Розширення єврозони — поточний процес у Європейському Союзі, результатом якого має бути перехід усіх держав-членів спільноти, окрім Данії, на євро. Відмова держави від своєї національної валюти та перехід на євро можливий за умови дотримання певних вимог, а саме: відповідність до критеріїв боргу та дефіциту бюджету відповідно до Пакту про стабільність та зростання, стримування інфляції та довгострокові урядові відсоткові ставки нижчі відповідного рівня, щонайменше дворічне членство у ERM, забезпечення відповідності національних законодавств вимогам статуту Європейського центрального банку, статуту Європейської системи центральних банків та статтям 130 і 131 Договору про функціонування Європейського Союзу.
Усі країни-члени Європейського Союзу, за винятком Данії, яка домовилася про право на неучасть щодо положень, зобов’язані прийняти євро як свою єдину валюту, якщо вони відповідатимуть критеріям, які включають: дотримання критеріїв боргу та дефіциту, викладених у Стабільності і Пакт зростання, утримуючи інфляцію та довгострокові державні відсоткові ставки нижче певних контрольних значень, стабілізуючи обмінний курс їхньої валюти щодо євро шляхом участі в Європейському механізмі валютних курсів (ERM II), і забезпечуючи відповідність національного законодавства статуту ЄЦБ, статут ЄСЦБ і статті 130+131 Договору про функціонування Європейського Союзу. Зобов’язання держав-членів ЄС прийняти євро було вперше окреслено статтею 109.1j Маастрихтського договору 1992 року, який став обов’язковим для всіх нових держав-членів відповідно до умов їхніх договорів про приєднання.
Станом на 2025 рік в єврозоні є 20 держав-членів ЄС, з яких перші 11 (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія) ввели євро 1 січня 1999 року, коли він був тільки електронним. Греція приєдналася 1 січня 2001 року, за рік до того, як фізичні монети та купюри євро замінили старі національні валюти в єврозоні. Згодом наступні країни також приєдналися до єврозони: Словенія (2007), Кіпр (2008), Мальта (2008), Словаччина (2009), Естонія (2011), Латвія (2014), Литва (2015) і Хорватія (2023).
На порядку денному розширення єврозони знаходяться ще шість держав: Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Швеція. Болгарія бере участь в ERM II, а решта держав ще не приєдналися до ERM II. Данія відмовилася і тому не зобов’язана приєднуватися, хоча, якщо країна вирішить це зробити, вона може приєднатися до єврозони з невеликими труднощами, оскільки Данія вже є частиною ERM II. Сполучене Королівство також мало можливість відмовитися від участі до виходу з ЄС 31 січня 2020 року, хоча воно так і не приєдналося до ERM II.
Процедура приєднання
Усі члени ЄС, які приєдналися до блоку з моменту підписання Маастрихтського договору в 1992 році, юридично зобов’язані прийняти євро, коли вони відповідатимуть критеріям, оскільки умови їхніх угод про приєднання роблять положення про євро обов’язковими для них. Для того, щоб держава офіційно приєдналася до єврозони, дозволяючи їй карбувати монети євро та отримати місце в Європейському центральному банку (ЄЦБ) та Єврогрупі, країна має бути членом Європейського Союзу та відповідати п’яти критеріям конвергенції, які спочатку були визначені Маастрихтською угодою в 1992 році. Ці критерії включають: дотримання критеріїв боргу та дефіциту, викладених у Пакті про стабільність і зростання, утримання інфляції та довгострокових державних процентних ставок нижче контрольних значень, а також стабілізацію обмінного курсу їхньої валюти проти євро. Загалом очікується, що остання точка буде продемонстрована двома послідовними роками участі в Європейському механізмі валютних курсів (ERM II), хоча, за словами Комісії, «стабільність обмінного курсу протягом періоду неучасті до вступу в ERM II може бути прийняті до уваги». Країна також повинна забезпечити відповідність національного законодавства статуту ЄЦБ, статуту ЄСЦБ і статтям 130+131 Договору про функціонування Європейського Союзу.
