Фра́кції Європе́йського парла́менту — офіційно визнані парламентські фракції, що складаються із законодавців Європейського парламенту, які мають спільні ідеології. Більшість у Парламенті залежить від того, як кожна фракція голосує та які угоди між ними укладаються. Європейський парламент унікальний серед наднаціональних асамблей тим, що його члени (депутати Європарламенту) організовуються в ідеологічні фракції, а не за національними розбіжностями.

Вважається, що кожна політична фракція має певний набір основних принципів, і політичні фракції, які не можуть цього продемонструвати, можуть бути розформовані. Політична фракція Європейського парламенту зазвичай являє собою офіційне парламентське представництво однієї або двох європейських політичних партій (Європартія), іноді доповнене членами з інших національних політичних партій або незалежними політиками. На відміну від європейських політичних партій, політичним фракціям суворо заборонено організовувати або фінансувати політичну кампанію під час європейських виборів, оскільки це є виключною відповідальністю партій.

Існують й інші стимули для членів Європарламенту об’єднуватися в парламентські фракції: окрім політичних переваг співпраці з однодумцями, фракції мають певні процедурні привілеї в Парламенті (наприклад, речники фракцій виступають першими на дебатах, керівники фракцій представляють фракцію на Конференції президентів Парламенту), а також фракції отримують розподіл персоналу та фінансові субсидії.

Статус Хоча більшість політичних фракцій у Європейському парламенті пов'язані з відповідною політичною партією, трапляються випадки, коли члени двох політичних партій об'єднуються в спільну політичну фракцію. Наприклад, (півдюжини депутатів Європарламенту в дев'ятому скликанні) та Європейська партія зелених (понад 50 депутатів Європарламенту в дев'ятому скликанні) з 1999 року відчувають себе сильнішими, працюючи разом у фракції Європейські зелені – Європейський вільний альянс, ніж як окремі фракції (особливо для Європейської партії свободи, яка інакше не мала б достатньої кількості членів для створення фракції). Те саме стосується фракції «Оновити Європу», більшість членів якої є представниками партії «Альянс лібералів і демократів за Європу», але також є десяток представників невеликої Європейської демократичної партії. До обох фракцій також приєднувалися незалежні депутати, а депутати Європарламенту від незначних партій. Щоб фракція була офіційно визнана в Парламенті, вона повинна відповідати умовам, викладеним у відповідному Регламенті Європейського парламенту.

Це визначає мінімальні критерії, яким повинна відповідати фракція, щоб кваліфікуватися як фракція. Чисельні критерії: 23 члени Європарламенту (3,3 відсотка, що є нижчим порогом, ніж у більшості національних парламентів), але вони повинні походити щонайменше з чверті держав-членів (тобто наразі щонайменше з семи). Вони також повинні мати спільну політичну приналежність та подати політичну декларацію, у якій викладено мету фракції, цінності, які вона відстоює, та основні політичні цілі, яких її члени мають намір досягти разом. Хоча 23 члени Європарламенту від чверті держав-членів також було б достатньо для реєстрації європейської політичної партії, створення європейської партії не є вимогою для створення фракції, якщо дотримано критеріїв політичної приналежності. Вимога політичної приналежності була піддана випробуванню в липні 1999 року, коли різноманітна фракція позаштатних членів, від ліберального в Італії до французького Національного фронту, спробувала створити нову технічну фракцію, але Парламент вирішив, що нова фракція, за його власним визнанням, не відповідає вимозі політичної приналежності. Це рішення було оскаржено в Суді Справедливості, який виніс рішення на користь Парламенту. Подальші питання були поставлені, коли члени Європарламенту спробували створити ультраправу фракцію під назвою «» (ITS). Це викликало суперечки та занепокоєння щодо того, що державні кошти йдуть на користь ультраправої фракції.

