Державний переворот у Гвінеї-Бісау був здійснений військовими 12 квітня 2012 року за два тижні до другого туру президентських виборів між Карлушом Гомішем Жуніором і Кумбою Ялою. Переворот почався ввечері, коли на вулицях з'явилися військові та військова техніка, після чого з ефіру зникли державні ЗМІ. Наступного дня люди почали виходити на вулиці, незважаючи на введення комендантської години та видачу ордерів на арешт керівників колишньої цивільної адміністрації.

Обидва кандидати та президент спочатку були арештовані хунтою. Члени Військової ради, яка керувала країною до створення тимчасової Національної перехідної ради 15 квітня, заявили, що однією з причин перевороту було те, що чинна цивільна адміністрація попросила підтримки в Анголи у реформуванні збройних сил. Після міжнародного засудження та санкцій проти керівників хунти було підписано угоду, за якою тимчасовим президентом став Мануел Серіфу Ньямаджо, що зайняв третє місце на виборах. Президентські вибори були перервані; очікується, що їх буде проведено протягом двох наступних років. У цей час країною буде керувати тимчасовий уряд.

Передумови

ЗМІ відзначали нестабільність у країні та називали її наркодержавою. Перевороту передували військові заворушення в 2010 році та невдала спроба державного перевороту в 2011 році. Останній був зумовлений протистоянням між флотом та армією. Гвінея-Бісау є перевалочним пунктом для постачань наркотиків з Латинської Америки до Європи, та міністри уряду і військовий персонал звинувачувались у взятті хабарів за покривання.

9 січня 2012 року помер президент Малам Бакай Санья. Відповідно до конституції, через 90 днів були призначені вибори нового президента. Незважаючи на мирну кампанію, за кордоном існували побоювання щодо можливого насильства або перевороту в разі, якщо армія не схвалить переможця. Через це генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав до «мирних, організованих і прозорих» виборів. Безпосередньо перед переворотом кандидат у президенти Кумба Яла попередив про «наслідки», якщо почнеться кампанія другого туру виборів, оскільки його заява про фальсифікації у першому турі залишилася без відповіді. Як стверджувалося, Кумба Яла мав тісні зв'язки з членами своєї етнічної групи баланте, яка вважається найбільшою етнічною групою серед військових. Кампанія другого туру мала розпочатися 13 квітня, але напередодні стався переворот.

За кілька днів до перевороту Ангола (теж португаломовна країна) оголосила про виведення своїх сил з Гвінеї-Бісау у зв'язку з закінченням своєї дворічної військової місії, що мала на меті модернізувати збройні сили. Ангольське державне інформаційне агентство ANGOP повідомило, що ангольські війська були направлені в Гвінею-Бісау в березні 2011 року відповідно до двосторонньої військової угоди про реформування збройних сил. 16 квітня міністр оборони Гвінеї-Бісау Хорхе Толентіно Араухо мав прибути до Анголи, щоб зустрітися зі своїм колегою Кандіду Ван-Дуненом та начальником штабу армії Херальдо Сачіпенго Нундою. Кандидат у президенти та колишній прем'єр-міністр Карлуш Гоміш Жуніор був непопулярним в армії через спроби її реформувати.

Причина

Згідно з португальським телеканалом SIC Noticias, за день до перевороту неназваний військовий командир заявив, що Гоміш Жуніор пустить ангольські війська в країну. Також він заявив, що солдати перехопили «секретний документ», яким уряд Гвінеї-Бісау санкціонував напад Анголи на армію Гвінеї-Бісау. Керівники хунти, що прийшла до влади після перевороту, випустили непідписане комюніке, заявивши, що «не мали амбіцій до влади», а переворот був реакцією на стверджуване укладення угоди з Анголою, тому що 200 військових інструкторів «знищили б збройні сили Гвінеї-Бісау». Представник хунти генерал-полковник Даа Бана на Вальна пізніше сказав, що Гоміш Жуніор і Перейра були скинуті через «занепокоєння» збройних сил через вибори. Відповідно до директора Chatham House в Африці Алекса Вайнса, Гоміша Жуніора вважали «кандидатом Анголи» на виборах.

