Профспілко́вий рух (; n) — сукупність форм і методів захисту прав та інтересів найманих працівників.
Перші профспілкові організації в Україні виникають у процесі революційних подій 1905–1907. В основу цих організацій було закладено плюралістичний принцип, тобто кожна мала самостійну програму і статут.
В Україні У 1917 в Україні функціонувало вже більше сотні профспілкових центрів. Після захоплення політичної влади більшовиками профспілки перетворюються на придатки комуністичної партії, потрапляють у повну залежність від Москви. В діяльності профспілок дедалі відчутніше проступають такі явища, як тотальне одержавлення, утиск вільної думки, адміністративно-командні методи тощо; вони поступово відмовляються від своєї головної функції — захисту інтересів трудящих.
У другій половині 80-х років профспілки проголошують свою незалежність від центру та позапартійність. Відбувається розпад старої системи організації профспілкового руху, утворюються нові об'єднання. Найчисельніше з них — Федерація профспілок України (ФПУ), яка налічує понад 21 млн членів. Див. також Професійні спілки в Україні Істпрофи
Джерела та література О. М. Мовчан. ІСТПРОФИ, Комісії з вивчення історії профспілкового руху в Україні //
Посилання 16629-0 Trade union movement // STW Thesaurus for Economics