Оскільки критерії конвергенції вимагають участі в ERM, а країни, що не входять до єврозони, відповідають за ухвалення рішення про приєднання до ERM, вони можуть остаточно контролювати, коли вони приймуть євро, залишаючись поза ERM і, отже, навмисно не відповідаючи критеріям конвергенції, доки не забажають до. У деяких державах, які не входять до єврозони і не мають права вибору, точилася дискусія щодо проведення референдумів щодо схвалення переходу на євро. З 16 держав, які приєдналися до ЄС з 1992 року, єдиною країною, яка провела єврореферендум, є Швеція, яка в 2003 році відхилила пропозицію свого уряду прийняти євро в 2006 році.
Критерії конвергенції Прогрес конвергенції для нових держав-членів ЄС підтримується та оцінюється шляхом щорічного подання «Програми конвергенції» в рамках Пакту стабільності та зростання. Як правило, більшість економічних експертів рекомендують тим країнам-членам ЄС, які нещодавно вступили до ЄС і мають прогнозовану епоху наздоганяння та минулий «макроекономічний дисбаланс» або «фінансову нестабільність», використати кілька років для вирішення цих проблем. і забезпечити «стабільну конвергенцію», перш ніж зробити наступний крок до приєднання до ERM II, і як останній крок (при дотриманні всіх критеріїв конвергенції) остаточно прийняти євро. З практичної точки зору, будь-яка країна-член ЄС, яка не входить до єврозони, може стати членом ERM II, коли забажає, оскільки цей механізм не визначає жодних критеріїв, яким необхідно відповідати. Економісти, однак, вважають, що для «нестабільних країн» більш бажано зберегти свою гнучкість мати плаваючу валюту, а не отримати негнучку та частково фіксовану валюту як член ERM II. Лише після того, як вони будуть вважатися повністю «стабільними», країни-члени заохочуватимуться вступити в ERM II, в якому вони повинні залишатися мінімум два роки без наявності «гострої напруги» для своєї валюти, поки на в той же час також забезпечуючи відповідність іншим чотирьом критеріям конвергенції, перш ніж остаточно отримати дозвіл на прийняття євро. +Критерії конвергенції (відповідно до оцінки Європейського центрального банку у Звіті за червень 2026 року)КраїнаРівень інфляції (ГІСЦ)Стан державних фінансівОбмінний курсДовгострокова відсоткова ставкаСумісність законодавстваПроцедура надмірного дефіцитуДефіцит бюджету до ВВПДержавний борг до ВВПЧленство в ERM IIЗміна курсуЕталонні значенняМакс. 2,7 % (станом на травень 2026)Не відкрито (станом на 17 червня 2026)Макс. 3,0 % (за 2025 фін. рік)Макс. 60,0 % (за 2025 фін. рік)Мін. 2 роки (станом на 17 червня 2026)Макс. ±15,0 % (за 2025 рік)Макс. 5,1 % (станом на травень 2026)Сумісне (станом на 25 березня 2026)1,6 %Немає−2,9 % (профіцит)27,9 %27 років, 5 місяців−0,6 %2,6 %Не оцінювалося2,9 %Відкрито7,3 %59,7 %Ні1,5 %5,4 %Ні8,4 %Відкрито7,9 %59,3 %Ні−1,4 %6,7 %Ні3,3 %Відкрито4,7 %74,6 %Ні−0,6 %6,7 %Ні1,9 %Немає2,1 %44,3 %Ні1,7 %4,5 %Ні2,2 %Немає1,3 %35,1 %Ні3,2 %2,6 %Ні Базові значення для критеріїв ГІСЦ і критеріїв процентної ставки
Перевірка відповідності вище була проведена в червні 2014 року, причому базові значення Гармонізованого індексу споживчих цін (ГІСЦ) і відсоткової ставки застосовувалися саме для останнього місяця оцінки з доступними даними (квітень 2014 року). Оскільки референтні значення ГІСЦ і процентних ставок можуть змінюватися щомісяця, будь-яка держава-член ЄС із відступом від євро має право вимагати повторної перевірки відповідності в будь-який час протягом року. Для цієї потенційної додаткової оцінки в наведеній нижче таблиці представлені щомісячні публікації Євростату щодо значень, які використовуються в процесі розрахунку для визначення контрольного значення (верхньої межі) для інфляції ГІПЦ і довгострокових процентних ставок, де певне фіксоване буферне значення додається до ковзне незважене середнє арифметичне трьох держав-членів ЄС з найнижчими темпами інфляції за ГІПЦ (без урахування держав, класифікованих як "викиди").
