Проститу́ція (від — «виставляти»; також «ганьбити», «оскверняти») — дія, практика та індустрія участі в сексуальній активності в обмін на плату."https://www.merriam-webster.com/dictionary/prostitution» . Merriam-Webster. Перевірено 07 червня 2018. Проституція в Україні незаконна і карається кримінальною відповідальністю (3—15 років позбавлення волі) для посередників (втягнення в проституцію та торгівлю людьми) та адміністративною (штраф) для проституйованої особи. Дитяча проституція і примус до проституції (сексуальне рабство, торгівля людьми) заборонені в усіх країнах.
Проституція здійснюється на вулиці, в приміщеннях (борделі, бари, казино, масажні салони, зйомки в порно) та безконтактно (вебкамінг, телефоном); змішаним за формою є ескорт. Абсолютну більшість проституток це жінки, також більшість користувачів (у тому числі чоловічої проституції) — чоловіки. Людину, що займається проституцією, називають повією, того, хто користується нею — клієнтом, а тих, хто залучають людей в проституцію, організовують її і отримують від неї основний зиск — сутенерами. В 1949 році Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.
Проституція, протягом історії людства кваліфікована від злочину чи правопорушення до законного виду торгівлі, є незаконною, проте поширеною, в більшості країн світу. Традиційний заборонний підхід, однак, неефективний у скороченні проституції, запобіганні поширенню ЗПСШ (зокрема, ВІЛ), зґвалтуванням та вбивствам повій, а переслідувань поліції та насильства від клієнтів зазнають проституйовані особи.
У 20 державах проституція була декриміналізована (відсутність покарання) або легалізована (відсутність покарання та спроби законодавчої регуляції), за яких сутенер та споживач отримують легальний статус і значний інструментарій у правовому полі. Ці моделі не сприяють скороченню проституції, проте їх підтримує секс-бізнес. За резолюцією Європарламенту від 2014 року, легалізація проституції негативно впливає на безпеку жінок та дівчат. Німеччина, що легалізувала проституцію, у 2019 заявила про необхідність переходу до Шведської моделі протидії проституції і працює над її впровадженням. Модель боротьби з організованою проституцією (аболіціоністська) криміналізує сутенерів, але не клієнтів.
Модель протидії попиту (неоаболіціоністська), вперше впроваджена в Швеції в 1999 році, визнає злочином та притягує до відповідальності споживачів (клієнтів) і сутенерів, а проституйованим надає захист, реабілітацію, профорієнтацію й працевлаштування, а також широко інформує громадськість щодо насильства проти жінок, прав людини та сексуальної етики. Модель показує високу ефективність у боротьбі з проституцією: впливаючи на її вигодоотримувачів та споживачів, вона скорочує попит на проституцію у клієнтів, і, відповідно, пропозицію сутенерського бізнесу. Шведська модель підтримується ООН та Європарламентом і наразі діє в 8 державах (Швеція, Норвегія, Ісландія, Північна Ірландія, Ірландія, Франція, Канада та Ізраїль). Над прийняттям моделі працюють Іспанія, Латвія та Литва. Велика Британія розглядає прийняття.
Люди в проституції стикаються із вбивствами, зґвалтуваннями, насильством, бідністю, наркоманією, стигмою й соціальною ізоляцією. Повій в 60-120 разів частіше вбивають, частіше експлуатують, продають та здійснюють напади. 68 % жінок у вуличній проституції повідомили про зґвалтування. В ряді країн додаються ризики ув'язнення та смертної кари. Багато повій обох статей мають ВІЛ, проте 51 % проституйованих у світі не мають доступу до профілактичних послуг. Жінки в проституції частіше мають ПТСР (13 %), тривожність (33,7 %) та депресію (24,4 %), при цьому більше перешкод для отримання психологічної допомоги, жорстокість: до них гірше ставляться в медзакладах, попри необхідність частого лікування та ІПСШ-скринінгів.
