Європе́йська економі́чна зо́на (ЄЕЗ) () — міжнародна угода, яка розширює єдиний ринок Європейського Союзу на три держави, що не входять до ЄС: Норвегію, Ісландію та Ліхтенштейн. ЄЕЗ було створено 1 січня 1994 року після набрання чинності Угоди́ про Європе́йську економі́чну зону́. Ця зона, що регулюється європейським законодавством, має на меті забезпечити вільне пересування осіб, товарів, послуг та капіталу в межах єдиного європейського ринку, включаючи свободу вибору місця проживання в будь-якій державі-члені в межах цієї зони.

Нові члени ЄАВТ не стають автоматично сторонами Угоди про ЄЕЗ, оскільки кожна держава ЄАВТ самостійно вирішує, чи подавати заявку на вступ до Угоди про ЄЕЗ чи ні. Згідно зі статтею 128 Угоди про ЄЕЗ, «будь-яка європейська держава, яка стає членом Спільноти, подає заявку, а Швейцарська Конфедерація або будь-яка європейська держава, яка стає членом ЄАВТ, може подати заявку на вступ до цієї Угоди. Вона направляє свою заявку до Ради ЄЕЗ». ЄАВТ не передбачає політичної інтеграції. Вона не видає законодавства і не створює митного союзу. Шенгенська угода не є частиною Угоди про ЄЕЗ. Однак усі чотири держави ЄАВТ беруть участь у Шенгенській угоді та Дублінській угоді через двосторонні угоди. Усі вони застосовують положення відповідного acquis.

Угода про ЄЕЗ є комерційним договором і відрізняється від договорів ЄС за деякими ключовими аспектами. Згідно зі статтею 1, її метою є «сприяння постійному та збалансованому зміцненню торговельно-економічних відносин». Члени ЄАВТ не беруть участі в Спільній сільськогосподарській політиці або Спільній рибоохоронній політиці.

Право на вільне пересування осіб між державами-членами ЄЕЗ та відповідні положення щодо захисних заходів ідентичні тим, що застосовуються між членами ЄС. Право та правила, що застосовуються в усіх державах-членах ЄЕЗ, включаючи ті, що не є членами ЄС, визначені в Директиві 2004/38/ЄС та в Угоді про ЄЕЗ.

Угода про ЄЕЗ визначає, що членство відкрите для держав-членів ЄС або ЄАВТ. Держави ЄАВТ, які є сторонами Угоди про ЄЕЗ, беруть участь у єдиному ринку ЄС, не будучи членами ЄС або Митного союзу Європейського Союзу. Вони приймають більшість законодавства ЄС щодо єдиного ринку, за винятком законів щодо Спільної сільськогосподарської політики та Спільної політики у сфері рибальства. Процеси «формування рішень» ЄЕЗ дозволяють державам-членам ЄАВТ впливати та робити свій внесок у нову політику та законодавство ЄЕЗ з ранньої стадії. Товари третіх країн виключені для цих держав з правил походження.

На момент набрання чинності у 1994 році сторонами ЄЕЗ були 17 держав та дві Європейські Спільноти: Європейська економічна спільнота, яка пізніше була включена до ширшої структури ЄС, та нині неіснуюче Європейська спільнота з вугілля та сталі. Станом на 2020 рік кількість членів зросла до 30 держав: 27 держав-членів ЄС, а також три з чотирьох держав-членів ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія). Один член ЄАВТ, Швейцарія, не приєднався до ЄЕЗ, але має низку двосторонніх секторальних угод з ЄС, які дозволяють йому брати участь у Єдиному європейському ринку.

Історія Наприкінці 1980-х років держави-члени ЄАВТ на чолі зі Швецією почали розглядати варіанти приєднання до тоді існуючого Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), попередника Європейського Союзу (ЄС). Причини цього численні. Багато авторів називають економічний спад на початку 1980-х років та подальше прийняття ЄЕС «Порядку денного Європи 1992» як основну причину. Аргументуючи з ліберальної міжурядової точки зору, ці автори стверджують, що великі транснаціональні корпорації в країнах ЄАВТ, особливо Швеція, наполягали на членстві в ЄЕС під загрозою перенесення свого виробництва за кордон. Інші автори вказують на кінець холодної війни, що зробило приєднання до ЄЕС менш політично суперечливим для нейтральних країн.Bache, Ian and Stephen George (2006) Politics in the European Union.