Спроби заблокувати формування ITS були невдалими, але ITS було заблоковано від керівних посад у комітетах, коли депутати інших фракцій відмовилися голосувати за своїх кандидатів, незважаючи на попередню традицію розподілу таких посад між депутатами всіх фракцій. Ці події спонукали депутатів Європарламенту, переважно з двох найбільших фракцій, схвалити підвищення прохідного бар'єру для фракцій до його поточного рівня, який раніше був ще нижчим. Проти цього виступили багато депутатів Європарламенту, зокрема з менших фракцій, а також з Ліберальної фракції, стверджуючи, що це зашкодить демократії, тоді як прихильники стверджували, що ця зміна ускладнює для невеликої кількості членів, можливо, з крайніх (включаючи ультраправих), отримання державних коштів.

Внутрішня структура Фракція часто базуються навколо однієї європейської політичної партії (наприклад, Європейської народної партії або Партії європейських соціалістів), до якої приєднуються інші національні партії та незалежні депутати Європарламенту. Інші фракції включають більше однієї європейської партії, як-от фракція «Зелені – Європейський вільний альянс». Хоча немає фракцій, яка не була б зосереджена принаймні на одній європейській партії, присутність європейської партії не є обов'язковою. Кожна фракція призначає лідера, якого називають «президентом», «координатором» або «головою». Голови кожної фракції зустрічаються на Конференції президентів, щоб вирішити, які питання будуть розглядатися на пленарному засіданні Європейського парламенту. Фракції можуть вносити пропозиції щодо резолюцій та вносити поправки до звітів.

Спектр

Склад 10-го Європейського парламенту

+Склад 10-го Європейського парламентуПолітична фракціяЄвропейські політичні партіїЄвродепутатиФракція ЄНПЄвропейська народна партія (ЄНП)185 / 720 (26%)Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D)Партія європейських соціалістів (ПЄС)135 / 720 (19%) (PfE)Patriots.eu85 / 720 (12%)Європейські консерватори та реформісти (ЄКР)Партія європейських консерваторів та реформістів (Партія ЄКР) European Free Alliance (ЄВА)81 / 720 (11%)Оновити Європу (Renew)Альянс лібералів і демократів за Європу (АЛДЄ) Європейська демократична партія (ЄДП)78 / 720 (11%)Зелені — Європейський вільний альянс (Зелені/ЄВА)Європейська партія зелених (ЄПЗ) (ЄВА)53 / 720 (7%)Ліві в Європейському парламенті (Ліві)Партія європейських лівих (ПЄЛ)45 / 720 (6%) (ЄСН)27 / 720 (4%)Незалежні депутати (Non-Inscrits)30 / 720 (4%)Вакантні місця1 / 720

Позиції +Ідеологічний спектр Європейського парламентуГрупаІдеологіяЛіво-правий спектрЄвропейська інтеграціяЛіві в Європейському парламенті (The Left)Демократичний соціалізмЛівіМ'яко євроскептичнаЗелені — Європейський вільний альянс (Greens/EFA)Зелена політикаВід лівоцентризму до лівогоПроєвропейськаПрогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D)Соціал-демократіяЛівоцентризмПроєвропейськаОновити Європу (Renew)ЛібералізмВід центру до правоцентризмуПроєвропейськаЄвропейська народна партія (ЄНП)Християнська демократія, консерватизмПравоцентризмПроєвропейськаЄвропейські консерватори та реформісти (ЄКР)Націонал-консерватизм, Атлантизм, правий популізмВід правого до ультраправогоМ'яко євроскептична (PfE)Націонал-консерватизм, правий популізмВід правого до ультраправогоЄвроскептична (ESN)Ультранаціоналізм, , правий популізм, неофашизмУльтраправіЖорстко євроскептична

Аналіз Національні ЗМІ зосереджують увагу на євродепутатах та національних партіях своєї держави-члена, нехтуючи діяльністю груп та погано розуміючи їхню структуру чи навіть існування. Транснаціональне висвітлення груп як таких у ЗМІ обмежується такими органами, як сам Парламент, або тими новинами (наприклад, EUObserver або ), які спеціалізуються на висвітленні діяльності Парламенту. Ці органи детально висвітлюють групи, але майже не надають загального аналізу. Тож хоча завдяки таким органам легко дізнатися, як група проголосувала з певного питання, вони надають мало інформації про тенденції голосування певної групи. Як наслідок, єдиними, хто надає аналіз тенденцій голосування та світогляду груп, є науковці. До науковців, які аналізують європейські політичні групи, належать (Лондонська школа економіки та політичних наук), (Університет Флориди), Абдул Нурі (Вільний університет Брюсселя), Джерард Роланд (Каліфорнійський університет у Берклі), Ґейл Макелрой (Триніті-коледж (Дублін), кафедра політології), Кеннет Бенуа (Триніті-коледж (Дублін) – Інститут досліджень міжнародної інтеграції, IIIS), Фрідріх Гайнеманн, Філіпп Моль та Штеффен Остерло (Мангаймський університет – ).