Законодавсто України щодо проституції частково відповідне шведській моделі з 2005 року. За науковим та законодавчим підходами Україна вже сьогодні близька до моделі, за впровадження якої проходять акції та офіційні заходи з 2017 року.
Термінологія
Людина, що займається проституцією: жінка (чоловік, дитина) у проституції, проституйована особа, проститутка (проститут). Як жінку, так і чоловіка в проституції в Україні називають повією (слово спільного роду). Серед пейоративів та лайки щодо проституйованої жінки: бахурка, безпутниця, блудниця, блядь, гріховодниця, дівчина за викликом, жінка легкої поведінки, кокотка, курва, куртизанка, лоретка, лярва, мандрьоха, наложниця, нічний метелик, пизда, паплюга, потаскуха, потіпаха, прошмандовка, розпус(т)ниця, ростіпаха, рострибуха, роструха, фіндюрка, хвойда, хльорка, шалава, шерепа, шльондра, шлюха, шмара. Чоловіка у проституції називають: альфонс, бабій, бабник, блядун, ескорт-чоловік, ескорт для дам, жиголо, кагема, кобель, ловелас, потаскун, хлопчик (за викликом, напрокат), хаслер, хастлер, ходок.
Користувач проституції: споживач проституції, покупець, клієнт, фраєр, папік, гаманець (для чоловіка), клієнтка, матуся, німфоманка (для жінки).
Отримувач прибутку від проституції: сутенер, звідник, проститутор, посередник, менеджер. Сутенерство: звідництво, проксенетизм, схиляння до проституції, примус до проституції, втягнення в проституцію, кришування проституції, секс-рабство, торгівля людьми, трафікінг.
Проституція: найдревніша професія, продаж себе, продаж сексу, секс-бізнес, секс-індустрія, секс за гроші, торгівля тілом. Щодо терміну «секс-робота», висунутого прихильниками легалізації проституції, виступають міжнародні організації, такі як ООН та Європарламент, та міжнародний феміністичний рух (антипроституційний, антипорнографічний та радикальний фемінізм). У міжнародному праві та законодавстві більшості країн, включно з Україною, вживається термін «проституція».
Історія
У найбільш примітивних суспільствах існував трансакційний секс. Проституція була значно поширена на різних соціально-економічних рівнях у Стародавньому Єгипті та Греції. Гетери та гейші мали певні привілеї в суспільстві. У середні віки проституцію переслідували, у Відродження та Реформацію вона знову поширилась, і її почали посилено регулювати. Виконання цих норм непропорційно вплинуло на бідні верстви.
Поява кіно, а за ним Інтернету в ХХІ столітті розширила форми проституції.
Епідемія ВІЛ/СНІДу створила нову проблему для людей у проституції. Стратегії зменшення шкоди передбачають скринінги, консультування та засоби для зупинки поширення хвороби.
Ризики та наслідки Вбивства, зґвалтування та насильство, бідність, стигма й соціальна ізоляція ― це загальні ризики, з якими стикаються люди у проституції. Повій в 60-120 разів частіше вбивають, частіше експлуатують, продають та нападають. ВІЛ зачіпає велику кількість проституйованих обох статей у всьому світі. В ряді країн додаються ризики ув'язнення та смертної кари.
Вулична проституція несе вищі ризики насильства (зокрема, сексуального), наркоманії та незахищеного сексу, порівняно з проституцією в приміщенні. В дослідженні насильства проти жінок у вуличній проституції 68 % повій повідомили про зґвалтування.
Більшість жінок у проституції повідомили, що їх заняття негативно вплинуло на них.
Травматичні сексуальні події та насильство несуть високий ризик психічних розладів для жінок, особливо з меншин, зокрема, ЛГБТ. Жінки в проституції частіше мають ознаки ПТСР (13 %), тривожність (33,7 %) та депресію (24,4 %). Вони відчувають більше перешкод для отримання допомоги у сфері психічного здоров'я через стигму, відсутність доступу до страхування, відсутність довіри у медперсоналу та жорстокість.
