Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник — природоохоронна територія в Україні, біосферний заповідник. Розташований у межах Іванківського та Поліського районів Київської області у Зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Утворений Указом Президента України від 26 квітня 2016 року на теренах Іванківського та Поліського районів Київської області, в межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В). Площа Заповідника становить 226 269,5 га — це найбільша одиниця природно-заповідного фонду на теренах УкраїниУказ Президента України від 5 грудня 2024 року № 835/2024 «Про зміну меж території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», адже до цього найбільшим природним заповідником України був Кримський природний заповідник з площею 44 000 га. Офіційний слоган: «Місце, де природа може бути собою».

Мета заснування Збереження у первозданному стані найбільш типових природних комплексів Полісся, забезпечення підтримки та підсилення захисного призначення зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, усталення гідрологічного режиму та відновлення територій, забруднених радіонуклідами, сприяння організації та проведенню наукових досліджень, зокрема за участю іноземних і вітчизняних фахівців.

Основні завдання Зменшення, екологічної небезпеки та збереження природних багатств ЗВіЗБ(О)В, запобігання винесенню радіонуклідів з території зон радіоактивного забруднення; відтворення і збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу; здійснення періодичної інвентаризації природних ресурсів, дослідження явищ та процесів, які відбуваються в екосистемах заповідника; проведення екологічного, медико-біологічного та радіаційного вивчення території; здійснення наукових досліджень у галузі охорони навколишнього природного середовища; забезпечення дотримання режиму охорони території Заповідника з усіма природними об'єктами; утримання заповідних земель в належному санітарному та пожежобезпечному стані; організація протипожежної охорони природних комплексів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи та інше.

Історія Передумови створення об'єктів ПЗФ на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення з'явились задовго до 26 квітня 2016 року, коли був виданий Указ Президента України про його утворення. Протягом перших 5 років після аварії на ЧАЕС дослідники відзначали поступове відтворення тваринного і рослинного світу: сприятливими умовами для цього стали евакуація населення й припинення тут господарської діяльності. Науковці засвідчили зростання чисельності типових та появу рідкісних видів флори та фауни. Прогноз на майбутнє був сприятливий – очікувалось повільне перетворення антропогенних ландшафтів у наближені до природного стану природного комплексу Полісся. Цей процес отримав назву — «вторинні екологічні наслідки». З середини 90-х років науковці та громадськість повертались до питання створення заповідної території в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Так, 2007 року Указом Президента України В. Ющенка, на теренах Іванківського району Київської області було оголошено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний». 2013 року Міністерство екології та природних ресурсів підтримало клопотання екоспільноти щодо створення Чорнобильського біосферного заповідника. Після трьох років підготовки, обговорень та погоджень всіх необхідних документів, Президентом України П. Порошенком було видано відповідний Указ. З середини 2017 року Заповідник бурхливо розвивався як самостійна бюджетна установа, що належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. З 2018 року Заповідник активно залучається до впровадження міжнародних проєктів, а його науковим підрозділом започатковані перші наукові експедиції з вивчення флори і фауни на землях зони відчуження. Наразі Заповідник є учасником  та партнером проєктів – GEF/UNEP, WWF, SATREPS, LIFE, ICLEAR, COST, SGP GEF, спрямованих на збереження та відтворення природних комплексів та об’єктів зони відчуження.

У грудні 2020 року Чорнобильський заповідник долучився до Глобальної інформаційної платформи даних з біорізноманіття - The Global Biodiversity Information Facility (GBIF: The Global Biodiversity Information Facility). Сторінка заповідника на GBIF

Як видавець даних він оприлюднив чотири набори даних (datasets):

– два контрольні списки (checklists): Checklist of flora of Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve та Checklist of animal species of Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve;

– два набори даних про знахідки (occurrence datasets), що містять 367 записів: Records of Nyctereutes procyonoides from the Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve, Ukraine (зібрано співробітниками Заповідника) та Nyctereutes procyonoides records in Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve, Ukraine, ELP project (зібрано у співпраці з Франкфуртським зоологічним товариством).

Чорнобильський заповідник у своїй роботі ефективно використовує сучасні ГІС-технології, зокрема мобільний додаток ArcGIS Survey 123 для збору й фіксації інформації та засоби ДЗЗ для відстеження пожежної ситуації.

З 2020 року Заповідник є засновником науково-практичного журналу «Чорнобильський науковий хаб»/ CHERNOBYL science HUB

У листопаді 2021 року затверджено Проєкт організації території Заповідника (наказ Мінприроди № 737). У травні 2022 року він отримав статус наукової установи (Свідоцтво № 00484). У грудні того ж року Заповіднику передано у постійне користування 226 964,7 га земель зони відчуження та зони безумовного відселення (розпорядження КМУ № 799). Того ж року у співпраці з іншими науковцями підготовлено Концепцію розвитку національної дослідницької інфраструктури на базі природоохоронних установ УкраїниКонцепція розвитку національної дослідницької інфраструктури на базі наукових установ – об’єктів природно-заповідного фонду України.

