Плавучий танк ПТ-76 — радянський легкий плавучий танк. Був на озброєнні Радянської армії у розвідувальних військах, морської піхоти, військах берегової оборони, Збройних силах країн-членів Варшавського Договору, а також поставлявся на експорт у десятки країн світу.
Історія використання У повоєнні роки радянські конструктори продовжували самобутній шлях розвитку вітчизняного танкобудування і зберегли панівні позиції у світі..
У 1951 році на озброєння розвідувальних підрозділів Радянської Армії вступив легкий плавучий танк ПТ-76. Танк був розроблений конструкторським бюро Я. Ж. Котіна, відомого своїми важкими танками. ПТ-76 використовувався в бойових діях в Африці, на Близькому Сході, в Індо-Пакистанському конфлікті 1965 року і особливо широко в 1965-1975 роках у В'єтнамі північнов'єтнамською армією.
На початку 1960-х років танк пройшов глибоку модернізацію та отримав індекс ПТ-76Б. У розвідувальних підрозділах сухопутних військ легкі танки ПТ-76 були замінені спочатку середніми, а потім основними танками. Нині модернізовані танки ПТ-76 різних модифікацій є на озброєнні морської піхоти ВМФ Росії, а також у складі збройних сил 28 держав Європи, Азії, Африки й Латинської Америки.
Особливості побудови Характерними особливостями танка є високі показники рухливості — на плаву максимальна швидкість 10,2 км/год при гарній маневреності. Бронемашина має великий водовміщуючий обсяг, що, однак, зумовило її порівняно легке бронювання.
Внутрішній простір танка поділяється на три відділення. У носовій частині розміщений пост управління, що містить робоче місце механіка-водія з сидінням, приладами, педалями й важелями, курсовказівниками та засобами зв'язку.
Посадка механіка-водія в танк і висадка з нього здійснюються через круглий люк, основа якого виступає над верхнім броньовим листом. У відділенні управління знаходяться також дві акумуляторні батареї, балон зі стисненим повітрям, два вуглекислотні балони та автомат системи протипожежного обладнання, частина ЗІП та інше обладнання.
У вежі й підбаштовому просторі корпусу розташоване бойове відділення.
В ньому розміщені гармата, спарений кулемет, прилади спостереження і прицільні пристосування, робочі місця командира танка (зліва від гармати) і заряджаючого (праворуч від неї), автомат Калашникова, частина боєкомплекту, танкова радіостанція Р-113, апарати ТПУ, водовідкачуючий (ручний) помпи, ручні вогнегасники (один або два), частина ЗІП та інше обладнання.
Моторно-трансмісійне відділення розташоване у кормовій частині корпусу і ізольоване від бойового відділення перегородкою. В ньому розміщені двигун з системами, трансмісія, водомети, два паливних баки, водовідкачуючі помпи та інше обладнання.
Основним озброєнням танка ПТ-76Б є 76-мм танкова гармата Д-56ТС, що відрізняється від Д-56Т конструкцією дульного гальма і наявністю ежекційної продувки каналу ствола. Її боєкомплект складається з 40 унітарних пострілів, 24 з них з осколково-фугасні гранати, 4 з бронебійно-трасуючі, 4 з підкаліберним бронебійно-трасуючим і 8 з кумулятивними снарядами.
Виробництво '''Графік виробництва ПТ-76 для Радянської Армії. Рік 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 Всього ПТ-76 10 85 210 400 500 206 265 180 40 — ПТ-76Б — 110 105 121 112 204 191 69 н/д н/д
Технічний опис танка
Технічні характеристики Бойова маса 14 тонн. Екіпаж 3 чоловік. Озброєння: 76,2-мм гармата, 7,62-мм кулемет «СГМТ». Броня 10-20 мм. Максимальна швидкість на шосе 44 км/год., на плаву 12 км/год. Потужність двигуна 240 к.с.
Застосування танка в бойових умовах
Найбільш відомим бойовим застосуванням ПТ-76Б було у В'єтнамській війні під час нападу військ північного В'єтнаму на військовий табір армії США біля Бен-Хот. Нині відомо про щонайменше 2 знищених танки, перший танк був підірваний на протитанковій міні..
В 2024 році кіностудія «Мосфільм» передала армії РФ для війни проти України бронетехніку 1950-х років, що зберігалася на їхньому складі. Зокрема передали 28 танків Т-55, 8 танків ПТ-76, 6 БМП і 8 тягачів, які зберігалися на базі кіностудії"Мосфільм" передав російській армії 36 старих танків, які знімали у кіно
Див. також К-90 — плавучий танк, який конкурував з проєктом ПТ-76 Тип 63 — китайський плавучий танк створений на основі ПТ-76
Примітки
Література М. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — Москва: Моделист-конструктор, 2004. — 71 с. — (Бронеколлекция спецвыпуск № 1 (5) / 2004). — 2010 экз. М. Барятинский. Советская бронетанковая техника 1945—1995 (часть 1). — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Бронеколлекция № 3 (30) / 2000). — 4000 экз. М. Н. Свирин. Стальной кулак Сталина. История советского танка 1943—1955. — Москва: Яуза; Эксмо, 2006. — 416 с. — 7000 экз. — ISBN 5-699-14628-8 C. F. Foss. The PT-76 Amphibious Tank & Variants. — Виндзор: Profile Publications, 1974. — 20 с. — (AFV / Weapons series № 65). J. Magnuski. Czołg pływający PT-76. — 1-е издание. — Варшава: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1971. — 16 с. — (Typy Broni i Uzbrojenia № 12). — 40000+335 экз. А. Корнилин. Вторая молодость танка ПТ-76. Некоторые страницы из истории создания плавающего танка ПТ-76 и бронетранспортёра БТР-50П // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 4—6, 12. С. Суворов. «Плавуны» ещё послужат // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2005. — № 4. — С. 9—15. Ю. Евграфов. Потопления плавающих объектов бронетанковой техники // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 9. — С. 37—40. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2008—2009. — № 5. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2010. — № 4. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53. Руководство по материальной части и эксплуатации танков ПТ-76 и ПТ-76Б. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1967. — 608 с.
Посилання