51 % проституйованих у всьому світі не мають доступу до профілактичних послуг (UNAIDS, 2010). До жінок-повій непропорційно гірше ставляться в медичних закладах, попри необхідність доступу до частого тестування на ІПСШ та лікування й регулярної первинної медичної допомоги. Багато хто не може або не хоче розголошувати свою діяльність у необхідних медичних документах, що робить їх непридатними для отримання медичної допомоги. Повії рідше звертаються за медичною допомогою через стигму.
Дослідження в Мельбурні показало, що повії, як правило, відчувають труднощі у стосунках. Деякі повії відзначають, що знайомство з колишніми клієнтами є комфортнішим.
Види проституції У 2004 р. з метою створення глобальної типології проституції проведено огляд 681 статті про «проституцію» за допомогою Medline: визначено 25 її видів. +Види проституції за місцем здійснення сексуального контактуВулична проституціяСекс-туризмЕскорт (іноді зараховується до проституції в приміщенні)Проституція в приміщенніБордельна проституціяПроституція в масажних кабінетахПроституція в барах чи казиноПозування для «оголеної замкової щілини» (піпшоу)Танці на колінахЕкзотичні танціЗйомки в порноБезконтактна проституціяПроституція по телефонуВебкамінг
Жіноча проституція
Жінки складають абсолютну більшість проституйованих осіб і абсолютну меншість клієнтури, що купує людей для сексу.
Дитяча проституція
Навіть у країнах, де проституція дозволена, користуватись дітьми до 18 років є розбещенням неповнолітніх. А тих, хто змушує неповнолітніх надавати послуги, як і тих, хто намагається ними скористатися, суворо переслідує закон. Попри це, середній вік людини, втягнутої у проституцію, складає 13 років.
Чоловіча проституція
Проституція заторкує переважно жінок, однак у значно меншій кількості з давнини існують і чоловіки-повії. Гей-проституція — за формою подібна до жіночої проституції: вулична, вокзальна, публічні будинки, масажні салони тощо. Гетеросексуальна чоловіча проституція — формат, коли жиголо (альфонс) отримує гроші за секс та (опціонально) супровід, залицяння, з'явився в романських країнах і може мімікрувати під стосунки. У середньому чоловіки заробляють в ескорті набагато більше, ніж жінки, значно частіше розкривають своє заняття та повідомляють про широке схвалення серед гей-спільноти.
Покупці проституції У зустрічах з повіями або екзотичними танцівницями багато хто шукає не лише сексуального задоволення. Покупці проституції часто прагнуть підтвердити свою маскулінність, якої, на їхню думку, бракує в інших аспектах їхнього життя, у формі імітації прихильності та сексуального потягу.
У Бразилії повії надають пріоритет іноземцям, бо місцеві чоловіки вважають, що ці жінки не мають жодної ваги за межами проституції. Іноземців же часто супроводжує багатство та статус, що можуть допомогти вийти із проституції.
Сутенерство
Сутенерство або проксенетизм — отримання прибутку від проституції іншої особи через моральний та фізичний вплив на цю особу.
Сутенер схиляє та залучає людей до проституції, а також утримує в ній (секс-рабство) а також організовує проституцію (посередництво): забезпечує рекламу, надає приміщення для проституції, забезпечує охорону і опіку, захист від конкурентів, правоохоронних органів. Найчастіше сутенери поводяться з підконтрольними повіями тиранічно, відбираючи гроші і застосовуючи насильство, часто сексуальне.
Сутенерство є предметом кримінальної відповідальності в більшості країн світу, в тому числі в Україні (позбавлення волі строком від 3 до 15 років з (без) конфіскацією майна — залежно від віку втягнутої в проституцію особи: проституювання дітей до 14 років карається найжорсткіше).. В 1949 році Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Конвенція стверджує проституцію як дію, що суперечить людській гідності, закликаючи всі зацікавлені сторони карати сутенерство, операторів і власників закладів проституції.