23 вересня 1997 року ірландський рок-гурт U2 в рамках туру PopMart дав великий концерт на стадіоні Кошево в Сараєві, столиці Боснії та Герцеговини. Це були перші музичні зірки такої величини, що відвідали Сараєво після закінчення Боснійської війни і облоги міста. Шоу відвідало приблизно 45 тис. глядачів. Перед війною населення міста налічувало до 500 тис. осіб, а після неї, через жертви та біженців, скоротилось до 300 тис. Таким чином, концерт гурту відвідало близько 15 % жителів міста.
Передісторія виступу Вперше гурт зацікавився Сараєвом 1993 року під час туру Zoo TV Tour, коли музиканти разом з Білом Картером знімали документальний фільм і кліп, присвячені сербській облозі міста. Співпраця з Картером дозволила провести прямі телевізійні включення із Сараєва, що транслювалися на концертах гурту. Сигнал передавався через супутниковий зв'язок, музиканти транслювали звернення жителів боснійської столиці до громадськості. Музичним результатом такого співробітництва став сингл і кліп Miss Sarajevo (за участю Лучано Паваротті).Деякі ЗМІ негативно сприйняли ідею трансляцій, пояснюючи це тим, що поєднання розважальної тематики з людськими трагедіями не є етичним. Незважаючи на критику і потенційну небезпеку, 1993 року лідер гурту Боно пообіцяв відвідати місто після війни і провести там концерт. Після закінчення облоги і відступу сербських військ у листопаді 1995 року за допомоги послів та миротворців з ООН було заплановано, а згодом і проведено концерт, він пройшов 1997 року. Через відсутність інфраструктури і наслідки війни U2 планували провести невеликий благодійний концерт, натомість їм запропонували влаштувати повноцінний виступ в рамках туру «PopMart». Після довгих обговорень було вирішено провести концерт за тими ж правилами підготовки виступів, що й в інших містах.
Військовий конфлікт роз'єднав людей різних національностей і віросповідань, фактично розколовши країну на християнську і мусульманські частини, тож для того щоб всі бажаючі могли відвідати виступ у Кошеві, на кілька днів було поновлено залізничне сполучення боснійських регіонів із Сараєвом.
Окрім інших, музиканти зіграли пісню «Miss Sarajevo», написану учасниками U2 та Брайаном Ено. Цю пісню присвятили конкурсу краси, що проводився в боснійській столиці під час облоги міста.
Хоча самі музиканти лишились незадоволеними своїм виступом (технічна підготовка була проведена не найкращим чином, а Боно мав проблеми з голосом), концерт був вкрай позитивно сприйнятий як боснійцями, так і європейцями. Пізніше музиканти назвуть цей виступ одним з тих, якими вони пишаються найбільше за всю історію гурту U2.
Поза лаштунками
Війна в Сараєві Югославія перед війною складалась з шести республік: Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Сербія, Словенія. 1991 року спочатку Словенія, а потім Хорватія вийшли зі складу Югославії. Боснія послідувала за ними. Ця республіка в основному населена босняками, сербами та хорватами, тут у березні 1992 року було проведено реферундум, де майже 100 % населення підтримало ідею утворення незалежної держави.
Місцеві серби хотіли, щоб Республіка Сербська (регіон країни) була приєднана до Сербії, війська цього регіону за підтримки сербів та росіян оточили Сараєво армією, що налічувала 18.000 осіб. На пагорбах навколо міста було розміщено артилерію, танки, засоби протиповітряної оборони, міномети тощо.
З 2 травня 1992 року і до кінця війни 1996 року серби проводили воєнну блокаду міста. Армія Боснії налічувала 40 тис. чоловік, що перебували всередині міста, проте вони були вкрай погано екіпіровані і не мали можливості прорвати облогу. Через етнічні чистки багато мусульман були вимушені покинути місця проживання. Сербські снайпери підтримували напруження в місті: в той час, коли його не бомбили, вони могли розстрілювати людей (в тому числі жінок і дітей), які намагалися знайти їжу або купити її.McCormick (2006), pp. 252—253 Міни розмальовували яскравими кольорами, щоб діти могли подумати, що це іграшки і граючись спровокувати вибух.