Згуртованість груп

Згуртованість — це термін, який використовується для визначення того, чи є група об'єднаною, чи розділеною всередині себе. На Рисунку 1 у статті 2002 року з European Integration online Papers (EIoP), написаній Торстеном Фаасом, проаналізовано стан груп станом на 2002 рік. Результати для кожної групи наведено на сусідній діаграмі з горизонтальною шкалою, де 0% = повністю розділена, 100% = повністю об'єднана."Why Do MEPs Defect? An Analysis of Party Group Cohesion in the 5th European Parliament" by Thorsten Faas, 12 March 2002 original figure estimated from "Figure 1: Cohesion in the EP by Party Groups" +Згуртованість груп (2002)ГрупаЗгуртованістьДжерело PESбл. 90% бл. 90% G/EFAбл. 90% EPP-EDбл. 80% бл. 70% EUL/NGLбл. 65% бл. 50% NIбл. 45% бл. 35% G/EFA, PES та ELDR були найбільш згуртованими групами, тоді як EDD — найменш згуртованою.

Частка жінок-євродепутатів

Видання за березень 2006 року містило розділ «Жінки та соціал-демократична політика», написаний Венді Стоукс. У цьому розділі було наведено частку жінок-євродепутатів у кожній групі Європейського парламенту. Результати для кожної групи наведено на сусідній діаграмі. Горизонтальна шкала позначає гендерний баланс (0% = виключно чоловіки, 100% = виключно жінки, але оскільки в жодній групі немає жіночої більшості, шкала зупиняється на 50%)."Social Europe: the journal of the European Left", issue 4, March 2006 original figure taken from chapter "Women and Social Democratic Politics" by Wendy Stokes, Senior Lecturer in Politics, London Metropolitan University +Відсоток жінок у групі (2006)ГрупаВідсоток жінокДжерело G/EFA47,6% ALDE41% PES38% EUL/NGL29% EPP-ED23% 16,8% 9% G/EFA, PES та ALDE були найбільш збалансованими групами з точки зору гендеру, тоді як IND/DEM була найбільш незбалансованою.

Партійні відносини Європейський парламент не формує уряд у традиційному розумінні, і його політика розвивалася радше на основі консенсусу, ніж змагальності, як форма консоціаціоналізму. Жодна група ніколи не мала більшості в Парламенті. Історично склалося так, що двома найбільшими парламентськими формуваннями були Група ЄНП та Група ПЄС, які афілійовані зі своїми відповідними європейськими політичними партіями — Європейською народною партією (ЄНП) та Партією європейських соціалістів (ПЄС). Ці дві групи домінували в Парламенті протягом більшої частини його існування, постійно утримуючи разом від 50 до 70 відсотків місць. ПЄС була найбільшим партійним угрупованням до 1999 року, коли їх обійшла правоцентристська ЄНП.

У 1987 році набув чинності Єдиний європейський акт, і згідно з новою процедурою співпраці Європейському парламенту потрібно було отримувати значну більшість для досягнення найбільшого впливу. Тому ЄНП та ПЄС дійшли згоди співпрацювати в Парламенті. Ця угода стала відома як . За винятком перерви у п'ятому скликанні Парламенту, вона домінувала в Парламенті протягом більшої частини його існування, незалежно від необхідності. Велику коаліцію можна побачити в угоді між двома групами про рівномірний розподіл п'ятирічного терміну Голови Європейського парламенту між собою: голова від ЄНП обіймає посаду половину терміну, а голова від ПЄС — іншу половину, незалежно від фактичних результатів виборів.

Співпраця груп