Іспа́нський грип, або «іспа́нка» (, , ) — найбільша за смертністю пандемія грипу за всю історію людства (), яка тривала з січня 1918 по грудень 1920 року. За цей час заразилося 500 млн осіб, або близько чверті тодішнього населення світу. За різними оцінками, у всьому світі від іспанки померло від 17до 50 млн, а за деякими джерелами навіть до 100 млн осіб.

Пандемія почалася в останні місяці Першої світової війни і швидко затьмарила за масштабом жертв це найбільше кровопролиття. Щоб підтримати бойовий дух, цензори Першої світової війни применшували кількість перших повідомлень про хворобу й смертність у Німеччині, Великій Британії, Франції та США. Військова цензура була відсутня у нейтральній Іспанії, тому тамтешні газети могли вільно повідомляти про наслідки пандемії, наприклад, про тяжку хворобу короля Альфонсо XIII. І ці розповіді створювали помилкове враження про Іспанію як про місце зародження пандемії. Тому за нею закріпилась назва — «іспанський грип». Історичних та епідеміологічних даних недостатньо, щоб з упевненістю визначити географічне походження пандемії, тому погляди дослідників щодо цього різняться.

Більшість спалахів грипу вбивають здебільшого наймолодших та найстарших, а люди проміжного віку мають набагато більше шансів вижити. Однак пандемія іспанського грипу призвела до вищої, ніж очікувалося, смертності серед молодих людей. Науковці пропонують кілька можливих пояснень високого рівня смертності від пандемії грипу 1918 року. Деякі дослідження пояснюють смертоносність вірусу тим, що він запускає цитокіновий та хемокиновий шторми, який руйнує сильнішу імунну систему молоді. Була визначена повна послідовність сегмента неструктурного (NS) гена вірусу грипу 1918 року, а також перевірено гіпотезу, що посилена вірулентність у тій пандемії могла бути зумовлена інгібуванням інтерферону I типу білком NS1. Результати цих експериментів свідчать про те, що в людських клітинах білок 1918 NS1 є дуже ефективним антагоністом інтерферону, а ген NS1 1918 року не має змін амінокислот, що корелює з вірулентністю штамів вірусу пташиного грипу H5N1, виявлених у 1997 році в Гонконгу. Вважається, що вірус грипу 1918 року утворився в дикій природі, взявши частину геному від H5N1. Пташиний грип у людей спричинює тяжку вірусну пневмонію з великою летальністюJEFFERY K. TAUBENBERGER. The Origin and Virulence of the 1918 «Spanish» Influenza Virus. Proc Am Philos Soc. 2006 Mar; 150(1): 86–112. PMCID: PMC2720273 NIHMSID: NIHMS123030 PMID: 17526158 . Для вірусу пташиного грипу характерно інфікування ізольованих клітин легеневого епітелію та спричинення дифузного пошкодження альвеол та крововиливи в легені інфікованих пацієнтів. Крім того, вірус може уражати інші органи, включаючи трахею, кишечник та мозок, а також може проникати через плацентарний бар'єр та інфікувати плідChristine Korteweg, Jiang Gu Pathology, Molecular Biology, and Pathogenesis of Avian Influenza A (H5N1) Infection in Humans. Am J Pathol. 2008 May; 172(5): 1155—1170.PMCID: PMC2329826 PMID: 18403604 doi: 10.2353/ajpath.2008.070791 .

На противагу цьому, 2007 року проаналізовано медичні журнали періоду пандемії, й показано, що ця вірусна інфекція не була агресивнішою, ніж до того. Натомість недоїдання, переповнені медичні табори й лікарні та погана гігієна сприяли бактеріальній суперінфекції. Більшість жертв померли від цієї суперінфекції після доволі тривалої агонії.

Пандемію грипу 2009 року спричинив вірус того ж серотипу (A/H1N1) (також here , requires Flash player), хоча за летальністю вона була однією з найменших.

