Вавило́нська блу́дниця (, Вавилонська повія) — апокаліптичний образ у християнстві, заснований на розповіді з книги «Одкровення Івана Богослова». Образ Вавилонської блудниці і пояснення пов'язаної з нею символіки стали предметом численних богословських тлумачень і суперечок. Пізніше цей вираз стали розуміти буквально (вавилонська блудниця) і застосовувати, відповідно, до жінки легкої поведінки, чия порочність набула небувалих, «історичних» масштабів.

Першоджерело образу

Першоджерелом образу Вавилонської блудниці стало Одкровення Івана Богослова (друга половина I століття), якому явився один із семи ангелів, які мали сім чаш, і запропонував: «підійди, я покажу тобі суд» (Откр.17 :1). Потім ангел в веде Івана Богослова в пустелю, де він побачив суд над

…великою блудницею, яка сидить на водах многих; з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі. І повів мене в дусі в пустелю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, прикрашена золотом, коштовними каменями і перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; і на чолі її написано ім'я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним. Я бачив, що жінка упоєна була кров'ю святих і кров'ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим. І сказав мені ангел: що ти дивуєшся?… — Одкровення Івана Богослова (Откр.17:10-15) (пер. Хоменка)

В цьому епізоді називається ім'я жінки — Вавилон (по-грецьки місто — πόλις — жіночого роду), що став матір'ю блудницям. Звідси, внаслідок скорочення тексту, виник вислів «Вавилонська блудниця», але це словосполучення в самому Одкровенні місця не має. Ангел також пояснює і символічне значення цього образу: Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка, і сім царів, з яких п'ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути… І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні. І говорить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. І десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розорять її, і роздягнуть, і плоть її з'їдять, і спалять її у вогні… — Одкровення Івана Богослова (пер. Хоменка)

Проте, така безчинність не може довго існувати й у 18 главі Одкровення ангел передбачає падіння блудниці, карою для якої буде вогонь.

І вигукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому нечистому й огидному птахові… — Одкровення Івана Богослова (пер. Хоменка)

Історичні праобрази Як історичний прообраз блудниці з бачення Івана, на думку дослідників, можуть виступати: жриці малоазійських храмів. Найбільш ранній опис храмової проституції в Вавилоні було зроблено Геродотом:

Кожна вавилонянка повинна один раз у житті сідати в святилище Афродити (Мілітти) і віддаватися за гроші чужоземцеві. … В священній ділянці Афродити сидить безліч жінок з пов'язками з мотузяних джгутів на головах. Така жінка не може повернутися додому, поки який-небудь чужоземець не кине їй у поділ гроші і не з'єднається з нею за межами священної ділянки. … Після єднання, виконавши священний обов'язок богині, вона йде додому і потім вже ні за які гроші не оволодієш нею вдруге.

Імператриця Мессаліна, третя дружина імператора Клавдія, внучата племінниця імператора Августа. Її розпуста описана Тацитом та Гаєм Светонієм в «Життєписах» Іван Богослов, який написав свій Апокаліпсис вже після смерті Мессаліни, міг багато чути про її походеньки і втілити її образ у Вавилонській блудниці. Мессаліна прославилася тим, що ночами під виглядом повії приходила в один з римських лупанаріїв, щоб задовольнити свою хіть.

Трактування образу

Вавилон Древній Вавилон був приречений на знищення Божим судом, передбаченим в пророцтвах Ісаї, Єремії та Данила. Вони наводять такі причини: протидія Яхве і пригнічення Ізраїлю та Божого завіту, що продовжувалося до тих пір, поки Вавилон не переповнив чашу терпіння Божого:

Отже, Вавилон зарозуміло повстав в релігійному і політичному сенсі проти Бога і Його заповіту. Ізраїль став в політичному плані залежним від Вавилону, було зруйновано храм Божий і його сакральні богослужіння. Остаточно доля міста була вирішена, коли Валтасар, перебуваючи в сп'янінні, наказав принести взяті з Єрусалимського храму святі речі, щоб використовувати їх на своїх богохульних оргіях (див. Дан. 5:1-4). У цей момент стало очевидним, що «присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!…» (Єр. 51:9).

