Ебенізер Скрудж () — вигаданий персонаж і головний герой різдвяного оповідання Чарлза Дікенса «Різдвяна пісня в прозі, або різдвяне оповідання з привидами». Спочатку — черствий скнара, який зневажає Різдво, він переживає духовне після візитів привида Джейкоба Марлі та Духів , та Різдва. Ця історія стала визначальною для різдвяної традиції англомовного світу.

На початку твору Діккенс описує Скруджа так: «Холод усередині нього сковував його старі риси обличчя, щипав гострий ніс, зморщив щоки, робив ходу скутою; від його холоду очі почервоніли, тонкі губи посиніли, і холод цей виразно звучав у його різкому голосі». Упродовж повісті візити чотирьох духів показують Скруджу помилки його життя, і він змінюється — стає кращою та щедрішою людиною. Прізвище Скруджа увійшло до англійської мови як синонім жадібності та мізантропії, а його улюблений вигук, , часто вживають, щоб висловити огиду до багатьох сучасних різдвяних традицій.

Опис Чарльз Діккенс описує Скруджа як «стискаючого, викручуючого, хапкого, шкрябаючого, чіпкого, жадібного старого грішника! Твердого й гострого, мов кремінь… потаємного, замкненого й самотнього, мов устриця». Він веде справи зі складу на та відомий серед торговців як людина з гарною кредитною репутацією. Незважаючи на значні статки, він платить своєму клеркові мізерну зарплатню й безжально переслідує своїх боржників, водночас живучи скупо й похмуро у кімнатах свого померлого компаньйона Джейкоба Марлі. Понад усе він ненавидить Різдво, яке асоціює з нерозсудливими витратами. Коли двоє чоловіків звертаються до нього напередодні Різдва з проханням про благодійну пожертву, він кепкує, що бідняки повинні працювати на або в , або ж померти, щоб зменшити надлишкове населення. Він також відкидає запрошення племінника Фреда на різдвяну вечерю й називає його дурнем за те, що той святкує Різдво. Він навіть налякав юного колядника, стиснувши лінійку в нападі раптової люті. Скрудж незадоволений тим, що має дати Кретчіту вихідний на Різдво, оскільки протягом цього дня для Скруджа не буде жодної роботи.

Тієї ночі Скруджа відвідує привид Марлі, який приречений блукати світом у ланцюгах як покарання за свою жадібність та нелюдяність за життя. Марлі повідомляє Скруджу, що його навідають три духи в надії, що він виправиться; якщо ж ні, попереджає Марлі, Скрудж буде носити в потойбічному житті ще важчі кайдани.

Перший дух, , показує Скруджу видіння його ранніх років. Ці видіння відкривають нелюбиме дитинство Скруджа у інтернаті, де він залишався на Різдво сам, поки його однокласники поверталися до родин. Одним із щасливих спогадів Скруджа була мить, коли його сестра Фан — майбутня мати Фреда — прийшла забрати його додому одного Різдва, сказавши, що їхній суворий батько змінився. Згодом Скрудж став учнем у складі добродушного й щедрого господаря . Він був заручений із молодою жінкою на ім'я Белл, але поступово його любов до неї була витіснена любов'ю до грошей. Белл зрозуміла, що він зневажатиме її бідність, і залишила його, згодом вийшовши заміж за іншого. Сучасний Скрудж реагує на ці спогади ностальгією та глибоким жалем.

з'являється й показує Скруджу, що його жадібність і егоїзм завдають шкоди іншим, зокрема Кретчіту, який не може оплатити лікування для свого тяжко хворого сина через скупість Скруджа. Дух говорить засоромленому Скруджу, що Тім помре, якщо нічого не зміниться, й повертає проти нього самого його ж бездушні слова про бідних і знедолених. Скрудж і Дух також відвідують різдвяну вечірку Фреда, де Фред захищає свого дядька від глузливих зауважень гостей.

Нарешті, показує Скруджу, до чого приведе його жадібність і егоїзм: самотня смерть і занедбана могила, слуги, яким не заплатили і які крадуть його речі, боржники, що радіють його смерті, і родина Кретчітів, спустошена смертю Крихітки Тіма. Скрудж запитує Духа, чи можна ще змінити це майбутнє, і благає про другий шанс, обіцяючи виправитися — і опиняється у своєму ліжку на Різдво.

Радісний Скрудж вирішує стати щедрішим і співчутливішим; він приймає запрошення племінника на різдвяну вечерю, забезпечує Кретчіта та його родину і робить пожертвування у благодійний фонд. Відтоді про нього кажуть, що він став уособленням різдвяного духу та перетворився на «другого батька» для Крихітки Тіма.