Переворот

12 квітня повідомлялося про стрілянину з 19:00 до 21:00: повсталі війська з метою повалити уряд захопили контроль над центром столиці Бісау. За початковими повідомленнями дипломатів з країни, кандидат у президенти Карлуш Гоміш Жуніор і тимчасовий президент Раймунду Перейра пропали безвісти. Повстанці захопили контроль над офісами правлячої Африканської партії за незалежність Гвінеї та Кабо-Верде (ПАІГК) та радіостанціями. Вони також змусили відступити поліцію, лояльну до влади, обстрілявши її з РПГ. Солдати заблокували дороги зі столиці, а о 20:00 з ефіру зникло національне радіо та телебачення.

Як повідомлялося, будинок Гоміша Жуніора був оточений військовими та атакований гранатами. Каміло Ліма да Коста, син глави національної виборчої комісії Десехадо Ліми да Кости, заявив в ефірі радіостанції RDP Africa, що солдати розграбували будинок його батька, але батьки не постраждали. Згідно з іншими повідомленнями, солдати розграбували й інші будинки. Солдати також заблокували посольства, щоб не дозволити членам уряду там сховатися. Кілька неназваних політиків були заарештовані армією протягом ночі.

Пітер Томпсон, глава британської місії зі спостереження за виборами, так описав ситуацію в ніч перевороту: «Дуже велика присутність військових на вулицях. Вони були достатньо скоординовані минулої ночі з погляду того, як були перекриті дороги… Сьогодні на вулицях дуже спокійно, місто набагато спокійніше, ніж зазвичай. Люди залишаються вдома. Я знаю, що армія взяла під контроль державні ЗМІ та державне телебачення, але ще не випустила жодної заяви»​​. Передавалися чутки, повідомлені репортером сенегальскої радіостанції RFM radio Ноєм Манкалі, про те, що Гоміш Жуніор був убитий протягом ночі солдатами, що належали до тієї ж етнічної групи баланте, що і Яла Ембало.

Неназване число міністрів уряду, а також генеральний директор судової поліції Жуан Біаже, за повідомленнями, були в бігах. 14 квітня журналіст Lusa Антоніу Алі Сілва повідомив виданню, що був заарештований на короткий час, але пізніше був випущений одночасно зі співачкою Дульсе Невіш та охоронцями Гоміша Жуніора. 13 квітня Сенегал закрив свій сухопутний кордон з Гвінеєю-Бісау.

Люди почали виходити на вулиці, коли там вже практично не було солдатів. На радіо та телебаченні не було ніяких повідомлень від уряду або лідерів перевороту. Повідомлялося про «незвичайну» тишу в Бісау. Солдати заблокували радіо- і телевізійні станції, включаючи офіс державного телебачення, та офіс президента в Бісау. Наступного дня було введено комендантську годину та видано ордери на арешт членів цивільного уряду. Приватні радіостанції були закриті. 14 квітня деякі заклади відновили роботу, але вони закрилися рано через комендантську годину.

Міжнародна реакція

На саміті Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС) в Кот-д'Івуарі, присвяченому кризі в Малі, міністр закордонних справ Гвінеї-Бісау Мамаду Піріш, дізнавшись про події, що відбуваються в його країні, закликав до міжнародної підтримки: «Ситуація серйозна. Солдати окупують вулиці. Я говорив з тимчасовим прем'єр-міністром [Нандіньєю], і вона сказала, що знаходилась під вогнем», додавши, що міжнародна спільнота повинна продемонструвати «енергійну реакцію» на переворот.

Протягом перших годин після події міністр закордонних справ Кот-д'Івуара (приймаючої країни ЕКОВАС) Данієль Каблан Дункан заявив, що «інформація вказує нам, що відбувається переворот. ЕКОВАС офіційно та суворо засуджує таку спробу державного перевороту», додавши, що «це сумно, що після прикладу Сенегалу, де так добре пройшли вибори, після Малі в Гвінеї-Бісау відбулося нове силове втручання. Що я можу сказати на даний момент… ситуація не буде визнана ЕКОВАС». Президент комісії ЕКОВАС Кадре Десіре Уедраого виступив із заявою такого змісту: «Комісія твердо засуджує це останнє вторгнення військових в політику і беззастережно засуджує безвідповідальні дії, які ще раз продемонстрували їх схильність підтримувати Гвінею-Бісау в стані держави, що не відбулася». ЕКОВАС пізніше вирішив направити контингент військовослужбовців з метою забезпечення безпеки. Делегацію, яка також складалася з цивільних осіб, очолив президент Гвінеї Альфа Конде. ЕКОВАС також заявив, що другий тур виборів повинен відбутися.