Даниїл зміг витлумачити таємничий напис наляканому царю:

В ту ж ніч Валтасар був убитий. Падіння апокаліптичного Вавилону відбудеться з тієї ж самої релігійної причини — в результаті самозвеличення над авторитетом Христа і гонінь на істинних послідовників Господа Ісуса і на їх поклоніння в святилище Божому. Знаменитий циліндр Кіра — що знаходиться нині в Британському музеї клинописних документ, виявлений в руїнах Вавилона, — підтверджує раптовість завоювання Вавилона в 539 році до н. е. Він говорить: «Без всякої битви він [Мардук] дав йому [Кіру] увійти в його місто Вавилон, позбавивши Вавилон від усіляких лих».

Єрусалим У переносному (духовному) сенсі слово «блудниця» в Біблії вживається в Книзі пророка Ісаї, який з подивом вигукує: Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники! Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене… Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабаря вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить… З контексту Біблії очевидно, що слова пророка Ісаї належать до стародавнього Єрусалиму. Значить, історія новозавітної «вавилонської блудниці» повинна бути подібна історії Єрусалиму: вона також колись жила за законами Божими, але потім розбестилась, відступивши від Євангельської правди.

Рим Іриней Ліонський ( 202 року) і Іполит Римський ( 235 року) вважали, що звіром багряним є Римська імперія. Але вони роблять цей висновок не з порівняння історії Римської імперії з текстом Апокаліпсису, а з упередженого тлумачення «Книги пророка Даниїла», глава 7, оскільки в той час всіма вважалося, що під залізним звіром в пророцтві Даниїла слід розуміти Римську імперію.

Кирило Єрусалимський ( 386 року) і Іван Златоуст ( 407 року), які писали дещо пізніше, були також впевнені в тому, що Антихрист прийде після поділу Римської імперії на десять царств. Але вони будують свою есхатологію не на Одкровенні Іоанна, а тільки на тлумаченні «Книги пророка Даниїла».

Ще при імператорі Костянтині в Римській імперії йдуть міжусобні війни, і в результаті вона розпадається на Західну і Східну. У 476 році Західна імперія впаде під натиском варварів, а Східна (під назвою Візантія) проіснує ще майже 1000 років і в 1453 році буде завойована турками.Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 183 с. Звідси не дивно, що Андрій Кесарійський, який писав своє тлумачення в V столітті цю думку відкидає.

Цієї ж думки дотримувався і професор А. Д. Бєляєв, який писав, що Римська імперія давно розпалася і тепер не існує навіть цієї назви, але антихрист не з'явився. Втім, уже Єфрем Сирін ( 373 року) і Іоанн Дамаскін ( бл. 750 року) взагалі нічого не пишуть про царство антихриста. Тобто антихрист прийде, але де його горезвісне царство, їм це не відомо. І в цьому немає нічого дивного. Адже, наприклад, Іоанн Дамаскін жив уже в православної Візантійській імперії на території Греції, про яку писав Великий патріарх Константинопольський Фотій (IX ст.), Що «царство від нас греків не відніметься» до кінця часів.

Образ в літературі Джон Мілтон, сонет «На недавню різанину в П'ємонті» (1655): «згубив невинних. Нехай же всі зрозуміють, / / Побачивши твій гнів, що покличеш ти скоро / / Блудницю вавилонську на суд».Мильтон «На недавнюю резню в Пьемонте» (перевод Ю. Корнеева). (переклад Ю. Корнєєва). В оригіналі слово блудниця відсутнє: « A hundred fold, who, having learnt thy way, Early may fly the Babylonian woe». У російській світській літературі XIX—XX століть відповідний вираз зустрічається просто в значенні «розпусна жінка». О. С. Пушкін іронічно називав вавилонською блудницею в листуванні А. П. КернИз письма к А. Н. Вульфу от 7 мая 1826 года: «Что делает Вавилонская блудница Анна Петровна?», а А. П. Чехов — одну з героїнь книги «Острів Сахалін». «Вавилонська блудниця» — друга книга циклу «У пошуках Печаток» Анхеля де Куатьє.

Примітки

Джерела В. Н. Топоров Текст города-девы и города-блудницы в мифологическом аспекте

Посилання Іван Франко. Ораторія ІСТАР В. А. Белявский Вавилон легендарный и Вавилон исторический