Маразлі́ () — грецький рід, який найбільше розквіт у XIX — на початку XX століття в Одесі з часів Російській імперії. Родина Маразлі переселилася в Одесу з міста Філіппополя (нині Пловдив, Болгарія) за часів панування на тих землях Османської імперії. найвідомішим з представників роду є Григорій Маразлі — одеський міський голова.
Історія роду
Григорій Іванович Батька Григорія звали Григорій Іванович Маразлі (близ. 1770/80 — 1853У метриці про смерть Г. І. Маразлі вказано, що він помер у віці 88 років, тобто народився близько 1765 — запис про смерть Г. І. Маразлі в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1853 / / Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. 37 (фонд Херсонської духовної консисторії), оп. 3а, сп.138, номер запису — 10; Греки Одеси: Іменний покажчик по метричними книгами Одеської грецької Свято-Троїцької церкви. Ч. III: 1853 # 1874. — Одеса, 2004, с. 130—131. «Одесский вестник» повіщает, що він помер в іншому віці — 83 роки / / Одеський вісник. 1853, 4 квітня), він вів торгові справи в Херсоні і Таганрозі, а в 1803 році оселився в Одесі, тоді ще зовсім юному місті. Заняття хлібним експортом склало йому великий капітал, який, будучи примножений його сином, склав матеріальну базу широких пожертвувань останнього. Згодом Григорій Іванович отримав звання почесного громадянинаЗа проханням одеського купця Григорія Маразлі про внесення його в число почесних громадян (1838 рік) / / ДАОО, ф. 4, оп. 14, сп. 319 (справу втрачено); Про право на почесне громадянство купців пільгових міст Новоросійського краю / / Одеський вісник. 1837, 4 серпня.
До речі, перша спроба звести рід Маразлі до дворян була зроблена саме Григорієм Івановичем у травні 1848 року, коли князь Михайло Воронцов направив на ім'я міністра юстиції графа Віктора Паніна відношення «про дворянську гідність почесного громадянина Григорія Маразлі». 7 серпня того ж року граф Панін відповідав князю Воронцову: «Я знаходжу, що вони [документи] не відповідають вимогам у 75 ст. т. IX Зв. законів (вид. 1842 р.) поясненим, бо ними ж не доводиться, щоб він або предки його набули в російській службі чини та ордени, що доводять дворянську гідність.»Справа стосовно Намісника кавказького, про дворянське гідність почесного громадянина Григорія Маразлі / / РДІА, ф. 1405, оп. 46, сп. 5918. Повідомлено Р. Г. КрасюковоїНапевно, князь Воронцов звернувся з подібним клопотанням, бажаючи надати розташування своєму улюбленцю С. В. Сафонову, одруженому з донькою вищезгаданого почесного громадянина Григорія Маразлі старшого.
Дружиною Григорія Івановича була дочка купця 1-ї гільдії Зоя(Зойтця) Федорівна Феодоріді (1793–1869), вона ж і була матір'ю Григорія Григоровича та ще двох дітей — Іраклія (Перикла) (нар. і пом. у 1819 році у віці 4 місяців)Запис про народження та хрещення І. Г. Маразлі в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1819 / ДАОО, ф. 37 оп. 3, сп. 228, номер запису 2. Опубліковано: Греки Одеси: Іменний покажчик по метричними книгами Одеської грецької Свято-Троїцької церкви. Ч. I: 1800—1831. — Одеса, 2000, с. 166—167 та доньки Євридики (1820Запис про народження та хрещення Е. Г. Маразлі в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1820 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 226, номер запису 39. Греки Одеси … Ч. I: 1800—1831. — Одеса, 2000, с. 166—167 — 1867, Париж).
Можливо, це був другий шлюб Григорія Івановича, тому що в 1821 році як хрещена мати, при хрещенні дочки одеського купця Афродіти Іоанівни Білої, у грецькій Свято-Троїцькій церкві в Одесі записана Фотина Григорівна Маразлі, крім того, вона позначена в метриці також як дочка одеського купцяЗапис про народження та хрещення А. І. Білої в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1821 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 245, номер запису 75. Греки Одеси … Ч. I: 1800—1831. — Одеса, 2000, с. 26-27. Враховуючи велику різницю у віці Григорія Івановича та Зої Федорівни, це цілком можливо. Інших відомостей про Фотину Маразлі поки не відомо.