Історія

Гіпотези про джерело

Сполучене Королівство 1999 року британська команда на чолі з вірусологом опублікувала дослідження, згідно з яким найбільший британський військовий і лікарняний табір у Етаплі (Франція) був першим осередком іспанського грипу. Наприкінці 1917 року військові патологи повідомили про появу нового захворювання з високою летальністю, яке згодом визначили як грип. Переповнений табір і лікарня були ідеальним місцем для поширення респіраторного вірусу. Тут лікувалися тисячі жертв хімічних атак та інших поранених, і 100 тисяч солдатів щодня проходили через табір. Тут також була свиноферма, а з навколишніх сіл як продовольство регулярно привозили домашню птицю. Оксфорд та його команда стверджували, що серйозний вірус-попередник, переносниками якого були птахи, мутував та передався свиням, яких тримали поблизу фронту.

У доповіді, опублікованій 2016 року в «Journal of the Chinese Medical Association» (), наведено докази того, що вірус 1918 року циркулював у європейських арміях впродовж місяців, а можливо, й років ще до пандемії 1918 року

Сполучені Штати На думку низки дослідників, епідемія походила зі США. 2003 року історик заявив, що грип виник у штаті Канзас. А популярний автор у своїй статті 2004 року назвав місцем походження округ Гаскелл. 2017 року історик Сантьяго Мата також заявив, що на кінець 1917 року вже була перша хвиля епідемії принаймні в 14 військових таборах США.

2018 року професор еволюційної біології Майкл Воробей дослідив зразки тканин та медичні звіти, й зробив висновок, що ця хвороба не походить зі штату Канзас, оскільки тамтешні випадки були легшими й мали меншу смертність порівняно з тодішньою ситуацією в Нью-Йорку. Під час цього дослідження за допомогою філогенетичного аналізу він знайшов докази, хоча й не остаточні, що вірус, ймовірно, має північноамериканське походження. Крім того, наявність у вірусі глікопротеїнів свідчить про те, що це відбулось ще десь перед 1918 роком, а згідно з іншими дослідженнями реасортимент вірусу H1N1, ймовірно, відбувся приблизно 1915 року.

Китай Одним з кількох регіонів світу, що здавалося б, менше постраждав від пандемії грипу 1918 року, був Китай. Тоді там, можливо, набагато легше перенесли грип (хоча це ставлять під сумнів через брак даних у китайську еру мілітаристів). Численні дослідження задокументували, що в Китаї, порівняно з іншими регіонами світу, смертей від грипу було відносно небагато. Це дозволило припустити, що пандемія грипу 1918 року виникла в Китаї. Відносно легкий сезон грипу та нижчу смертність від грипу в Китаї в 1918 році можна пояснити тим, що китайське населення вже мало набутий імунітет до цього вірусу грипу. Однак у своєму дослідженні 2006 року К. Ф. Чен та П. С. Люн припустили, що швидше цьому сприяла традиційна китайська медицина, яка відіграла важливу роль у профілактиці та лікуванні.

У 1993 році Клод Ханноун, провідний фахівець з грипу 1918 року в Інституті Пастера, ствердив, що вірус-попередник, ймовірно, походить з Китаю. Потім він мутував у Сполучених Штатах поблизу Бостона, а звідти поширився до Бреста (Франція), на поля боїв у Європі, а потім солдати та моряки союзників поширили його по світі. Він розглядав кілька інших гіпотез про місце походження, таких як Іспанія, Канзас та Брест, як можливі, але малоімовірні. Політолог опублікував дані з австрійських архівів, припустивши, що грип траплявся раніше, і розпочався в Австрії на початку 1917 року.

2014 року історик в Сент-Джонсі Марк Гамфріс твердив, що джерелом пандемії могла бути мобілізація 96 тис. для роботи в тилу британців та французів. У своїх висновках він спирався на нещодавно знайдені записи. Він знайшов архівні докази того, що респіраторну хворобу, яка вразила північний Китай в листопаді 1917 року, китайські службовці охорони здоров'я визначили через рік як ідентичну до іспанського грипу.