Походження Було висунуто кілька теорій щодо того, звідки Діккенс узяв натхнення для створення цього персонажа:

Ебенізер Леннокс , імовірно, був торговцем з Единбурга який виграв контракт на обслуговування заходу під час візиту короля Георга IV . Його поховали на , але надгробний камінь тепер втрачено. Існує теорія, що Дікенс помітив надгробок, на якому Скроґґі був описаний як «» (торговець зерном), але помилково прочитав це як «» (скупий чоловік). Цю теорію називали «ймовірною містифікацією Діккенса», для якої «ніхто не зміг знайти жодних підтверджуючого доказу». Не існує жодного запису про людину на ім’я Скроґґі в единбурзьких переписах того періоду. , власник і, можливо, перший мільйонер Британії, був відомий на всю країну своєю скупістю і міг стати ще одним прообразом Скруджа. Людиною, яку Діккенс зрештою згадує у і яка дуже схожа на персонажа, зображеного ілюстратором Діккенса, , був відомий британський дивак і скнара (1714–1789). Ще одним імовірним джерелом натхнення для персонажа Скруджа є , якого Діккенс згадує разом з Елвесом у романі Наш спільний друг.

Висували припущення, що він обрав ім'я (дослівно: «камінь допомоги»), щоб відобразити ту допомогу, яку Скрудж отримує, змінюючи своє життя. Коментатори також припускали, що прізвище частково натхнене словом «scrouge», що означає «товпитися» або «стискати», і було вживаним на початку 1800-х років.

Келлі пише, що на образ Скруджа могли вплинути суперечливі почуття Діккенса до свого батька, якого він одночасно любив і демонізував. Цей психологічний конфлікт може пояснювати появу двох радикально різних Скруджів у повісті — одного холодного, скупого відлюдника, іншого — доброзичливого, люблячого чоловіка. Професор англійської літератури Роберт Дуглас-Фейргерст вважає, що початкова частина книги, де зображено самотнє та нещасне дитинство юного Скруджа й його прагнення піднятися з бідності до достатку, «є певною самопародією страхів Діккенса щодо самого себе»; натомість епізоди після перетворення героя відображають те, яким Діккенс бачить себе оптимістично.

Згідно з однією з точок зору, Діккенс базував ставлення Скруджа до бідних на поглядах політичного економіста та демографа Томаса Мальтуса, що підтверджується його безсердечним ставленням до «надлишкового населення». Репліки «А робітні будинки Союзу? … Каторжні млини та досі в силі?» є відображенням саркастичного запитання реакційного філософа Томаса Карлайла: «Хіба немає каторжних млинів, шибениць; навіть лікарень, податку на бідних, нового Закону про бідних?».

У творчості самого Діккенса є літературні попередники Скруджа. Біограф Діккенса Пітер Акройд бачить подібність між Скруджем і титульним персонажем Мартіна Чезлвіта, хоча останній є «більш фантастичним образом», ніж перший; Акройд зазначає, що перетворення Чезлвіта на добродійного чоловіка паралельне перетворенню Скруджа. Дуглас-Фейргерст також вважає, що другорядний персонаж Ґабріель Ґраб з Посмертних записок Піквікського клубу також вплинув на створення Скруджа.

Аналіз Образ Скруджа, зокрема те, як він змінюється протягом Різдвяної пісні, став предметом численних досліджень.

Психологічне явище підвищення щедрості й альтруїзму після зіткнення зі смертністю або екзистенційним жахом називається .

Відомі втілення

Фільми у фільмі Скрудж (1935https://archive.org/details/scrooge-1935-sub-french) Реджинальд Оуен у фільмі (1938) у фільмі (1951) Альберт Фінні у фільмі (1970) Майкл Кейн у фільмі (1992) Джим Керрі у фільмі Різдвяна історія (2009) Крістофер Пламмер у фільмі (2017) Люк Еванс у фільмі (2022; озвучення) Вілл Феррелл у фільмі Дух Різдва (2022) Джонні Депп у фільмі Скрудж і духи Різдва (2026)

Телебачення Джордж Кемпбелл Скотт у фільмі Різдвяна пісня (1984) Джек Пеланс у фільмі (1998) Патрік Стюарт у фільмі (1999) Келсі Греммер у фільмі (2004) Гай Пірс у телесеріалі Різдвяна пісня (2019)

Сценічні постановки Патрік Стюарт у п'єсі (1988, вистава-монолог) Тім Каррі у мюзиклі (відновлена постановка 2001 року) Ріс Іванс у виставі (2017; оригінальний склад) у п'єсі (2021)

В інших медіа

Персонаж Скруджа МакДака , створеного Карлом Барксом, принаймні частково базується на Ебенезері Скруджі: «Я почав думати про велику різдвяну історію Дікенса про Скруджа… Я був достатньо злодійкуватий, щоб украсти трохи цієї ідеї і зробити Дональду багатого дядька».

Див. також Скупий (п'єса) Ґрінч

Коментарі

Примітки

Джерела

Посилання Різдвяна пісня в перекладі Івана Андрусяка