Чорні значення в таблиці отримано з офіційно опублікованих звітів про конвергенцію, тоді як лаймово-зелені значення є лише кваліфікованими оцінками, не підтвердженими жодним офіційним звітом про конвергенцію, але отриманими з щомісячних оціночних звітів, опублікованих Міністерством фінансів Польщі. Причина, чому лаймово-зелені значення є лише оцінками, полягає в тому, що вибір «викиду» (ігнорування певних станів із розрахунку контрольного значення) окрім залежності від кількісної оцінки також залежить від більш складної загальної якісної оцінки, а отже, не може бути з абсолютною впевненістю передбачив, які з держав комісія визнає викидами. Таким чином, будь-який вибір викидів за зелено-зеленими лініями даних слід розглядати лише як кваліфіковані оцінки, які потенційно можуть відрізнятися від тих викидів, які вибрала б комісія, якби вона опублікувала конкретний звіт у відповідний момент часу.
Національні фіскальні звіти за попередній повний календарний рік публікуються щороку в квітні (наступного разу 24 квітня 2019 року). Оскільки перевірка відповідності для критеріїв боргу та дефіциту завжди очікує цього випуску в новому календарному році, першим можливим місяцем для запиту на перевірку відповідності буде квітень, що призведе до перевірки даних для ГІСЦ і процентних ставок під час довідки. року з 1 квітня по 31 березня. Будь-яка держава-член ЄС також може попросити Європейську комісію провести перевірку відповідності в будь-який час протягом решти року, при цьому завжди перевірятимуться HICP та процентні ставки за останні 12 місяців, тоді як відповідність боргу та дефіциту завжди перевірятиметься за трирічний період, що охоплює останній завершений повний календарний рік і два наступних прогнозованих роки. Станом на 10 серпня 2015 року жодна з решти держав, що відступають від євро, не увійшла до ERM II, що робить малоймовірним те, що будь-яка з них вимагатиме від Європейської комісії проведення позачергової перевірки відповідності перед публікацією наступного документа. регулярний звіт про конвергенцію, запланований на червень 2016 року.
Додаткові вимоги Після фінансової кризи уряди єврозони прагнули застосувати додаткові вимоги до країн, що приєднуються. Болгарія, яка спочатку мала на меті приєднатися до Європейського банківського союзу після приєднання до ERM, погодилася розпочати тіснішу співпрацю з нею одночасно з приєднанням до ERM II, вимагаючи від своїх банків спочатку пройти стрес-тести. Болгарія також погодилася посилити нагляд за небанківським фінансовим сектором і повністю запровадити правила ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей. Хоча реформи (який стосується лише Болгарії та Румунії) також очікувалися, вихід з CVM не є попередньою умовою.Bulgaria agrees to conditions for joining euro, Financial Times 12 July 2018
План переходу Європейська комісія попросила кожну країну, яка прагне прийняти євро, розробити «стратегію відповідності критеріям» і «національний план переходу на євро». У «плані переходу» країна може вибрати один із трьох сценаріїв прийняття євро:
Мадридський сценарій Сценарій великого вибуху Сценарій великого вибуху з поступовим виведенням
Другий сценарій рекомендований для країн-кандидатів, тоді як третій рекомендований, лише якщо на пізньому етапі підготовчого процесу вони зазнають технічних труднощів (тобто з ІТ-системами), які призведуть до подовження перехідного періоду для поступової відмови від старої валюти. на юридичному рівні необхідність. Європейська комісія опублікувала довідник, у якому докладно описано, як країни повинні готуватися до переходу. Він рекомендує створити національний керівний комітет на дуже ранній стадії процесу підготовки держави із завданням окреслити детальні плани для наступних п’яти дій:
Підготувати громадськість за допомогою інформаційної кампанії та подвійного відображення цін. Підготувати запровадження державного сектору на правовому рівні. Підготувати запровадження приватного сектору на правовому рівні. Підготувати галузь торгових автоматів до того, щоб вони могли постачати налагоджені та перевірені на якість торгові автомати.