Тим часом Жаку Делору, який на той час був президентом Європейської комісії, не подобалася ідея розширення ЄЕС за рахунок нових держав-членів, оскільки він побоювався, що це перешкоджатиме Співтовариству завершити реформу внутрішнього ринку та створити валютний союз. У січні 1989 року він запропонував створити Європе́йський економі́чний про́стір (ЄЕП), який пізніше був перейменований на Європейську економічну зону, як її знаємо сьогодні.Bache, Ian and Stephen George (2006) Politics in the European Union.

Однак, на момент створення ЄЕЗ у 1994 році, кілька подій підірвали її довіру. По-перше, Швейцарія відхилила угоду про ЄЕЗ на національному референдумі 6 грудня 1992 року, що перешкоджало повній інтеграції ЄС-ЄАВТ у рамках ЄЕЗ. Крім того, Австрія подала заявку на повноправне членство в ЄЕС у 1989 році, а за нею у період з 1991 по 1992 рік подали заявку Фінляндія, Норвегія, Швеція та Швейцарія (вступ Норвегії до ЄС був відхилений на референдумі, Швейцарія заморозила свою заявку на вступ до ЄС після того, як угоду про ЄЕЗ було відхилено на референдумі). Падіння «залізної завіси» зробило ЄС менш вагаючимся приймати ці високорозвинені країни як держави-члени, оскільки це зменшило б тиск на бюджет ЄС, коли колишні соціалістичні країни Центральної Європи мали приєднатися.Bache, Ian and Stephen George (2006) Politics in the European Union.

Держави-члени Угоду про ЄЕЗ було підписано в Порту 2 травня 1992 року тодішніми сімома державами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейським Співтовариством (ЄС) та його тодішніми 12 державами-членами.  6 грудня 1992 року виборці Швейцарії відхилили ратифікацію угоди на конституційно обов'язковому референдумі, фактично заморозивши заявку на членство в ЄС, подану раніше того ж року. Натомість Швейцарія пов'язана з ЄС низкою двосторонніх угод. 1 січня 1995 року три колишні члени ЄАВТ — Австрія, Фінляндія та Швеція — приєдналися до Європейського Союзу, який замінив Європейське Співтовариство після набрання чинності Маастрихтським договором 1 листопада 1993 року. Участь Ліхтенштейну в ЄЕЗ було відкладено до 1 травня 1995 року. Будь-яка європейська держава, яка стає членом ЄС, повинна або, стаючи членом ЄАВТ, може подати заявку на вступ до угоди про ЄЕЗ відповідно до статті 128 угоди. , договірними сторонами ЄЕЗ є три з чотирьох держав-членів ЄАВТ та 27 держав-членів ЄС.

Договори Окрім Договору 1992 року, було підписано один договір про внесення змін, а також три договори, що дозволяють вступ нових членів Європейського Союзу. ДоговірПідписНабрання чинностіПочаткові підписантиУгода про ЄЕЗ2 травня 19921 січня 199419 держав + ЄЕС та ЄСВСПротокол коригування14 березня 19931 січня 199418 держав + ЄЕС та ЄСВСВступ десяти нових держав14 жовтня 20036 грудня 200528 держав + ЄСВступ двох нових держав25 липня 20079 листопада 201130 держав + ЄСВступ однієї нової держави11 квітня 201419 лютого 202531 держава + ЄС

