Преображе́нський цвинтар () — один з престижних міських цвинтарів в Москві. До початку XX століття цвинтар був центром старообрядців старопоморів — федосіївців. До жовтневого заколоту 1917 року, Преображенський цвинтар було другим, після Рогожського, центром старообрядництва в Москві.
Розташування Знаходиться цвинтар в районі Преображенської застави, в Східному адміністративному окрузі Москви. Адреса цвинтаря — вулиця Преображенський Вал, 17а. Преображенский цвинтар відкрито для відвідувань щодня з травня по вересень з 9:00 до 19 години та з жовтня по квітень з 9:00 до 17 годин. Поховання на Преображенському цвинтарі здійснюються щодня з 9:00 до 17 годин.Московський довідник ритуальних послуг. Преображенський цвинтар
Історія цвинтаря Преображенський цвинтар засновано під час епідемії чуми 1771 року за Камер-Коллежским валом (нині Преображенський вал, 17а) одним з дворових людей князів Голіциних, купцем Ільком Ковиліним, який під приводом організації чумного карантину влаштував тут федосіївські богодільні. Спочатку старообрядці селилися навколо цвинтаря, прозваного в XVIII ст. «Моровими могилками». На Преображенському цвинтарі знаходилася бібліотека творів про розкол, зібрана Олексієм Хлудом; зберігалися древні ікони (в тому числі 1300 ікон, зібраних Е. Е. Єгоровим), твори давньоруського мистецтва. На початку 1920-х років закрито Нікольський монастир. Бібліотека Хлуда і частина зібрання Єгорова передані в Державну бібліотеку ім. Леніна (нині Російська державна бібліотека), ікони — в Державний історичний музей та Третьяковську галерею.
На Преображенському цвинтарі був споруджений меморіал і запалено перший в Москві Вічний вогонь над братською могилою воїнів, полеглих у Німецько-радянській війні. Також на кладовищі знаходиться братська могила командирів та курсантів 2-ї піхотної школи, загиблих у березні 1921 року при придушенні білогвардійського Кронштадтського повстання.
Культові споруди
На Преображенському цвинтарі Ковиліним були побудовані Успенська (Микільська) церква (1784) Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Преображенському цвинтарі , лікарняний корпус чоловічого двору (1796), каплиця (1805), жіноча обитель, оточена кам'яним парканом з вежами по кутах (1806), церква Воздвиження Хреста Господнього (1811)Соборна церква Воздвиження Хреста Господнього на Преображенському цвинтарі .
Для обмеження діяльності розкольників за вказівкою імператора Миколи I Успенська церква була переосвячена в православну. У 1866 році чоловічий двір переселений на жіночий, на його території відкрито Нікольський монастир. У 1920 році всі федосіївський молитовні, крім церкви Воздвиження Хреста Господнього, закриті. На початку 1920-х років закрито Нікольський монастир.Никільський одновірний чоловічий монастир за Камер-Коллежским валом, поблизу Преображенської застави В 1920-х роках в келіях монастиря відкрита трудова школа, розміщувалися різні установи. Успенська церква в 1922 році була захоплена обновленцами. В 1950-60-х роках знищена церква Преображення. В даний час громада Преображенського цвинтаря здійснює керівництво громадами федосіївського напряму в Російській Федерації.
За церквою знаходиться каплиця-усипальниця Федора Гучкова (1775—1856) — засновника купецької династії Гучкових. Ще одна каплиця, розташована біля входу на кладовище, — фабриканта В. Є. Морозова.
Відомі люди, поховані на цвинтарі
Бойченко Семен Петрович; Бубер Леонід Ілліч Гоборов Валерій Григорович; Железняков Валентин Миколайович; Згура Володимир Васильович; Куц Володимир Петрович; Лебідь Анатолій В'ячеславович; Леманський Олександр Олексійович; Локтєв Костянтин Борисович; Магнітський Сергій Леонідович; Мезенцев Володимир Андрійович; Соловей Володимир Сергійович; Яценко Петро Григорович
Постійний архів по реєстрації похованих ведеться з 1953 року.
Примітки
Посилання Громада вірних на Преображенці Російський некрополь. Преображенський цвинтар Преображенський цвинтар