Реакція гурту U2 на війну 1993 року гурт U2 подорожував Європою з альбомом Zooropa в рамках туру Zoo TV Tour. Перед виступом 3 липня у італійській Вероні, музиканти отримали факс від Радіо і телебачення Боснії і Герцеговини з проханням дати інтерв'ю щодо тодішньої ситуації у Боснії.
Гурт погодився і зустрівся з американським волонтером Біллом Картером, який жив на той момент у Сараєві і виступив від імені телерадіостанції через заборону сербських військ на вільне пересування босняків країною.Flanagan (1996), p. 277
Картер описав свої спостереження з Сараєва, де він допомагав місцевим жителям виживати у складних ситуаціях. Інформації про справжній стан справ у боснійській столиці і Боснії взагалі того часу було мало, тож лідер гурту Боно був спантеличений, почувши, що люди живуть у підвалах та бомбосховищах, іноді вмикаючи голосно музику, щоб не чути звуків від вибухів. Знаходячись в Сараєві, Картер побачив інтерв'ю Боно на MTV, де той підкреслив, що основним мотивом альбому Zooropa є єдина Європа. Спостерігаючи жахи воєнного часу, Картер вирішив звернутися до співака за підтримкою.Carter (2005), p. 170 Він запросив U2 приїхати до Сараєва, щоб висвітлити проблеми війни і спробувати таким чином зацікавити ЗМІ, які «втомилися» висвітлювати цей конфлікт.
Боно погодився на пропозицію Картера, не питаючи згоди останніх членів гурту. Інші музиканти згодом теж підтримали цю ідею, але без обговорення деталей. Вони запропонували розглянути варіант невеликого музичного шоу, яке можна було б влаштувати в бункері, де переховувались Картер зі своїми друзями під час бомбардувань. Боно пояснив це так: «Навіть якщо ми отримаємо трохи уваги від MTV та суспільства, це вже щось».Jackson (2008), p. 47
Прямі включення Однією з проблем, що стояла перед музикантами, була доставка до Сараєва музичного обладнання. Єдиним шляхом, як це можна було зробити, був літак ООН. Менеджер гурту Пол МакГіннесс відзначав, що організація такого концерту є небезпечною для життя музикантів і працівників сцени. Він пояснив свою точку зору тим, що концерт у Сараєві може здатися хорошим методом вирішення проблеми війни, але насправді це лише невиправдана небезпека.Flanagan (1996), p. 294 Барабанщик Ларрі Маллен вважав, що такий концерт можуть сприйняти як рекламний трюк.Замість цього гурт вирішив використати супутниковий звя'зок для трансляції звернень людей з обложеного міста. Картер повернувся до Сараєва і підготував апаратуру. Гурт замовив супутникове обладнання з доставкою до Сараєва і сплатив за це 100 тис. фунтів, щоб вступити до Європейської мовної спілки (EBU) і отримати дозволи. Після налаштувань U2 почали трансляції, які проводились вночі час із Сараєва. Перший ефір було проведено 17 липня 1993 року Болоньї, Італія.Flanagan (1996), pp. 300—306Щоб з'єднатись зі супутником, Картер із колегами вночі йшов до Сараєвської телестанції, користуючись лише ліхтариком, щоб не привертати уваги снайперів. Щоб дістатись будівлі, їм доводилось пройти так званою Алеєю снайперів (у мирний час вона називалась вулицею Змія з Боснії).Jackson (2008), pp. 48, 49 За місяць цей шлях вони подолали 12 разів. Протягом трансляцій Картер розказував, як погіршується ситуація в місті, а босняки розповідали про своє життя під час облоги. Такі включення контрастували з останньою частиною виступу, яка була яскравою і місцями навіть сатиричною. Записи для концертного відеоряду біли відредаговані і оброблені, на відміну від включень із Сараєва, де перелякані люди часто не знали, хто говоритиме наступним, і про що саме розповідати.
