Булатка довголиста

Була́тка довголи́ста (Cephalanthera longifolia)The Plant List.  — багаторічна рослина родини зозулинцевих, релікт плейстоценового періоду. Занесена до Червоної книги України. Лікарська і декоративна культура.

Опис Трав'яниста рослина 15-60 см заввишки. Кореневище горизонтальне, коротке, з корінцями двох видів. Тонкі корінці утворюють мікоризу з симбіотичним грибом, за її допомогою відбувається всмоктування поживних речовин з ґрунту. Товсте коріння не містить грибних гіфів, в ньому відкладаються запаси поживних речовин. Стебло голе, пряме або трохи звивисте. Листки чергові, лінійно-ланцетні, загострені, 7-16 см завдовжки. Приквітки короткі, лише нижні довші за зав'язь.

Суцвіття не густе, складається з 3-10 (рідко до 20) великих квіток. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, завдовжки 12-16 мм, внутрішні — довгасто-еліптичні, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини, разом з ними складена на кшталт квітки дзвоника. Загалом оцвітина біла, лише губа має жовту пляму. Зав'язь скручена, сидяча, до 1 см завдовжки. Плід — суха довгаста коробочка, що розтріскується після дозрівання. Насіння дрібне, пилоподібне. Квітне у травні-червні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням і вегетативно.

Число хромосом 2n = 32.Les Orchidées du Bassin méditerranéen. Cauwet, A. M. & M. Balayer (1984) Bull. Soc. Bot. France 131(2): 123

Поширення Булатка довголиста є палеарктичним видом, широко розповсюдженим на теренах Європи та Азії. На європейському субконтиненті вона зустрічається практично в усіх країнах, включно з такими островними державами як Велика Британія та Ірландія.

На Сході ареал охоплює лише регіони з відносно теплим кліматом: Західну Азію, Кавказ, Передкавказзя, Афганістан, Пакистан, Індію, Гімалаї, Таджикистан, Китай, Японію, Корейський півострів. Найпівнічніший з азійських осередків знаходиться в Башкирії. Крім того, цей вид характерний для Середземномор'я, в тому числі і для північного узбережжя Африки. Тут булатку довголисту знайдено в Алжирі, Тунісі, Марокко.

В Україні ця орхідея поширена в Карпатах, Закарпатті, Поліссі, Гірському Криму, Лісостепу, рідко — в степових районах.

Екологія Зростає у світлих скельно- і пухнастодубових, тінистих букових широколистяних лісах, частіше — на галявинах і узліссях. В горах трапляється на висотах до 1200–1500 м над рівнем моря.Dietmar Aichele, Heinz-Werner Schwegler: Die Blütenpflanzen Mitteleuropas. 2. Auflage. Band 5: Schwanenblumengewächse bis Wasserlinsengewächse, Franckh-Kosmos, Stuttgart 2000. Щільність популяцій низька, на вирубках, в лісах з високою чисельністю оленів та в місцях, де випасають худобу, вони знаходяться у пригніченому стані.

Рослина тіньовитривала, до вологості та кислотності ґрунту не вибаглива. Росте як на вапнякових ґрунтах, з добре розвиненим гумусовим шаром, так і на бідних — скелястих, інколи на заболочених торф'янистих.

Запилювачами є бджоли, самозапилення відсутнє. Процес запилення у цієї орхідеї протікає дуже незвично. Пиляк розкривається ще в бутоні, при цьому частина пилку немовби виштовхується у вигляді стовпчиків. У міру дозрівання квітки рильце нахиляється вперед, витягаючи за собою пилкові стовпчики з пиляків. Варто бджолі зачепити голівкою квітку, як вся крихка споруда розсипається, обсипаючи комаху хмарою пилку. Хоча квітки нектару не містять, але солодка речовина міститься в виростах на кінці губи. Насіння переноситься вітром.

В природі булаткою довголистою живляться олені.«Narrow-leaved Helleborine: Cephalanthera longifolia» . NatureGate.

Значення і статус виду Рідкісний вид, чисельність якого зменшується через освоєння території, вирубку лісів, заміну букових насаджень на хвойні, зривання на букети. За межами України охороняється у Великій Британії, Франції, Фінляндії, Росії.

В Україні охороняється в природних заповідниках: Карпатському біосферному, Рівненському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя»; національних природних парках: Карпатському, Вижницькому, Ужанському, Яворівському, Шацькому, «Синевир», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди», «Святі гори». Вирощують в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка НАН України.

Має наукове значення як рідкісна рослина зі складною біологією розвитку. Використувється в декоративному садівництві, оскільки квітки цього виду нагадують збільшені суцвіття конвалії.

Синоніми

Література Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітогенетичний фонд, мікогенетичний фонд, фітоценотичний фонд / ред.: С. Ю. Попович; Державна служба заповідної справи Мінекоресурсів України, Науковий центр Заповідної справи Мінекоресурсів України, Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. — К. : Фітосоц. центр, 2002. — 275 с. — Бібліогр.: с. 250–273. — ISBN 966-306-003-4. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / Під заг. ред. Т. Л. Андрієнко. — К.: Фітосоціоцентр, 2006.

Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980–2005.Flora of Pakistan Univ. of Karachi, Karachi. Flora of China Editorial Committee. 2009. Flora of China (Orchidaceae). 25: 1-570. In C. Y. Wu, P. H. Raven & D. Y. Hong (eds.) Fl. China. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Джерела

Посилання Булатка довголиста у Червоній книзі України. — Переглянуто 22 листопада 2014. Булатка довголиста на сайті Наукового центру екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України. — Переглянуто 22 листопада 2014. Cephalanthera longifolia на сайті «Tropicos». — Переглянуто 22 листопада 2014. Cephalanthera longifolia на сайті Королівських ботанічних садів у К'ю. — Переглянуто 22 листопада 2014. Cephalanthera longifolia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) — Переглянуто 22 листопада 2014. Булатка довголиста на сайті «Растения Красной книги». — Переглянуто 22 листопада 2014. Дикорастущие растения Крыма.  — Переглянуто 22 листопада 2014. Булатка довголиста на сайті «Особо охраняемые природные территории Российской Федерации».  — Переглянуто 22 листопада 2014.