5 грудня 2024 року, згідно з Указом Президента України В. Зеленського від 5 грудня 2024 року № 835/2024 «Про зміну меж території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», межі заповідника було змінено шляхом вилучення зі складу його території земельних ділянок завширшки 45 м уздовж лінії державного кордону України (землі державної власності зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) загальною площею 695,2 га, які вилучаються в установленому порядку у цього біосферного заповідника й надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України (ДПСУ) для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Загальна площа території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника була визначена в розмірі 226 269,5 га.

Тимчасова окупація заповідника

Під час російського вторгнення в Україну Чорнобильський заповідник був тимчасово окупований російськими військами. Внаслідок окупації з 24.02.2022 до 1.04.2022 року, було повністю знищено приміщення у м. Чорнобиль на вул. Котовського, 4, частково зруйновані та понівечені офісні приміщення у м. Чорнобилі та будівля спостережного пункту у с. Рагівці, знищено координаційний центр оперативного керування пожежами та надзвичайними ситуаціями.

Викрадено автотранспортні засоби, комп’ютерну та офісну техніку, тепловізори, фотопастки, дозиметри, сейфи з документами, генератори, GPS-трекери, меблі, квадрокоптери, лабораторне приладдя, інструменти, засоби особистого захисту, спецодяг та особисті речі працівників. Розмір шкоди, завданої природним екосистемам, флорі та фауні Заповідника наразі повністю не оцінений. Також сплановано проведення наукової експедиції з визначенням збитків завданих заповідним екосистемам.

Геологічна будова Основним геологічним чинником, що визначає будову території Заповідника, є її розташування в зоні великого тектонічного зрушення — Прип'ятського розлому, який слугує межею між двома найбільшими структурами Східноєвропейської платформи: Українським щитом і Дніпровсько-Донецькою западиною. Значну частину території охоплює північне закінчення південно-західної монокліналі південного борту Дніпровсько-Донецької западини. Північно-західна частина розташована в межах південно-східних кордонів Прип'ятської западини, а північна і північно-східна — на південному закінченні Брагінсько-Чернігівського виступу кристалічного фундаменту, який відокремлює Прип'ятський грабен від Дніпровського. Попри давній вік цієї структури, вона протягом усієї геологічної історії залишалася тектонічно активною зоною, що підтверджують численні геологічні та геоморфологічні дані.

Геоморфологія та рельєф Землі заповідника, як і вся зона відчуження, лежать у межах фізико-географічної області Київського Полісся Поліської низовини Східноєвропейської рівнини. Геоморфологічна будова обумовлює значну диференціацію природних територіальних комплексів. На межиріччях переважають зандрові та моренно-зандрові рівнини. Зустрічаються кінцево-моренні гряди. В річкових долинах головна роль належить заплавам та акумулятивним терасам із еоловими формами рельєфу та заболоченими ділянками.

У творенні рельєфу та різноманітності природних територіальних комплексів (ПТК) важливу роль відіграють антропогенові відклади середньою потужністю 20...30 м, найбільшою — 50...60 метрів. За походженням їх відносять до льодовикового, воднольодовикового, алювіального, еолового, озерного, делювіального, органогенного та інших типів. Літологічно це, переважно, піщані та глинисто-піщані відклади з валунами і галькою, здебільшого, з кристалічних порід.

Клімат На території Заповідника чітко вирізняються і мають приблизно рівну тривалість чотири сезони року.

Зимовий сезон охоплює період грудень-лютий. Його початок пов'язаний з вторгненням арктичного повітря, що зумовлює різке похолодання, морозну і снігову погоду. Середньомісячні температури повітря нижчі 0°С. Найхолоднішим місяцем є січень. Взимку дуже розвинена циклонічна діяльність. Проходження західних і північно-західних циклонів нерідко супроводжується короткочасним потеплінням, рясними снігопадами, потужними вітрами і хуртовинами. Південно-західні і південні циклони можуть призводити до тривалих відлиг і сходу снігового покриву.

Весняна пора на тлі значних коливань температури, відзначається значним її підвищенням, повсюдним таненням снігового покриву і швидким висиханням ґрунту. У квітні і травні нерідко спостерігається прохолодна погода, зумовлена вторгненням арктичного повітря.

Літо у Заповіднику охоплює, зазвичай, період з кінця другої декади травня до кінця серпня. Погодні умови цього сезону відрізняються помітним підвищенням температури. Йому притаманні збільшена кількість опадів, переважно у вигляді злив, активна грозова діяльність. Зниження температур обумовлені проходженням циклонів з заходу та північного заходу. Заморозки, навіть на поверхні ґрунту, майже не відзначаються. У цей час можуть спостерігатися буревії та вихори. Найтеплішим місяцем є липень, однак протягом близько третини років (з часу запровадження постійних спостережень) найвища температура відзначається у серпні або червні.

Осінь настає у вересні і триває, здебільшого, до кінця листопада. Протягом першої половини осені, зазвичай утримується суха, відносно тепла погода з вікнами так званого «бабиного літа». Для другої половини осені властиве загальне погіршення погоди, що полягає у великій кількості похмурих днів з довгими дощами, туманами, подальшим зниженням температури. Атмосферна циркуляція у листопаді все частіше набуває характеру зимової, нерідко на нетривалий час встановлюється сніговий покрив.