Фасована вода́ — питна вода: колодязна, дистильована, джерельна, або мінеральна — упакована в пластикові або скляні пляшки (бутлі); може бути газованою («шипучою») або негазованою. Місткість тари — від невеликих (0,33 мл) порцій води, до великих 22-літрових бутлів для кулерів з водою.
Фасована природна мінеральна вода, та фасована питна вода. Правові аспекти → Основна стаття: Мінеральні води
Існує велика різноманітність природних вод, які вважаються мінеральними, через що складно визначити, яка вода може насправді називатись «мінеральною».Н. М. Обіюх Правові аспекти використання природних мінеральних вод в Україні / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право Збірник наукових праць. — 2011, Вип. 165, ч.1. Термін «мінеральні води» з'явився у літературі на початку XVI сторіччя. У 1911 році в м. Наугейме (Німеччина) на нараді бальнеологів було вирішено вважати мінеральною таку воду, у якій вміст твердих розчинених речовин становить більше ніж 1 г/дм3, або в якій містяться вуглекислий газ та інші цінні інгредієнти, або яка має температуру вище за 20°С.Байцар Р. І., Круглова О. А. Розмежування різновидів мінеральної води у вітчизняних стандартах / Вісник Національного університету «Львівська політехніка» . Наукова періодика України. — 2008, № 608. Цей критерій загальної мінералізації (1 г/дм3) для мінеральних вод не мав наукового обґрунтування і був встановлений довільно, однак на практиці він застосовується багатьма країнами і сьогодні.
В Україні В Україні стандарти якості на мінеральну воду не відповідають європейським стандартам.
Декількома нормативними документами, які діють в Україні, визначаються стандарти на природну мінеральну воду та умови зберігання, оброблення та використання мінеральних вод. Такими стандартами на мінеральну воду є:
ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови» ДСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови».
За ДСТУ 878-93Води мінеральні питні. Технічні умови: ДСТУ: 878-93 // Держспоживстандарт України. — 1993. — 90 с.ДПА у Харківській області. Сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему: «Актуальні питання справляння ресурсних платежів і зборів». 05.10.10. ДПА у Харківській області до мінеральних вод відносяться питні підземні природні води, до складу яких входять різні біологічно активні хімічні компоненти, насичені двоокисом вуглецю, розлиті в пляшки. Загальна мінералізація і вміст специфічних біологічно активних компонентів є головним критерієм віднесення води за цим документом до категорії мінеральної.
За показником мінералізації в загальній практиці відбувається визначення вмісту специфічних біологічно активних складових, і відрізняється мінеральна вода від звичайної питної. Загальноприйнятим є показник мінералізації в 1 г/л, що є доволі умовною межею для розподілу питних і мінеральних вод, оскільки вживання води з мінералізацією менш як 1 г/л не означає, що вона не може бути лікувальною.
Таким чином в Україні визнають воду мінеральною, або до мінеральних вод відносять всі води, мінералізація (сума основних компонентів) яких перевищує 1 г/л, за умови доведення/встановлення їх лікувальної дії/лікувальних властивостей. Застосувавши загальноприйняту схему розподілу питних і мінеральних вод, переходять безпосередньо до основної ознаки мінеральних вод — наявності ефектів, відмінних від дії питної води. Такі ефекти залежать від специфіки її складу. Інакше це є не мінеральною (тобто лікувальною), а просто «мінералізованою» водою.
Віднесення природних вод до класу мінеральних на основі лише одного критерію є недостатнім і нормативно необґрунтованим, оскільки при цьому не враховано умови експлуатації самого джерела мінеральної води, вимоги щодо зберігання, пакування мінеральної води. У зв'язку з цим, а також для врахування прийнятих в європейському товаристві правил, які діють у сфері використання і виробництва природної мінеральної води, призначеної для питних потреб, — в Україні було прийнято новий стандарт ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані»Національний стандарт України. Води мінеральні природні фасовані. Загальні технічні умови (проект) ДСТУ 878-1 // Держспоживстандарт України. — 2006.. В стандарті зверталась увага на специфічні властивості мінеральної води, що відрізняються від звичайної питної, враховувались два основні моменти, які відповідають європейським стандартам: заборона транспортування мінеральних вод джерела до лінії розливу (мінеральна вода повинна подаватися до лінії розливу тільки по трубопроводу), а також заборонялась будь-яка обробка, яка може спричинити зміну хімічних і мікробіологічних властивостейКруглова О. А. Світова практика забезпечення якості бутильованих вод // О. А. Круглова Вимірювальна техніка та метрологія. — 2007. — № 67. — С.118-123.
Оскільки більша частина українських підприємств-товаровиробників була не готова до такого кроку, бо мінеральна вода, призначена для продажу, розливалася на підприємствах, що знаходились на віддаленій території від місця забору мінеральної води, та технічні умови експлуатації джерела не відповідали встановленим вимогам — потрібно було поступово приймати дії щодо впровадження в життя викладених у новому державному стандарті вимог.
Відповідно до Державного стандарту на мінеральну питну воду за рівнем мінералізації мінеральні води поділяються на 3 групи:
природні столові (питні підземні) води з мінералізацією менш як 1,0 г/дм3, що застосовуються як столовий освіжний напій і які за висновком Українського НДІ медичної реабілітації і курортології Міністерства охорони здоров'я України при відповідному їх додатковому обробленні дозволяється розливати в пляшки; лікувально-столові (питні підземні) води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм3 усіх хімічних груп і від 1,0 до 15,0 г/дм3 груп гідрокабонатно-натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні натрієві чи, при меншій мінералізації, які вмішують біологічно активні мікроелементи і сполуки в кількості не нижчій від бальнеологічних норм, прийнятих для питних мінеральних вод, що застосовуються для лікування відповідно до призначення лікаря і несистематично як столові напої (у розлитому чи нерозлитому в пляшки виді); лікувально-столові (змішаного складу) мінеральні води, одержані шляхом змішування у визначеному співвідношенні природних вод різної мінералізації, що застосовуються як лікувальні, відповідно до призначення лікаря, і несистематично як столові напої (у розлитому чи нерозлитому в пляшки виді).
