаві й закрутив м'яч у дальній кут від штанги. У наступному турі чемпіонату Алексіс відзначився знову, а «Барселона» розгромила «Леванте» з рахунком 5:0. 11 грудня в матчі 15-го туру проти «Реала» Санчес, виконавши точний удар під саму штангу воріт Касільяса, дозволив «синьо-гранатовим» зрівняти рахунок в матчі, після чого, ще декілька голів принесли «синьо-гранатовим» гостьову перемогу з рахунком 1:3. 15 грудня Санчес вийшов на заміну в першому півфінальному матчі Клубного чемпіонату світу проти «Ас-Садда», проте на 71-й хвилині гри йому потрібна була заміна. Після матчу тренер команди — Хосеп Гвардіола сказав, що у Алексіса діагностований дискомфорт м'язів, і він не зіграє в фіналі.
13 січня забив свій перший гол в Кубку Іспанії, вразивши ворота «Осасуни». 16 січня, в домашньому матчі проти «Реал Бетіса», відзначився гольовою передачею на Мессі в першому таймі і точним ударом на 75-й хвилині гри у другому, що дозволило його команді вирвати перемогу з рахунком 4:2. 12 лютого в матчі з «Байером» Санчес забив свій перший і другий гол у Лізі чемпіонів, відзначившись в кожному з таймів. 10 квітня забив два з чотирьох м'ячів у ворота «Хетафе», один з голів було забито головою. 21 квітня в матчі 34-го туру Прімери проти «Реала» Алексіс вийшов на заміну на 69-й хвилині гри й через хвилину забив гол, проте мадридці здобули перемогу 1:2. Разом з «Барселоною» Санчес дійшов до 1/2 фіналу Ліги чемпіонів, де «синьо-гранатові» мінімально поступилися «Челсі» з рахунком 2:3, кілька хороших моментів для взяття воріт втратив Санчес. 26 травня він виграв свій четвертий трофей у складі «каталонців» — в протистоянні з баскським «Атлетиком» був завойований Кубок Іспанії. Всього за підсумками сезону 2011/12 Алексіс забив 15 голів у всіх турнірах.
Провів у каталонській команді три сезони, відзначившись загалом 47 голами у 141 матчі всіх турнірів.
«Арсенал» 10 липня 2014 року перебрався до Англії, уклавши контракт з лондонським «Арсеналом», якому трансфер чилійця обійшовся у майже 32 мільйони фунтів. У лондонській команді відразу став лідером атак, у першому ж сезоні обійшовши за результативністю іншого зіркового нападника «канонірів» Олів'є Жіру. Загалом за три з половиною роки, проведені в Лондоні, став автором 80 забитих голів, для чого йому знадобилося 166 матчів.
«Манчестер Юнайтед» 22 січня 2018 року було оголошено про перехід чилійського нападника до «Манчестер Юнайтед» в обмін на Генріха Мхітаряна. В Манчестері гравець отримував досить багато ігрового часу, проте його результативність суттєво зменшилася — у 45 іграх йому вдалося відзначитися лише п'ятьма взяттями воріт.
«Інтер» і «Марсель» Влітку 2019 року на умовах оренди на сезон став гравцем італійського «Інтернаціонале», де сподівався отримувати більше ігрового часу. Протягом сезону взяв участь у 31 грі міланської команди в усіх турнірах, відзначившись чотирма голами.
6 серпня 2020 року, отримавши статус вільного агента, підписав з «Інтером» повноцінний трирічний контракт. За рік до його завершення перейшов до французького «Марселя». У французькій першості демонстрував високу ефективність, забивши 14 голів у 35 іграх.
26 серпня 2023 року досвідчений гравець повернувся до «Інтернаціонале», уклавши з ним однорічний контракт на правах вільного агента.
Повернення в Удінезе 10 серпня 2024 року Алексіс Санчес як вільний агент приєднався до свого колишнього клубу «Удінезе», підписавши з клубом дворічний контракт.https://www.udinese.it/news/squadra/el-nino-e-tornato
Виступи за збірні Протягом 2006–2008 років залучався до складу молодіжної збірної Чилі. На молодіжному рівні зіграв у 18 офіційних матчах, забив 4 голи.
2006 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Чилі.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2010 року в ПАР та чемпіонату світу 2014 року в Бразилії, на обох чилійці припинили боротьбу на стадіях 1/8 фіналу.
Допоміг своїй збірній здобути перший у її історії Кубок Америки на домашній континентальній першості 2015 року, а наступного року й захистити титул континентальних чемпіонів.
Був учасником Кубка конфедерацій 2017 року, на якому забив свій 38-й гол за збірну, обійшовши таким чином за цим показником Марсело Саласа і ставши найкращим бомбардиром в історії чилійської збірної. Також наразі утримує лідерство за кількістю матчів, проведених у складі цієї команди.
