Біловодська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Біловодськ.
Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 4 сільських громад. Населення — (7538 чоловічої статі та 7668 — жіночої), 1752 дворових господарства.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 25975 14510 Приватної власності 28 — Казенної власності align=17253 2602 Іншої власності 201 — Загалом 43457 17112+
Основні поселення волості станом на 1885: Біловодськ — колишня державна слобода при річці Новий Деркул за 50 верст від повітового міста, , 1465 дворових господарств, 3 православні церкви, 3 школи, лазарет, лікарня, поштова станція, 10 постоялих дворів, 51 лавка, 15 шкіряних заводів, 94 вітряних млини, 2 свічкових заводи, базари, 4 ярмарки на рік. За 7 верст — православна церква, каплиця, 2 школи, казенний кінський розплідник. За 7 верст — цегельний завод. Очкурів — колишній державний хутір при річці Новий Деркул, , 69 дворових господарств. Семикозівка — колишній державний хутір при річці Обиток, , 125 дворових господарств, православна церква. Царівський — колишній державний хутір при річці Деркул, , 93 дворових господарства.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік: слобода Біловодськ — 16238 мешканців; хутір Семикозівка — 1697 мешканців; село Копані — 1262 мешканці; село Царівський — 1032 мешканці.
Старшиною волості був Іван Якович Шуліка, волосним писарем — Андрій Гаврилович Ковтун, головою волосного суду — Юхим Григорович Лубенець.
Джерела
Примітки