Чинна класифікація мінеральних вод є застарілою, та не відповідає європейським стандартам на природні мінеральні води. Столові мінеральні води за своїм призначенням близькі до звичайної питної води, і відрізняються лише особливостями хімічного складу, певними лікувальними властивостями, що позитивно впливають на організм людини, — тому вони можуть використовуватися без застережень як столовий напій. Завдяки підвищеному вмісту хімічних елементів мінеральна вода має кориснішу дію у порівнянні зі звичайною водою.
Поряд зі столовими мінеральними водами вживаються поняття «лікувально-столові води» і «лікувальні мінеральні води»:
до «лікувально-столових вод» відносяться води з мінералізацією від 2 до 8 г/дм3, і ними, переважно, є такі мінеральні води, які добуваються із природних мінеральних джерел, що містять підвищений вміст активних мікроелементів. Такі води можуть використовуватися як столова питна вода для щоденного вживання, так і для лікувально-профілактичних цілей. до «лікувальних мінеральних вод» відносяться води, які мають високий ступінь мінералізації понад 8 г/дм3 або з підвищеним вмістом певних активних мікроелементів — натрієм, арсеном чи бором. Вони використовуються виключно з лікувальною метою, і необхідно вживати такі води виключно за призначенням лікаря.
За кордоном лікувальні мінеральні води не призначені для широкого продажу, вони можуть продаватися лише в аптеках як лікарський засіб і використовуються в лікувальній практиці.
Єдиним нормативним документом в Україні, який покликаний регламентувати якість фасованих мінеральних вод, є проєкт ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані. Технічні умови», який подає визначення видів фасованих мінеральних вод, встановлює вимоги щодо показників безпечності мінеральних вод, вимоги щодо маркування, пакування та умов транспортування і зберігання. Відповідно до цього стандарту в залежності від загальної мінералізації фасовані мінеральні води поділяються на такі види: природні столові; розведені столові; природні лікувально-столові; розведені лікувально-столові та природні лікувальні.
Наведена класифікація підтверджує, що для продажу доступні усі види мінеральних вод, які добуваються із джерела і не потребують додаткового очищення — мінеральні природні та мінеральні лікувальні води. Фасовані мінеральні води за якістю повинні відповідати вимогам цього стандарту та фасуватися згідно з технічними нормами підприємства-виробника у кожному конкретному випадку з дотриманням відповідних санітарних норм і правил. Для пакування фасованих мінеральних вод стандарт встановлює два види тар: скло і поліетилентерефталат (ПЕТ). Через те, що ПЕТ є газопроникним і має здатність абсорбувати різні хімічні домішки, його використання для фасованих мінеральних вод в країнах ЕС є обмеженим.
3 метою приведення українських стандартів на мінеральні води у відповідність до європейських стандартів, необхідно переглянути класифікацію мінеральних вод на «столові», «лікувально-столові» та «лікувальні мінеральні води»; в поняття «природна мінеральна вода» повинні входити усі характеристики, які відрізняють природну мінеральну воду від лікувальної; запровадити контроль за добуванням і виробництвом мінеральної лікувальної води; розв'язати питання щодо виробництва та продажу фасованих мінеральних вод; переглянути чинні вимоги до якості фасованих мінеральних вод відповідно до їх призначення.
Європейський союз
Європейська законодавча практика не передбачає використання поняття «столова мінеральна вода», а замість цього використовується термін «природна мінеральна вода», який використовується до усіх мінеральних вод, що добуваються безпосередньо із природного джерела.
Відповідно до європейських директив, мінеральною вважається вода, як мінерал, тобто вода, отримана з глибин і володіє певними якостями і постійними показниками. Таку воду не можна транспортувати, фасувати чи консервувати. В ряді директив прийнятих в Європейському Союзі, які спрямовано на вдосконалення стандартів на мінеральну воду, запропоновано рекомендації стосовно використання природної мінеральної води, яка належить до фасованої, а також сформульовано основні вимоги щодо виробництва природних мінеральних вод.
Директива 80/777/ЄЕС В Директиві 80/777/ЄЕС від 15 липня 1980 р. про зближення законів держав-членів стосовно використання і збуту природних мінеральних водCouncil Directive 80/777/EEC of 15 July 1980 on the approximation of the laws of the Member States relating to the exploitation and marketing of natural mineral waters OJ L 229, 30.8.1980, p. 1–10. наведено таке визначення мінеральної води: це мікробіологічна безпечна вода, добута з-під землі або яка з'являється у одному чи більше місці шляхом витікання природних чи пробурених джерел. Така вода відрізняється від звичайної питної своїм складом та початковим станом. Повинні бути оцінені такі характеристики води: геологічна і гідрологічна, фізична, хімічна і фізико-хімічна, мікробіологічна, якщо необхідно, то фармакологічна, фізіологічна і клінічна.
Наведена директива не застосовується:
до вод, які є медичними продуктами (підпадають під дію Директиви 65/65/ЄЕС); до природних мінеральних вод, які використовуються як джерело у лікувальних цілях в термальних і гідромінеральних водолікувальницях.
Директива 2009/54/ЄС
Вимоги до використання, зберігання, і збуту, а також усунення розбіжностей в законодавстві країн-членів в питаннях організації виробництва, торгівлі і маркування природних мінеральних вод доповнені в Директиві 2009/54/ЄС від 18 червня 2009 р.