На Копа Америка 2019 року взяв участь у всіх шести матчах своєї збірної, яка фінішувала на четвертому місці, і забив два голи. Надалі продовжував активно залучатися до лав національної команди, регулярно оновлюючи рекорди за кількістю ігор і забитих м'ячів, хоча на Копа Америка 2021 виходив на поле лише в одній грі.
Статистика виступів Статистика клубних виступів Станом на 26 серпня 2023 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів Клаусура 2005 «Кобрелоа» ПД 35 3 - - - КЛ 3 0 - - - 38 3 Апертура 2006 ПД 12 9 - - - - - - - - - 12 9Усього за «Кобрелоа» 47 12 - - 3 0 - - 50 12 Клаусура 2006 «Коло-Коло» ПД 18 4 - - - ПАК 9 1 - - - 27 5 Апертура 2007 ПД 14 1 - - - КЛ 7 3 - - - 21 4Усього за «Коло-Коло» 32 5 - - 16 4 - - 48 9 2007–2008 «Рівер Плейт» ПД 23 4 - - - ПАК+КЛ 1+7 0 - - - 31 4 2008–2009 «Удінезе» A 32 3 КІ 2 0 КУЄФА 9 0 - - - 43 3 2009–2010 A 32 5 КІ 4 1 - - - - - - 36 6 2010–11 A 31 12 КІ 2 0 - - - - - - 33 12Усього за «Удінезе» 95 20 8 1 9 0 - - 112 21 2011–12 «Барселона» ПД 25 12 КІ 7 1 ЛЧ 6 2 СІ+СУ+КЧС 1+1+1 0 41 15 2012–13 ПД 29 8 КІ 6 2 ЛЧ 9 1 СІ 2 0 46 11 2013–14 ПД 34 19 КІ 9 2 ЛЧ 9 0 СІ 2 0 54 21Усього за «Барселону» 88 39 22 5 24 3 7 0 141 47 2014–15 «Арсенал» ПЛ 35 16 КА+КЛ 6+1 4+1 ЛЧ 9 4 СА 1 0 52 25 2015–16 ПЛ 30 13 КА+КЛ 3+1 1+0 ЛЧ 7 3 СА 0 0 41 17 2016–17 ПЛ 38 24 КА+КЛ 5+0 3 ЛЧ 8 3 - - - 51 30 2017-січ. 2018 ПЛ 19 7 КА+КЛ 0+2 0 ЛЄ 1 1 СА 0 0 22 8Усього за «Арсенал» 122 60 18 9 25 11 1 0 166 80 січ.-черв. 2018 «Манчестер Юнайтед» ПЛ 12 2 КА+КЛ 4+0 1 ЛЧ 2 0 - - - 18 3 2018–19 ПЛ 20 1 КА+КЛ 3+0 1+0 ЛЧ 4 0 - - - 27 2лип.-серп. 2019ПЛ00КА+КЛ - -ЛЄ - - - - -00Усього за «Манчестер Юнайтед» 32 3 7 2 6 0 - - 45 5 2019–20 «Інтернаціонале» A 22 4 КІ 4 0 ЛЧ+ЛЄ 1+5 0 - - - 32 4 2020–21 A 30 7 КІ 3 0 ЛЧ 5 0 - - - 38 7 2021–22 A 27 5 КІ 5 2 ЛЧ 6 1 СІ 1 1 39 9 2022–23 «Марсель» Л1 35 14 КФ 4 2 ЛЧ 5 2 - - - 44 18 2023–24 «Інтернаціонале» A 0 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 СІ 0 0 0 0Усього за «Інтер» 79 16 12 2 17 1 1 1 109 20Усього за кар'єру 553 173 71 21 113 21 9 1 746 216
Статистика виступів за збірну Станом на 26 серпня 2023 року
Досягнення «Коло-Коло» Чемпіон Чилі: 2006, 2007
«Рівер Плейт» Чемпіон Аргентини: 2008
«Барселона» Чемпіон Іспанії: 2012/13 Володар Суперкубка УЄФА: 2011 Володар Кубка Іспанії: 2011/12 Володар Суперкубка Іспанії: 2011, 2013 Переможець клубного чемпіонату світу: 2011
«Арсенал» Володар Кубка Англії: 2014–15, 2016–17 Володар Суперкубка Англії: 2014, 2015
«Інтернаціонале» Чемпіон Італії: 2020–21, 2023–24 Володар Кубка Італії: 2021–22 Володар Суперкубка Італії: 2021, 2023
Збірна Чилі Володар Кубка Америки: 2015, 2016
Примітки
Посилання