Ратифікація Угоди про ЄЕЗ ДержавиПідписанняРатифікаціяНабрання чинностиВихідПримітки2 травня 199215 жовтня 19921 січня 1994Держава-член ЄС (з 1 січня 1995) Вступ до ЄЕЗ як член ЄАВТ2 травня 19929 листопада 19931 січня 1994Держава-член ЄС25 липня 200729 лютого 20089 листопада 2011Держава-член ЄС11 квітня 201424 березня 201519 лютого 2025Держава-член ЄС14 жовтня 200330 квітня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС (Застосування (та імплементація) угоди призупинено на територіях, відомих як Північний Кіпр)14 жовтня 200310 June 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 199230 грудня 19921 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199213 грудня 19931 січня 1994Спочатку як Європейська економічна спільнота та Європейська спільнота з вугілля та сталі14 жовтня 200313 травня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 199217 грудня 19921 січня 1994Держава-член ЄС (з 1 січня 1995) Вступ до ЄЕЗ як член ЄАВТ2 травня 199210 грудня 19931 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199223 June 19931 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199210 вересня 19931 січня 1994Держава-член ЄС14 жовтня 200326 квітня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 19924 лютого 19931 січня 1994Держава-член ЄАВТ2 травня 199229 липня 19931 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199215 листопада 19931 січня 1994Держава-член ЄС14 жовтня 20034 травня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 199225 квітня 19951 травня 1995Держава-член ЄАВТ14 жовтня 200327 квітня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 199221 жовтня 19931 січня 1994Держава-член ЄС14 жовтня 20035 березня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 199231 грудня 19921 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199219 листопада 1992Norges traktater: Avtale om Det europeiske økonomiske samarbeidsområde1 січня 1994Держава-член ЄАВТ14 жовтня 20038 жовтня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 19929 березня 19931 січня 1994Держава-член ЄС25 липня 200723 травня 20089 листопада 2011Держава-член ЄС14 жовтня 200319 березня 20046 грудня 2005Держава-член ЄС14 жовтня 200330 June 20056 грудня 2005Держава-член ЄС2 травня 19923 грудня 19931 січня 1994Держава-член ЄС2 травня 199218 грудня 19921 січня 1994Держава-член ЄС (from 1 січня 1995) Вступ до ЄЕЗ як член ЄАВТ2 травня 1992ВідхиленоДержава-член ЄАВТ Ратифікацію ЄЕЗ відхилено на референдумі 1992 року Виключено зі списку договірних сторін у протоколі 1993 року2 травня 199215 листопада 19931 січня 199431 січня 2020Колишній член ЄЕЗ та ЄС. ЄЕЗ охоплювала (за винятком) Гібралтар та суверенні бази Акротірі та Декелія, а також включала (для обмежених цілей) три залежні території Корони (острів Мен, Джерсі та Гернсі). Угода про ЄЕЗ та Регламент ЄЕЗ залишалися чинними щодо Сполученого Королівства (та щодо вищезгаданих Асоційованих територій) протягом Перехідного періоду до 31 грудня 2020 року.

Назви

Розширення Коли держава вступає до ЄС, вона не обов'язково одночасно стає частиною ЄЕЗ. Вони зобов'язані подавати заявку окремо, і для прийняття нового члена має бути підписана та ратифікована угода між державами-членами ЄЕЗ.

Після розширення ЄС у 2004 році, у результаті якого 1 травня 2004 року до ЄС приєдналися Кіпр, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина та Словенія, Угода про розширення ЄЕЗ застосовувалася на тимчасовій основі до 10 країн-кандидатів з дати їхнього вступу до ЄС, поки їхня угода про вступ до ЄЕЗ очікувала ратифікації всіма сторонами ЄЕЗ.

З іншого боку, після розширення ЄС у 2007 році, у результаті якого Болгарія та Румунія приєдналися до ЄС 1 січня 2007 року, Угода про розширення ЄЕЗ була підписана лише 25 липня 2007 року та лише тимчасово набула чинності 1 серпня 2007 року. Угода повністю набула чинності лише 9 листопада 2011 року.

Хорватія є найновішою державою-членом ЄС, яка приєдналася до нього 1 липня 2013 року. Хорватія подала заявку на вступ до ЄЕЗ 13 вересня 2012 року, угоду було укладено 20 листопада 2013 року. Вона була підписана у квітні 2014 року та тимчасово застосовувалася до офіційного набрання чинності 19 лютого 2025 року.

Майбутні держави-члени

Існує дев'ять визнаних кандидатів на членство в Європейському Союзі: Туреччина (з 1999 року), Північна Македонія (2005), Чорногорія (2010), Сербія (2012), Албанія (2014), Молдова (2022), Україна (2022), Боснія і Герцеговина (2022) та Грузія (2023). Косово (незалежність якого не визнають п'ять держав-членів ЄС) офіційно подало заявку на членство у 2022 році та вважається Європейським Союзом потенційним кандидатом.

Фарерські острови