Політичне відчуження — це втрата зв'язку між державою і суспільством, між особою і владою в рамках політичного простору, яка супроводжується комбінацією складних почуттів (незадоволення, безсилля, розчарування), а також процесами дистанціювання і віддалення в суспільстві.
В термінології Ю. Габермаса, політичне відчуження — це порушення репродукції політичної влади, що викликається втратою мотивації учасників життєвого світу до її легітимації.
Види відчуження На сучасному етапі класична класифікація видів має такий вигляд: відчуження екзистенціональне; відчуження культурне; відчуження політичне.
Виходячи з сфер суспільного життя: політичне відчуження (Руссо); економічне відчуження (Карл Маркс, Макс Вебер); соціальне відчуження (концепції Питирим Сорокін і Еміль Дюркгейм); культурне відчуження (праці Зіммеля).
Причини політичного відчуження Причини відчуження ми повинні розглядати з двох позицій: з позиції суспільства і з позиції влади. Основними причинами політичного відчуження з боку влади є: бюрократичні настрої; делегування; політичний фетишизм; самоосвячення.
Що стосується причин відчуження з боку суспільства, то ними є: зустрічна реакція; відчуття незадоволення владою; відсутність підтримки з боку влади; втрата мотивації до легітимації діючої влади; низький рівень політичної культури;
Наслідки відчуження Комплекс причин відчуження приводить до наступних наслідків: відносна депривація; екстремістські рухи; політична маргіналізація; політичний абсентеїзм; символічність політики
Література С. Кисельов. Відчуження політичне // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 105. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання Феномен політичного відчуження в сучасному українському суспільстві Відчуження політичне // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.