Вальтер Гайц (; 8 грудня 1878, Берлін — 9 лютого 1944, Красногорськ) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Біографія

У березні 1898 року вступив фанен-юнкером (кандидатом в офіцери) в артилерійський полк. Зустрів Першу світову війну на посаді командира батареї. З грудня 1916 — командир артилерійського дивізіону. Був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще двома орденами. Був поранений.

Після поразки служить в рейхсвері. З 1931 року — полковник і комендант Кенігсберга, в 1933 році став генерал-майором, з 1936 року — генерал-лейтенант і президент Імперського військового суду, з 1937 року — генерал артилерії.

Під час Польської кампанії (1939) з 12 вересня командував військами в Данцигу. З 25 жовтня 1939 року — командир 8-го армійського корпусу. Брав участь у Французькій кампанії (1940), по її завершенні з липня 1940 року по квітень 1941 року залишався на узбережжі Ла-Маншу, потім переведений на кордон з СРСР.

Під час нападу на СРСР командував 8-м армійським корпусом у складі 9-ї польової армії групи армій «Центр», брав участь в Білостоцько-Мінській і Смоленській битвах, потім у наступі на Москву. Восени 1941 року переведений в Париж, де керував військовою адміністрацією.

У квітні 1942 року 8-й армійський корпус повернувся на радянсько-німецький фронт і увійшов до складу 6-ї польової армії Паулюса зі складу групи армій «Південь». Брав участь у Сталінградській битві, разом з армією потрапив в оточення під Сталінградом, 21 грудня 1942 року отримав Лицарський хрест з дубовим листям, 30 січня 1943 року — звання генерал-полковника, але вже 31 січня потрапляє в полон.

Помер у радянському полоні. Причина смерті невідома. Вільгельм Адам у своїх мемуарах висловив думку, що Гайц помер від раку.

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Ганзейський Хрест (Гамбург) Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (10 жовтня 1939) 1-го класу (19 березня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям лицарський хрест (4 вересня 1940) дубове листя (№156; 21 грудня 1942) Німецький хрест в золоті (22 квітня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Див. також Вальтер фон Зейдліц-Курцбах Курт фон Гамерштайн-Екворд Конрад Альбрехт Курт Далюге Отто Корфес

Література

Fellgiebel Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg : Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 3-7909-0284-5. Heuer Gerd F. Die Generalobersten des Heeres. Inhaber höchster deutscher Kommandostellen. — Moewig : Rastatt 1988. — S. 1—8. — ISBN 3-8118-1049-9. Адам В. Катастрофа на Волге. Мемуары адъютанта Паулюса. — 2001. — 235 с. — ISBN 978-5-9533-5272-7.

Посилання

Walter Heitz

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху