Цито́вич Іван Павлович ( — ) — український поет, перекладач. Член Спілки письменників України (від 1940 року).
Біографія Народився в селі Солов'ївка на Чернігівщині в родині хлібороба. Навчався в сільській школі. 1913 року закінчив Чернігівську духовну семінарію. Навчаючись у семінарії, 1912 року відвідував разом із Павлом Тичиною суботи в Михайла Коцюбинського. Учасник Першої світової війни, у 1914—1917 роках був у складі російської армії.
Від 1918 до 1940 року викладав українську та російську літературу в середній школі. Був репресований.
Поховано на Міському кладовищі «Берківці». 1994 року Людмила Проценко в «Київському некрополі» зазначила, що на могилі висаджено квіти.
Творчість Іван Цитович писав українською та російською мовами. Перші вірші надрукував 1909 року. Його вірші та поеми друкувалися на сторінках багатьох газет, журналів і збірників. 1928 року Іван Цитович опублікував у журналі «Червоний шлях» поему «Семирічка». 1939 року «Літературний журнал» надрукував його поему «Дід — партизан», присвячену боротьбі з німцями в Україні 1918 року.
1966 року окремим виданням вийшла збірка Івана Цитовича «Симфонія грози» Цитович Іван. Симфонія грози: Поезії / Вступна стаття «Сонячні ритми» Абрама Кацнельсона. — К.: Дніпро, 1966. — 151 с..
Поет багато працював перекладачем. Зокрема, він брав участь у перекладах до антологій грузинської, словацької та чеської поезій.
Примітки
Джерела — С. 462. — С. 368. Письменники Радянської України, 1917—1987: Біобібліографічний довідник. — К.: Радянський письменник, 1988. — С. 629. — С. 286. Зінчук Станіслав. В музиці увесь [До 75-річчя з дня народження Івана Цитовича] // Літературна Україна. — 1970. — 30 жовтня.