Патрі́с де Мак-Маго́н (, 13 липня 1808, Сюллі — 17 жовтня 1893, Монкрессон) — французький політичний та військовий діяч, маршал Франції (1859), президент Третьої республіки (1873—1879), генерал-губернатор Французького Алжиру (1864—1870), князь Андорри. Учасник французького завоювання Алжиру, Кримської, Австро-італо-французької і Французько-прусської війн та придушення Паризької комуни

Біографія Патріс де Мак-Магон народився 13 липня 1808 року в замку Сюллі (Бургундія) в родині військового . Був шостою і передостанньою дитиною в родині. Походив з ірландського роду, що переїхав з графства Лімерік до Франції внаслідок Славної революції.

У 1820 році вступив до єзуїтської семінарії в Отені; продовжив навчання в ліцеї Людовіка Великого в Парижі. В 1825 році вступив до військової школи Сен-Сір, після закінчення якої 1827 року був мобілізований до армії. Брав участь в окупації Алжиру, облозі Антверпена 1832 року.

1833 року Мак-Магон отримав звання капітана і повернувся до Алжиру. Керував кавалерією; провів успішну облогу Константини 13 жовтня 1837 року, де був поранений.

У 1843 році став командиром французького іноземного легіону. З 1845 року — полковник, з 1848 — бригадний генерал. 16 липня 1852 року отримав звання дивізійного генерала. До 1855 року майже постійно перебував у Алжирі і дослужився до звання генерал-майора. Під час Кримської війни командував 2-им корпусом 1-ї піхотної дивізії Східної армії. У 1855 році очолив атаку на укріплення Малахового кургану під Севастополем і захопив його.

14 березня 1854 року одружився з Елізабет де ла Круа де Кастрі. Мав четверо дітей.

24 червня 1856 року Мак-Магон був обраний до Сенату. Після спроби замаху на життя імператора Наполеона III у 1858 році він став єдиним сенатором, хто голосував проти проекту урядового закону про надзвичайні заходи безпеки.

За військові заслуги у битві під Маджентою під час італійської кампанії, 5 червня 1859 року Мак-Магон отримав від імператора звання маршала і був удостоєний титулу герцога Мадженти. Відзначився також у битві під Сольферіно, де командував центром французької армії.

18 жовтня 1861 року представляв Францію на коронації короля Пруссії Вільгельма I в Кенінгсберзі.

1 вересня 1864 року Мак-Магон був призначений генерал-губернатором Алжиру. Цей період став найменш успішним в його кар'єрі: незважаючи на деякі проведені реформи, внаслідок численних скарг він був змушений добровільно піти у відставку.

На початку франко-прусської війни, 23 липня 1870 року очолив Рейнську армію. 6 серпня цього ж року зазнав поразки у битві під Вертом. 1 вересня брав участь у Битві під Седаном, де був серйозно поранений і взятий у полон. Під час Паризької комуни 1871 року очолив версальські війська і придушив повстання.

24 травня 1873 Мак-Магон був обраний президентом Франції. Перебуваючи на посаді, він сприяв політиці монархістів по встановленню монархії; був противником республіканської Конституції 1875 року. На виборах 5 січня 1879 року Мак-Магон не отримав парламентської підтримки і 30 січня пішов у відставку. У 1891 році видав книгу «L'armee de Versailles, rapport officiel» ().

Патріс де Мак-Магон помер 17 жовтня 1893 року в Монкрессоні внаслідок ниркової недостатності. Після відспівування у паризькій церкві Сен-Мадлен 22 жовтня був урочисто похований в Будинку Інвалідів.

Титули Герцог Маджентський - 5 червня 1859 року, наступного дня після перемоги в Маджентській битві Патріс де Мак-Магон отримує від імператора Наполеона ІІІ, як визнання його заслуг герцогський титул.За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885) Ця битва стала вирішальною в подіях Італійської компанії 1859 року і саме дії генерала де Мак-Магона дозволили зробити її переможною для Другої Імперії. Цей титул став одним зі спадкових титулів родини Мак-Магон. А з 1894 титули "герцога Маджентського " та «маркіза Егійського»Цей титул належав родині Мак-Магон з 1750 року з'єдналися та належать однієї людині.

Нагороди Франція Орден Почесного легіону Кавалер 1830 рік Офіцер 1837 рік Командор 1849 рік Великий офіцер 1853 рік Кавалер Великого Хреста Легіону 1855 рік Голова ордена Почесного легіона1873-1879 рокиПри заснуванні ордену в 1802 році, його головою був монарх (імператор) Франції Наполеон I Бонапарт. Після заснування Другої Республіки президенти Франції перебирають на себе ці обов'язки. Кожен президент Франції на час свого головування є також й головою Ордену. Фактичним головою ордена завжди був Великий канцлер ордену Ордена Почесного легіону. Військова Медаль 1857 рік Медаль Італійської кампанії 1859

Орден Лазні Кавалер Великого Хреста Кримська медаль 1856 рік Іспанія Орден Золотого руна Кавалер 1875 рік

Орден Чорного орла Кавалер Великого Хреста Королівство Камбоджа Королівський орден Камбоджі Кавалер Великого Хреста Сардинське королівство Вищий орден Святого Благовіщення Кавалер 1859 рік Орден Святих Маврикія та Лазаря Кавалер Великого Хреста 1859 рік

Орден Серафимів Кавалер 1861 рік

Примітки

Література Р. А. Кривонос. Мак-Магон Марі Едме Патріс Моріс де // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання Біографія Патріса де Мак-Магона на сайті Hrono.ru Патріс де Мак-Магон на сайті Президента Франції