U2 припинив трансляції виступів у серпні 1993 року після того, як стало відомо, що облога Сараєва на той час опинилась на перших шпальтах багатьох британських газет.
Реакція на трансляції Зворотній зв'язок був неоднозначним. Багато з прихильників творчості U2 вважало, що такі включення заважають репутації виступу. Більшість з представників британської преси сприйняло ідею різко негативно. Журналіст з NME відгукнувся про концерти так: «Боснійські включення позбавлені смаку. Це було огидно.»Flanagan (1996), pp. 307—308 Боно очікував, що такі велючення допоможуть привернути увагу публіки до жахливих подій. Він згадував згодом, що Сараєвський концерт був найважчим з проектів гурту за всю його історію. Гітарист Едж сказав: «Зазвичай ми не бачимо таких холодних жахливих новин. Ми отримуємо очищену, дезинфіковану інформацію… Коли ви дивитесь телебачення, ви бачите щось прийнятне. Саме тому ці включення так вразили всіх, в тому числі й нас».Мюллен турбувався, що гурт користується стражданнями боснійців задля своїх розваг. Під час виступу на Стадіоні Вемблі три жінки з Сараєва спитали у Боно, що він планує робити для допомоги Боснії окрім розмов. «Ми знаємо, що ви нічого для нас не зробите. Ви й далі робитимете своє рок-шоу. Ви просто забудете про наше існування, а ми тим часом загинемо», — заявили жительки Боснії в прямому ефірі.
На концерті в Ґлазґо боснійська жінка сказала: «Ми також хочемо слухати музику, натомість ми чуємо крики поранених і катованих, а також жінок, яких ґвалтують.»Rolling Stone (1994), p. 207 Деякі люди були шоковані побаченим, і це послужило мотивом до приєднання до проекту «War Child», це зробив і продюсер гурту Браян Іно. Незважаючи на те, що U2 не зміг би виступити в Сараєві під час війни, вони дали обіцянку зробити це одного дня, коли війна закінчиться.McCormick (2006), pp. 277, 279 Незважаючи на критику і сумніви суспільства, Боно домігся свого і провів цей легендарний концерт.Боно і Картер разом працювали над документальним кіно під назвою Miss Sarajevo, яке було записане протягом шести місяців проживання Картера в місті.McCormick (2006), p. 262
Підготовка до концерту Після закінчення боснійської війни і зняття облоги Сараєва 1995 року ситуація в регіоні почала повільно стабілізуватись. U2 почав планувати концерт в Сараєві. Цим виступом мав розпочатись тур PopMart 1997 року. Це перший післявоєнний концерт в столиці Боснії, до цього тут виступив лише гурт China Drum — у липні 1996 року.de la Parra (2003), pp. 211—212
Музичний журналіст Ендрю Мюллер коротко описав виступ «China Drum», як «логістичний і адміністративний жах». Мухамед Сакірбей, посол Боснії у ООН, вирішив допомагати U2 з підготовкою у ролі промоутера та організатора.
Проведення такого концерту вилилось фінансові втрати для колективу у розмірі 500.000 фунтів, навіть незважаючи на спонсорство від Coca-Cola та GSM. Ціни на квитки продавались за ціною 8 фунтів або 18 доларів США з огляду на критично високий рівень безробіття в місті — 50 %. Співак заявив тоді, що здивований, адже замість невеличкого виступу сараєвці захотіли отримати величезний концерт, чого ніхто не чекав від міста, яке щойно завершило оборону. МакГіннесс додав: «Музиканти вважали за потрібне ставитись до Сараєва як до будь-якого іншого міста, де проводився тур, таким чином виказуючи жителям свою повагу. Тому приїхати сюди і не дати повноцінного концерту було б неввічливим».