Шайта́н (, аш-шайта́н) — в мусульманській міфології одне з імен диявола (дідька) і найнижча з категорій джинів. Аналог українського чорта. Також назва лихих духів у тюрків Поволжя. Також — прізвисько (зокрема, Івана Сірка називали урус-шайтаном, «руським чортом»).
Етимологія і значення слова «шайтан» Етимологічно слово «шайтан» близьке до біблійного сатана.
Слід чітко розрізняти значення слова «шайтан»: замінник слова «Ібліс» (диявол). назва найнижчої категорії джинів в ісламі. лихий дух (часто божество) у деяких народів Поволжя.
Шайтан-Ібліс
У першому значенні слово «Шайтан» повністю відповідає значенню поширенішого в арабів (і в Корані) слова Ібліс, проте в тюрків ця назва коранічного диявола є популярнішою. У цьому значенні часто прийняте написання слова з великої літери — Шайтан.
Шайтани — злі джини і лихі духи У значенні категорії коранічних джинів — надприродних безтілесих, створених з диму і вогню, істот, що служать Іблісу і найчастіше лихі до людини, то поміж інших (іфрити, сі'лати, ґулі і куртуби) шайтани є найнижчими у ієрархії джинів і найлихішими до людей.
Згідно з уявленнями мусульман кожну людину за життя супроводжують янгол і шайтан, що спонукають відповідно до добрих чи лихих вчинків. Шайтани можуть поставати перед людиною у людській подобі, іноді навіть мають імена.
Це шайтани заважають людині зосередитись на молитві, змушують забути про Бога, навчають магії і чаклунству. Той, хто тримається шайтанів, приречений нидіти у пеклі.
Відігнати від себе шайтана можна було словесною формулою: а'узу бі-ллахі мін аш-шайтан ар-раджім Я звертаюся до Аллаха по допомогу від шайтану, якого закидують камінням. і подальшим читанням аятів з Корану.
Коранічні шайтани увійшли в арабський фольклор і народні вірування, ставши чимось на подобі лихих духів. Так, у часи забобонного Середньовіччя серед народів Сходу було поширене повір'я, що поети і віщуни, творячи відповідно вірші і передбачення, вимовляють слова, які навіюють їм шайтани.
Шайтан у народів Поволжя З поширенням ісламу на тюркські народи образ шайтанів коранічних не міг не накластися на більш ранні народні вірування і міфологію.
Відтак, у тюрків Поволжя шайтани трансформувалися у міфічних персонажів, героїв казок і вірувань. Зокрема, у татар Поволжя шайтан — лихий чорт, у чувашів Шуйттан — лихе божество, навіть у нетюркомовних удмуртів як лихий антагоніст доброму божеству Інмар іноді виступає не традиційний Керемет, а запозичений у тюрків-сусідів Шайтан.
Образ шайтана сформувався під тюркським впливом та походить від слов'янського прототипу, об'єднав якості власне удмуртських міфічних істот нижнього ряду (Вумурт, Нюлесмурт, Палесмурт). Згідно з переказами, Шайтан — це рідний брат Інмара, якого скинули з небес за непослух. Брав участь разом з ним в утворені світу: дістав землю з дна світового океану, породив хтонічних істот, «нечистих» тварин (козу, свиню тощо), комах (мух, комарів, оводів) хвороби та мори. Інмар переслідує його з часів творенні світу: карающей десницей является молния, пущенная с небес на землю во время грозы (Гудирі-муми). Ховаючись від блискавки, Шайтан може перевтілюватись і проникати в пусті предмети (наприклад в шкарлупу яйця). Полюбляє, коли його називають «власним іменем», може з'являтись при одні згадці. Аби не позвати і тим самим не накликати біди, намагаються назвати його кинутим лаптем (кутем кут). Підмінює новонароджених (шайтан воштем), відносить до себе проклятих батьками дітей та тримає у себе прислугою.
Цікаві факти Урус-шайтан (Руський чорт) — прізвисько запорозького отамана Івана Сірка, яке надали турки і кримські татари. Так вважав анонімний автор «Історії русів»Мицик, Ю. Отаман Іван Сірко Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском Университете. 1876. С.188..
Примітки
Джерела та література Ібліс // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження Піотровський М. Б. ШАЙАТИН //
Татарские народные сказки, Казань, 1986 Удмуртские народные сказки, Ижевск, 1976
Посилання Шайтан // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Шайтан // Ісламський енциклопедичний словник