Анті́н Вариво́да (; 10 січня 1869, Серет — 12 або 14 березня 1936, Відень) — український та австро-угорський військовик, оберстлейтенант цісарсько-королівського війська, комендант Українських січових стрільців (УСС), полковник Української Галицької армії (УГА). Учасник Першої світової війни і польсько-української війни.

З приходом Антіна Вариводи до командування УСС, за його сприянням припинилися конфлікти серед старшин, було впорядковано внутрішню організацію, посилено озброєння та здійснено поповнення окремими підрозділами. Окрім цього, Варивода легітимізував діяльність Пресової Кватири УСС із визначенням її завдання — збирання матеріалів до історії УСС.

У період польсько-української війни служив у лавах УГА. Був членом ліквідаційної комісії, що займалася поверненням українських вояків. Після війни емігрував до Чехословаччини, де був командиром бригади інтернованих вояків УГА в Ліберці та Німецькому Яблонному. Через три роки переїхав до Відня, де брав участь у діяльності товариств колишніх військовослужбовців УГА.

Життєпис

Походження та військова кар'єра до 1914 року Народився 10 січня 1869 року в місті Сереті на Буковині в сім'ї комісара поліції. Закінчив гімназію та австрійську старшинську школу. 1 січня 1890 року — лейтенант цісарсько-королівського війська (ц. к.) у резервному складі 41-го піхотного полку. 1 листопада 1892 року Варивода був переведений з резерву на дійсну військову службу. 1 травня 1896 року його було підвищено до оберлейтенанта. У 1899 або 1900 році був переведений до . У складі цього полку 1 листопада 1904 року підвищений до гауптмана 2-го класу. У 1912 році був переведений до після нагородження Хрестом «За військові заслуги» III класу.

Перша світова війна та Визвольні змагання З початку Першої світової війни очолював сотню в ц. к. війську. 1 листопада 1914 року був підвищений до майора. Станом на 7 грудня 1914 року значився як хворий або поранений. Після одужання, певний час служив у . У серпні 1915 року нагороджений бронзовою медаллю «За військові заслуги» — «За визнання зразкової служби у минулому воєнному році». Через рік 1 серпня, був підвищений до оберстлейтенанта.

З 16 березня до 30 вересня 1916 року був комендантом Українських Січових Стрільців (УСС). Під час командування, 28 червня 1916 року, своїм наказом легітимізував діяльність Пресової Кватири УСС. У наказі було визначено її завдання — «збирання матеріялів, що відносятся до історії Леґіону», а також було затверджено склад культурно-просвітньої формації на чолі четаря Івана Іванця. Антін Варивода керував стрільцями в боях над річками Стрипа і Золота Липа, на горі Лисоні та поблизу села Потутори.

Бої за гору Лисоня Під час бою за гору Лисоню 30 вересня 1916 року у долині Золотої Липи з'явилася загроза оточення УСС. Тоді комендант Антін Варивода звернувся із запитом до командування бригади, що входила до складу корпусу Петера фон Гофмана, із запитом про подальші дії. Командування наказало не залишати позицій і запевнило, що буде надіслано підмогу. Покладаючись на обіцяну допомогу, стрільці, вже оточенні з трьох боків і відрізані від решти фронту, кілька годин тримали оборону, відбиваючи щоразу нові атаки ворога. Після виснажливої чотиригодинної оборони, так і не дочекавшись підмоги, ті стрільці, що залишилися живими, потрапили у ворожий полон. Врятуватися вдалося лише Вариводі, його помічнику — четарю Василю Панчаку — та приблизно двадцятьом стрільцям на чолі з четарем Григорієм Трухом які зуміли прорватися крізь ворожий заслін і дістатись до Бережан. Протягом вересня УСС втратив убитими, пораненими й полоненими понад 1300 бійців. Після боїв за Лисоню бойова формація фактично перестала існувати, а її рештки, за оцінкою Миколи Лазаровича, це 150 бійців, разом із канцелярією, обозом та іншими допоміжними підрозділами відійшли до Коша та Вишколу УСС для відновлення боєздатності та поповнення особового складу, що тривало до лютого або березня 1917 року. Після відновлення новим комендантом Легіону УСС було обрано Франца Кікаля.