Рада Безпеки ООН одностайно засудила переворот та заявила у резолюції, що відбулося «насильницьке захоплення влади у законного уряду Гвінеї-Бісау деякими елементами її збройних сил. [Ми] твердо засуджуємо це вторгнення військових в політику». Голова Ради Безпеки, посол США Сьюзен Райс, заявила: «Секретаріат [ООН] закликає міжнародне співтовариство розірвати порочне коло насильства та безкарності в Гвінеї-Бісау» та закликала до «негайного відновлення цивільної влади». Генеральний секретар Пан Гі Мун заявив, що він «вкрай стурбований» арештами цивільного керівництва, а його прес-секретар Мартін Несіркі заявив, що Пан Гі Мун закликав бунтівників «негайно і беззастережно звільнити всіх затриманих і забезпечити безпеку усього населення». Рада Безпеки ООН 18 травня одноголосно проголосувала за «відновлення конституційного порядку» в країні і затвердила резолюцію 2048 з санкціями, включаючи видачу заборони на поїздки за дипломатичними паспортами для п'яти членів військової хунти: генерала Антоніу Інджая, генерал-майора Мамаду Туре Куруми, генерального інспектора збройних сил генерала Ештевана На Мена, начальника штабу ВПС бригадного генерала Ібраїми Камари та представника військового командування підполковника Даба На Вальна.

Співдружність португаломовних країн (CPLP) скликала позачергове засідання 14 квітня в Лісабоні, в якому взяли участь міністри закордонних справ країн-членів. CPLP засудила переворот і закликала ООН, Африканський Союз і ЕКОВАС працювати в напрямку відновлення «конституційного порядку» в Гвінеї-Бісау. Крім того, вони закликали до припинення військових дій, що загрожували державі або «легітимності» Гвінеї-Бісау. Пізніше CPLP закликала до уповноваженого ООН військового втручання та зазначила, що підтримує ангольську присутність в країні .

Голова комісії Африканського Союзу Жан Пінг заявив, що засуджує «обурливі дії, які підривають зусилля зі стабілізації ситуації в Гвінеї-Бісау та кидають тінь на імідж країни і Африки». В середині травня Гвінея-Бісау була відсторонена від участі в Африканському Союзі. Прес-секретар Верховного представника Євросоюзу з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон заявила, що «ЄС вже призупинив більшу частину своєї допомоги Гвінеї-Бісау», і закликала військове командування звільнити затриманих лідерів і відновити «законну владу». Екмеледдін Іхсаноглу, генеральний секретар Організації Ісламського співробітництва, назвав переворот «огидним і неприйнятним актом», додавши, що ці події заважатимуть безпеці і демократичному процесу. Він також закликав звільнити затриманих політиків.

Ангольський міністр оборони Кандіду Ван-Дунем заявив, що Ангола буде «продовжувати надавати повну підтримку [Гвінеї-Бісау через] відмінні зв'язки», додавши, що дата виведення військ обговорюється. 1 жовтня ангольський посол при ООН Ісмаель Абраао Гаспар Мартінс повідомив, що продовжується пошук рішення для «нормалізації конституційного порядку» в рамках роботи Ради Безпеки ООН, Африканського Союзу, CPLP і ЕКОВАС.

Португалія, колишній колонізатор, рекомендувала своїм громадянам у Гвінеї-Бісау залишатися в своїх будинках. Представник МЗС заявив, що «португальський уряд закликає до припинення насильства та поваги до закону». Міністр оборони Жозе Агілар-Бранку заявив, що португальські військові готові до евакуації своїх громадян: «Це наша відповідальність і наша робота забезпечити належну готовність у разі необхідності евакуації». Португалія також видала попередження для своїх туристів. 15 квітня було оголошено, що два військово-морських судна та літаки були на шляху до Західної Африки, готові до можливої ​​евакуації 4000—5000 португальських громадян. 1 жовтня португальський посол при ООН Жозе Феліпе Мораеш Кабрал повторив заяву Анголи на тому ж засіданні.