— традиційна національна японська зачіска; цю назву також мають прикраси і засоби для укладання волосся.
Походження слова «кандзаші» пішло від слів «камі-дзаші» означає «шпилька для волосся», яка зазвичай прикрашалась квітами. Інша версія походження терміна говорить, що він пішов від двох слів «ка-дзаші», що означає квітка на шпильці.
Зараз словом «кандзаші» називають ще і техніку виготовлення квітів із складених клаптиків тканини, яка традиційно називається цумамі-кандзаші, а також так називають самі квіти і вироби, що зроблені на основі такої техніки.
Історія Кандзаші вперше почали використовувати в Японії під час періоду Джюмон. У той час вважали, що одна тонка шпилька або палиця наділена містичною силою, яка здатна відігнати злих духів, тому люди почали носити їх у волоссі. У той час почали з'являтися перші зачіски схожі на сучасні японські високі зачіски з укладеним за допомогою гребінців волосся.
Під час періоду Нара, до Японії почали привозити різні китайські культурні звичаї і елементи, в тому числі дзан (що записувалось тим самим китайським ієрогліфом як кандзаші) і інші прикраси для волосся. У період Хейан, традиційний стиль укладки волосся був змінений, замість високих зібраних зачісок стали носити довгі коси, зібрані у хвіст. У цей час слово «кандзаші» стало спільним терміном для назви шпильок і гребінців.
Під час періоду Адзучі-Момояма, традиційні зачіски змінилась від , або довгого прямого волосся, перейшли до широкого різноманіття , які більшою мірою використовувати прикраси для волосся.
Кандзаші стали широко використовуватись у період Едо, коли зачіски стали більш складними і об’ємними, з використанням великої кількості прикрас. Ремісники стали виготовляти більш тонко вироблені прикраси, в тому числі деякі різновиди з них, могли використовуватись як зброя для самозахисту.
В другій половині періоду Едо, мистецтво створення кандзаші досягло найбільшого розвитку, було створено багато стилів і конструкцій.
В сучасній Японії, кандзаші найчастіше вдягають наречені; професіонали, що носять кімоно наприклад ґейшя, або ойран і юйо (yujo); а також використовують знавці японської чайної церемонії, і ікебани. Опріч того, наразі ця традиція набула відродження і серед молодих японських жінок, які бажають додати елегантності до свого повсякденного вбрання.
Є багато різновидів і стилів носіння кандзаші. Спосіб, у який ґейшя носить кандзаші, вказує аудиторії на її статус в залежності від типу і розташування кандзаші. Майко (вихованиця ґейші) зазвичай носить більше кандзаші і більш складну, ніж ґейші старшого віку.
Техніка Цумамі-кандзаші була офіційно визнана як традиційне Японське рукоділля в Токіо з 1982. Традиційно навчання професійних майстрів триває від п'яти до десяти років; із 2002 до 2010, їхня кількість в країні скоротилася від п'ятнадцяти до п'яти.Nakata Hiroko. "MUSEUM MUSINGS: Craftsmen keep alive hair ornaments that were all the rage in Edo Period" , The Japan Times, 27 April 2002, retrieved 14 February 2012."Photos: The traditional decorative touch" , The Mainichi Daily News, 10 July 2010, retrieved 14 February 2012. Опріч того, техніка складання пелюсток стала популярним хобі, завдяки появі навчальної літератури, уроків, і наборів для майстрування із таких джерел як Музей цумамі-кандзаші у Шінджюку."Ryoko"; English translation by Kevin Mcgue. "Yonuko’s Beautiful Hair Pins: Make New From Old" . PingMag, 12 June 2008, retrieved 15 February 2012.
Примітки
Посилання The kanzashi atelier of Kuniko Kanawa, certified Edo Tsumami Kanzashi artisan Hairstyles of Kyoto Maiko, from Immortal Geisha Kanzashi-Core Long standing kanzashi site of designer Vivien Hoffpauir. History of Kanzashi