Олексій Степанович Суетін (16 листопада 1926 Зінов'євськ — 10 вересня 2001, Москва) — радянський міжнародний гросмейстер з шахів (1965; з 1964 — гросмейстер СРСР), тренер Тиграна Петросяна в змаганнях на першість світу (1963–1971, 1979–1980), шаховий теоретик і літератор.
Біографія
Під час німецько-радянської війни батько Олексія Суетіна Степан Федосійович був на фронті. Олексій Суетін з матір'ю, яка працювала медичною сестрою в шпиталі, жили в Тулі. Олексій Суетін в 1943 році закінчив школу екстерном і вступив в Механічний інститут, нині Тульський державний університет. Наприкінці війни Олексій Суетін їздив у Красноярськ відвідати свого батька, який на той час служив там у військовому шпиталі.
Олексій Суетін почав грати в шахи в дитинстві, його вчив батько. Потім займався в Палаці піонерів міста Тули, виконав норму першої категорії в 1944 році. Після війни Суетін жив у Тулі, Мінську, потім у Москві. У 21 рік став кандидатом у майстри, закінчив інститут. Про його життя, творчість і шахах можна прочитати в книзі Олексія Степановича Суетіна «Шахи крізь призму часу». Це єдина, чисто літературна книга Суетіна, де він детально розповідає про себе і своїх друзях.
У 1950 виконав норму майстра спорту і дебютував у фіналі чемпіонату СРСР.
Кілька років по тому, побачивши гру Суетіна в Києві на чемпіонаті СРСР (1954), гросмейстер В. Рагозін писав: «Суетін грає нешаблонно, шукає нове, сумнівається в старому, нехай навіть тисячу разів перевіреному …». У Києві Суетін виступив уже як представник Білорусі.
У 1953 він переїхав до Мінська, де жив до 1968 і де почалося його творча співдружність з гросмейстером І. Болеславським. Через 10 років Суетін увійшов в команду Т. Петросяна в матчі за світову першість з М. Ботвинником. Можна сказати, «союз» приніс обопільну користь — Петросян став чемпіоном світу, а Суетін через два роки — міжнародним гросмейстером, вигравши турніри в Сараєво і Копенгагені (1965). Згодом на його рахунку були перемоги у міжнародних турнірах в Титово-Ужице (1966), Гастінгсі (1967-68, 1990-91), Гавані (1969), Албені (1970), Кечкемете (1972), Брно (відкритий чемпіонат ЧРСР, 1975), Лісабоні (відкрита першість, 1976), Любліні (1976), Дубні (1979), Рейк'явіку (1981), Берні (1994).
З початку 1970-х переключився переважно на тренерську роботу і літературну діяльність.
У своїх інтерв'ю та спогадах О. Суетін, як правило, зазначав благотворний вплив на нього Петросяна: «Завдяки спілкуванню з Тиграном я зрозумів, що не боги горщики обпалюють. Його жартівливий, іронічний тон, навіть коли він говорив про великих світу цього, допоміг мені навчитися ставитися до всього з неабиякою часткою гумору, не надто переживати якусь невдачу».
Активно працював шаховим коментатором на телебаченні, з 1984 року коментував матчі на першість світу між Карповим і Каспаровим.
У 1996 році він зробив собі подарунок до 70-річчя, ставши чемпіоном світу серед «сеньйорів».
Суєтін — автор понад 40 книг з теорії дебюту і міттельшпілю, а також книг про радянських чемпіонів світу — Ботвинника і Петросяна, гросмейстерів Кереса і Бронштейна.
Вибрані книги Олексія Суетіна «Основи загальної теорії сучасного шахового дебюту» (1958) «Як грати дебют» (1960, 1965, 1981, 2001, 2004) «Середина гри у шаховій партії» (1961) «Основи теорії шахового дебюту» (1962) «Вибрані партії — 1947–1966» (1969) «Лабораторія шахіста» (1972, 1978) «Дебют і міттельшпіль» (1980) «Шлях до майстерності» (1980) «Гросмейстер Болеславський» (1981) «Іспанська партія» (1982) «Французька захист» (1983) «Видатні радянські шахісти» (1984) «Олексій Суєтін» (1987) «Настільки довге єдиноборство» (1989) «Пам'ятні сторінки історії шахів» (1990, співавтор) «Шахи крізь призму часу» (1998) «Сходинки до майстерності у шахах» (1998) «Школа дебюту» (2001) «Шахи. Мистецтво середини гри» (2009)
Примітки
Література Суэтин А. С. Избранные партии 1947—1966 гг. — Минск: Беларусь, 1969. Тайманов М. Так держать, гроссмейстер! // «64 — Шахматное обозрение». — 1986. — № 22. — с. 24—25.
Посилання Спортивный некрополь - Суэтин Алексей Степанович Партії Олексія Суетіна на Chessgames