Артикуля́ція (, від — «розчленовую») — робота органів мовлення, спрямована на продукування звуківРозенталь Д. Е. «Словник лінгвістичних термінів».
Уся сукупність навичок артикуляції, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. зв. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.
Артикуляцію контролюють мовні зони кори й підкіркових утворень головного мозку, отримуючи зворотній відгук через слух і кінестетику. Недорозвинення фонематичного слуху істотно ускладнює формування правильної артикуляції.
Етапи артикуляції приступ (екскурсія) — підготовка апарату мовлення до вимови звуку; витримка (експозиція) — вимова звуку зі збереженням відповідного положення органів; відступ (рекурсія) — закінчення вимови звуку, при якому органи мовлення змінюють своє розташування для творення наступного звуку чи переходять у стан спокою. У реальних умовах звичайно вимовляють не окремі звуки, а мовленнєвий ланцюжок, тоді приступ наступного звуку накладається на відступ, іноді й на витримку попереднього звуку.
Примітки
Див. також Техніка мовлення Артикуляція (акустика)
Джерела
Психологический словарь