Григорій Григорович
У 1903 році в Одесі Григорій Маразлі одруживсяЗапис про одруження Григорія Григоровича Маразлі і Марією Фердинандівною Кіч в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1903 Рік / / ДАОО, ф. 37, оп. 13, сп. 584, л. 43 об. — 44. Опубліковано: Григорій Григорович Маразлі, меценат і колекціонер. — С. 228 з Марією Фердинандівною Кіч (до шлюбу Наркевич, біля 1858 — 1945). Марія Фердинандівна була дочкою землевласників Херсонської губернії: полковника 10-го Інгерманландського гусарського полку Фердинанда Францовича Наркевича (1824–1879) і Катерини Петрівни Курдіманової (пом. 1913). У першому шлюбі вона була з дійсним статським радником (1899) головою Одеського комерційного суду (1884–1902) Павлом Миколайовичем Кічем (1846–1905)Запис про одруження П. М. Кіча і М. Ф. Наркевич в метричній книзі портової церкви Всіх Святих і Св. Миколая в Одесі на 1879 / / ДАОО, ф. 37,оп. 12, сп. 6, л. 313 об. — 314, після розлучення з яким одружилася з Маразлі. Від першого шлюбу у неї були діти Пилип (нар. 1879) та Катерина (нар. 1882). Від шлюбу Григорія Григоровича з Марією Кіч не залишилося потомства.
Інші Маразлі в Одесі Крім сім'ї Маразлі, про яку йде мова в статті, в Одесі жили інші носії того ж прізвища — одеські міщани, такі ж «іноземні греки», про спорідненість яких з героями статті не відомо. Крім того, були ще Аккерманські (нині Білгород-Дністровський) купці з таким же прізвищем, до того ж хрещеною матір'ю дочки аккерманського купця Віри Олександрівни Маразлі, хрещеної в 1840 році в Одесі, була Євридика Григорівна МаразліЗапис про народження та хрещення В. А. Маразлі в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі 1840 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 575. Скоріш за все, вони були у родинних стосунках. Також в Одесі 6 лютого 1870 помер Костянтин Іванович Маразлі 88 років, згідно з метричним записом, «дворянин»Запис про смерть К. І. Маразлі в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі 1870 / / ДАОО, ф. 37, оп. 6, сп. 31, номер запису 9. Греки Одеси: Іменний покажчик за метричними книгами Одеської грецької Свято-Троїцької церкви. Ч. III: 1853—1874. — Одеса, 2000, с. 130 # 131.. Однак у дворянську гідність Російської імперії в 1875 році був зведений тільки майбутній міський голова Одеси Г. Г. Маразлі.
Євридика Григорівна Сафонова (Маразлі) та її сім'я В 1841 році в Одесі одружилася зі Степаном Васильовичем Сафоновим (1806, КатеринославСправа про дворянство роду Сафонова / / РДІА, ф. 1343, оп. 29, сп. 1221 — 1862, Санкт-Петербург)За іншими відомостями, народився у 1808 році [Петерб. Некрополь, ч. 4, с. 34; Мурзанов Н. А. Урядовий сенат (Панове Сенат), 22 лютого 1711 — 22 лютого 1911: Список синаторів. — Санкт-Петербург., 1911; Пам'ятна книга барона Володимира Володимировича Фредерікса: Рукопис — 14 л. — Збори барона В. Г. Фредерікса-Маразлі (Аргентина). Семен Сафонов — син секретаря Катеринославської духовної консисторії надвірного радника Василія Васильовича Сафонова (бл. 1770–1825) та його дружини Марії Стефанівни (бл. 1779 — не раніше 1814). У 1825 році після закінчення Харківського університету вступив на службу до канцелярії Новоросійського генерал-губернатора графа Михайла Воронцова (1782–1856, з 1845 — князь), у тому ж році призначений до нього чиновником з особливих дорученьФормулярний список про службу С. В. Сафонова / / РДІА, ф. 1343, оп. 29, сп. 1221, л. 58-67, виконуючи одне тимчасово обов'язки особистого секретаря. У 1826 році — титулярний радник, в 1829 роцй — колезький асесор, в 1834 році — надвірний радник, в 1837 році — колезький радник, в 1840 році — статський радник, в 1843 році — дійсний статський радник. Після призначення в 1845 році князя Михайла Воронцова Намісником кавказьким Сафонов був у Тифлісі директором цивільної канцелярії. Невідлучно перебував при князі, він вів його щоденник і мав славу його любімцемСтепан Васильович Сафонов: Некролог / / Записки Одеського товариства історіі та старожитностей. Т. 6. — Одеса, 1867, с. 483—485; Російський біографічний словник. Т. Сабанєєв-Смислов. — Санкт-Петербург, 1904, с. 209. Семен Сафонов був діючим членом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії (обраний в 1842 році) та Одеського товариства історії і старожитносте, одним із засновників якого він був (обраний в 1839 році, з 1842 році — віце-президент цього товариства). Сафонову належить декілька історичних робіт, що друкувалися у «Записках» Товариства історії та старожитностей, «Одеському віснику» та місцевих альманахах: «Етна» (1834 рік), «Залишки грецьких легіонів у Росії, або Нинішнє населення Балаклави» (1844 рік), "Записка про сербську справу 1752 року, що пояснює непряму політику Австрії у справі заселення Росією Нової Сербії " (1858 рік), а також декілька окремих книг: «Опис чуми, яка спіткала Одесу в 1837 році» (1838 рік) (в боротьбі з якою він брав діяльну участь, за що був нагороджений орденом Св. Володимира III ступеня та золотою медаллю), і переклад з англійської брошури «Погляд на вигоди торговельних зносин між Францією і Англією» (1836 рік).
