Дяків — село в Україні, у Берездівській сільській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області.
З 1964 по 1995 р — Жовтневе.
Розташоване на річці Жарисі, за 27 км від м. Славута та 25 км від залізничної станції, на дорозі Славута — Берездів.
Історія Поблизу села в розкопаних курганах знайдені знаряддя праці доби бронзи.
Село під назвою Дякове (або в документах «Дяков») у 1396 році було надане великим князем Вітовтом князеві Федорові Даниловичу Острозькому. У 15 столітті перейшло до князів Заславських, а з 1539 року, у власності Іллі Острозького. Врешті перейшло разом з іншими селами до Любомирських, а від них до Сангушків.
В 1887 році в селі 158 будинків і 900 жителів, дерев'яна церква відкрита у 1794 році, церковно-приходська школа у 1860 році.
Відносилось до Жуківської волості, Заславського повіту, було його крайньою північною точкою.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У 1930 році почались репресії проти селянства, а саме було прийнято, так званий «Пленум Дяківської сільради» 1 березня 1930 року, обговоривши питання про вилучення «соціально-шкідливого елементу» із сільгоспартілі імені Будьонного постановив: «вилучити із села 32 особи — всі куркулі чи середняки». Сюди ж віднесли і церковного старосту Геруса Івана Дем'яновича.
Потім тут містилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», який обробляв 1,8 тис. га орної землі, вирощував зернові культури, цукрові буряки, відгодовував м'ясо-молочну худобу.
З 1964 до 1995 року називалося Жовтневе.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Берездівської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу Шепетівського району.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 567 осіб, з яких 245 чоловіків та 322 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 466 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,15 % російська 0,64 % інші 0,21 %
Сполучення Через село курсують автобуси: Славута — Мухарів Славута — Бесідки Славута — Плоска Нетішин — Великий Правутин Славута — Берездів Берездів — Хмельницький Славута — Улянівка Нетішин — Плоска Нетішин — Корець Нетішин — Мухарів
Археологічні знахідки Поблизу села в розкопаних курганах знай дені знаряддя праці і зброя доби бронзи, а також поховання комарівської та тшцінецької культур. Галерея
Примітки
Література
Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с. Репресивна політика щодо заможного селянства на Славутчині Деякі віхи з історії Славутчини у світлі археологічних досліджень