Під час польсько-української війни — полковник Української Галицької армії (УГА). Призначений членом ліквідаційної комісії, займався поверненням вояків-українців з Австрії та Італії на батьківщину. У 1920 році командував бригадою інтернованих вояків УГА в містах Ліберець та Німецьке Яблонне.

Останні роки Після ліквідації таборів з 1923 року оселився у Відні, де помер 12 березня 1936 року. У цей період, Варивода брав участь у діяльності товариств колишніх вояків УГА.

Нагороди Ювілейна пам'ятна медаль 1898 (до січня 1899 р.) Ювілейний хрест (до січня 1909 р.) Хрест «За військові заслуги» III класу (18 жовтня 1912 р.) Хрест «За вислугу років» III класу (12 листопада 1914 р.) Бронзова медаль «За військові заслуги» (18 серпня 1915 р.) Срібна медаль «За військові заслуги» з мечами (13 січня 1917 р.)

Оцінка діяльності Семен Ґорук оцінював Вариводу як «дуже зручного політика і досвідченого старшину». Осип Думін зауважив, що Антін Варивода виявив себе «совісним і енергійним старшиною, з організаційним досвідом, який він собі здобув за кільканадцятьлітню військову службу». Він доповнював: «От.[аман] Варивода не бував досі в полі, а проте доволі швидко звик до нових вимог життя. Таксамо швидко зорієнтувався в умовах стрілецької дійсности». Про досягнення Вариводи, Думін також вказував, що завдяки йому в полку запанував зразковий військовий лад: «тепер не було вже місця на політику таборів. Правда, пізніше, під час боїв за Бережани, виявилось, що от. Варивода не пізнав як слід УСС і не оцінив їх вартости. Таксамо в нього виявилась тоді риса характеру, спільна всім австрійським старшинами — а власне: вище ставити власну карієру ніж добро своєї частини».

14 червня 1916 року Петер фон Гофман звинуватив УСС у «слабкому опорі та передчасному залишенні позицій». Згодом деяких стрільців було притягнено до польового суду, але за допомогою Осипа Суховерського та інших старшин суд звільнив підсудних стрільців від звинувачення. Як наслідок, згодом до УСС від австрійського командування було причеплено назву «полк-зрадник» (). Антін Варивода, що за оцінкою Думіна був «збентежений» першими вістками про цю подію «не завдав собі праці перевести докладного слідства й на його основі боронити як годиться честі полку». За оцінкою Семена Ґорука, «Варивода у критичному часі так упав духом, що подав прохання звільнити його з команди полку У. С. С.».

Підсумовуючи, Думін дійшов до висновку, що Варивода «прислужився Стрілецтву тим, що спинив свари між старшинством, завів лад —щонайважливіше виєднав дозброєння леґіону скорострілами й мінометами і доповнення окремими відділами». Схожу оцінку надав Микола Лазарович, який також зауважив що Антін Варивода був «енергійною людиною, зі значним організаційним досвідом і вже незабаром [після призначення його комендантом УСС] припинив старшинські міжусобиці, завів взірцевий військовий лад, доозброїв полк скорострілами й мінометами та поповнив його окремими підрозділами. В той же час, Лазарович зауважив, що «незважаючи на українське походження» Варивода залишився «австрійським патріотом, мав слабкі зв'язки з українством і був далекий від ідей, за які боролися стрілецтво». Колегія «Історії українського війська», також дійшла до висновку, що з приходом Антіна Вариводи до командування УСС «покращили внутрішні умови полку. В ньому запанував зразковий військовий лад і разнавсе минулись міжусобиці, що панували за командування от. Коссака».

Пам'ять Антін Варивода зображений на листівках УСС. Одна із фотографій Вариводи, зроблена 8 березня 1916 року, згодом увійшла до серії «Berlin».

2020 року на виконання «Закону України про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» на честь Вариводи було перейменовано вулицю в Чернівцях, яке з доби СРСР мало ім'я генерала Дмитра Карбишева.

Примітки

Джерела

Липовецький Святослав. Обличчя звитяги (стрілецькі світлини). — Львів: Видавнича компанія «АРС», 2012. — 96 с.

Посилання

Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців // Вікіджерела