Його вдова (Євридика Григорівна) оселилася в Парижі (тут в жовтні 1862 року, через півроку після кончини Степана Васильовича, народилася їхня остання дитина, дочка Зоя), де і померла в 1867 році і була похована на кладовищі МонмартрАндерсон В. Російський некрополь в чужих краях. Вип. 1. Париж та його околиці. — Пг., 1915, с. 79 (в 1869 році поряд з нею була похована її мати Зоя Федорівна Маразлі, їхні могили збереглися до наших днів). Згідно з написами французькою на надгробному хресті, концесія на поховання вічна.
Від цього шлюбу народилося семеро дітей. Четверо з них дожили до зрілих років: Степан (1851, Париж — 1890, Вінниця) та Олександр Степановичі, Марія і Зоя Степанівни, а троє померли в дитинстві: Михайло (1846, ОдесаЗапис про народження та хрещення М. С. Сафонова в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі за 1846 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 859, номер запису 3. публікація: Греки Одеси: Іменний покажчик по метричними книгами Одеської грецької Свято-Троїцької церкви. Ч. II. 1834—1852. — Одеса, 2002, с. 274 # 275 — 1847, там само)Запис про смерть М. С. Сафонова в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкві в Одесі 1847 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 859, н. 15, Григорій (1848, Одеса — 1849, там само)Запис про народження та хрещення Г. С. Сафонова в метричній книзі грецької Свято-Троїцької церкви в Одесі 1849 / / ДАОО, ф. 37, оп. 3, сп. 977, н. 6. публікація: Греки Одеси: Іменний покажчик по метричними книгами Одеської грецької Свято-Троїцької церкви. Ч. II. 1834—1852. — Одеса, 2002, с. 274—275; запис про смерть Г. С. Сафонова — там же та Микола Степановичі (1852, Одеса, — ?).
Діти Сафонових Хрещеним батьком Михайла Степановича Сафонова був його дядько Григорій Маразлі, на той момент «син одеського почесного громадянина», як записано в метриці, та Єлизавета Ксаверіївна Браницька (а через деякий час Воронцова), майбутня дружина князя Михайла Воронцова, генерал-губернатора Новоросії і намісника Бессарабого
Хрещеним батьком Григорія Степановича Сафонова був вже сам князь Воронцов, якого заміщав дід немовляти Григорій Іванович Маразлі. Цей факт свідчить про добре ставлення князя до сім'ї свого улюбленця (ймовірно, свого старшого сина С. В. Сафонов назвав Михайлом на честь свого начальника і покровителя).
Степан Степанович Сафонов — у 1875 році значиться в чині виконуючого обов'язки губернського секретаря в департаменті внутрішніх відносин міністерства закордонних справ.Адрес-календар, загальна розпис зверхників та інших посадових осіб за всіма управлінням в Російській імперії на 1875—1890 роки З 1877 року він також є членом Санкт-Петербурзької ради дитячих притулків відомства установ імператриці Марії (з 1880 — почесний член цієї ради). Він продовжував служити в МЗС аж до 1887 року, підвищуючись в чинах і переміщаючись за місцем служби, причому