У доповіді, опублікованій 2016 року в Журналі китайської медичної асоціації, не знайдено жодних доказів того, що вірус 1918 року завезли до Європи китайські та південно-східноазійські солдати та робітники, а натомість наведено докази його поширеності в Європі ще до пандемії. У дослідженні 2016 року висловлено припущення, що низький рівень смертності від грипу (приблизно 1/1000), виявлений серед працівників Китаю та Південно-Східної Азії в Європі, означав, що смертельна пандемія грипу 1918 року не могла походити від цих працівників.

2018 року професор еволюційної біології Майкл Воробей дослідив зразки тканин та медичні звіти, й знайшов докази, що це не китайські робітники поширили хворобу, зазначивши, що вони в'їхали в Європу іншими маршрутами, які не призвели до задокументованого поширення, що робить їх малоймовірними початковими носіями.

Поширення

Коли заражена людина чхає або кашляє, понад півмільйона вірусних частинок може передатися навколишнім. Запеклі бої та масштабні пересування військ під час Першої світової війни прискорили пандемію, і, ймовірно, полегшили передавання та прискорили мутацію. Війна також, можливо, збільшила летальність вірусу. Деякі міркують, що імунну систему солдатів ослабили недоїдання, стреси бойових та хімічних атак, підвищивши їхню уразливість.

Важливим чинником поширення цього грипу у всьому світі стало збільшення кількості подорожей. Сучасні транспортні системи полегшили поширення хвороби солдатами, моряками та цивільними мандрівниками.

У Сполучених Штатах захворювання вперше спостерігалося в окрузі Гаскелл (штат Канзас), у січні 1918 року, що спонукало місцевого лікаря Лорінґа Майнера попередити науковий журнал . 4 березня 1918 року повідомлено, що у Форт-Райлі захворів кухар компанії Альберт Гітчелл з округа Гаскелл, що став першою зареєстрованою жертвою грипу. На той час Форт-Райлі був військовим об'єктом США де тренували американські війська, що брали участь у Першій світовій війні. Наступними днями повідомили, що в таборі захворіло 522 особи . До 11 березня 1918 року вірус дістався району Квінз у Нью-Йорку. Невиконання запобіжних заходів у березні/квітні пізніше розкритикували.

У серпні 1918 року в Бресті (Франція), Фрітауні (Сьєрра-Леоне) і в Бостоні (США) одночасно з'явився більш вірулентний штам. Союзники в Першій світовій війні назвали його іспанським грипом, насамперед тому, що пандемія отримала більше висвітлення в пресі після поширення з Франції до Іспанії в листопаді 1918 року. Іспанія не брала участі у війні і не впроваджувала військової цензури.

Смертність

По всьому світі

Існують різні оцінки загальної кількості померлих. За підрахунками 1991 року, загинуло 25–39 мільйонів осіб. Оцінка 2005 року подає кількість загиблих, ймовірно, від 50 млн. (менш як 3 % населення світу) до максимум 100 млн осіб (понад 5 %). Але 2018 року заново підрахували і подали, що загальна кількість становила приблизно 17 млн осіб, хоча згодом цей висновок піддали сумніву and response . Оскільки населення світу становило тоді приблизно 1,8 — 1,9 мільярда осіб, то за різними оцінками це становить від 1 до 6 відсотків усіх жителів.

Цей грип за 24 тижні вбив більше людей, ніж ВІЛ/СНІД — за 24 роки. Чорна смерть, що тривала набагато довше, вбила набагато більший відсоток жителів світу, але їх було тоді набагато менше.

Хвороба принесла смерть у кожний регіон земної кулі. В Індії загинуло 12-17 мільйон людей, тобто близько 5 % населення. Кількість померлих у Британській Індії становила 13,88 мільйона. За оцінками Арнольда (2019) жертв було щонайменше 12 мільйонівDavid Arnold, "Dearth and the Modern Empire: The 1918–19 Influenza Epidemic in India, " Transactions of the Royal Historical Society 29 (2019): 181—200..