Дарія Віконська, справжні ім'я та прізвище: Іванна-Кароліна Володиславівна Федорóвич-Малицька гербу Огінець (, Відень — , Відень) — українська письменниця, літературний критик, перекладачка, літературо- і мистецтвознавиця Галичини міжвоєнного періоду.

Життєпис Іванна-Кароліна Федорович народилася у Відні 1893 року і була позашлюбною донькою шляхтича Владислава Федоровича. Дослідник Ігор Набитович вважає матір'ю Віконської австрійську піаністку з Відня, яка походила, можливо, із згерманізованого хорватського або чеського шляхетського роду.

Дитинство і юність майбутньої письменниці минули в Західній Європі, де вона навчалась. До 20-річного віку Іванна взагалі не розмовляла ні українською, ні будь-якою іншою слов'янською мовою. Щоб виправити це, батько найняв для доньки учителем української мови сина управителя свого маєтку в селі Вікно Миколу Малицького, на той час викладача Тернопільської гімназії. Уроки української закінчилися коханням. Гімназійний професор і його учениця взяли шлюб, на який, однак, не дав благословення батько Іванни, який через таке одруження позбавив дочку батьківської спадщини.

Після весілля подружжя Малицьких проживало в родинному маєтку в «Шляхтинцях. Вони мали велике господарство. У них часто гостювали Олекса Новаківський та Євген Маланюк. Згодом Іванна-Кароліна почала писати. З 1922 року друкувала під псевдонімом І.Федоренко та своїм повним ім'ям поезії в прозі, нариси на літературні та мистецькі теми в Літературно-науковому віснику, що виходив під редакцією Дмитра Донцова. З 1930 року друкувала статті на мистецькі теми в щоденнику Діло» та журналі «Нова Хата», а також окремі дописи і нариси в «Жіночій долі», «Дажбогу» (де підписувалась псевдо Дарія Віконська). У 1931 році видала власним коштом збірку діалогів на теми життя та мистецтва «Райська яблінка» під псевдонімом Дарія Віконська.

За спогадами В. Мудрого:

1919 року маєток Малицьких був конфіскований новоявленою радянською владою. Подружжя відтепер проживало в Тернополі у своїй квартирі на вул. Сокола. 1939 року чоловіка Іванни-Кароліни заарештували чекісти.

Удова невдовзі після нападу Німеччини переїхала до Відня. Однак 1942 року повернуся до Галичини й упродовж двох років мешкала у Львові. З наближенням лінії фронту в 1944 році подалася на Захід, знов опинившись у Відні.

Після арешту М. Малицького у 1939 році радянськими окупантами Ліна зі старенькою мамою, за спогадами В. Мудрого:

Коли до Відня ввійшла Червона армія, вона вже знала, що на неї полює СМЕРШ, тому, «тікаючи від енкаведистів, які прийшли її арештувати, вона вискочила через вікно із третього поверху на брук і на місці від того трагічного скоку померла».Львів // Наші дні. — 1943. — Р. ІІ. — Ч. 3. — С. 14..

Творчість Літературна спадщина Д. Віконської не надто об'ємна. Однак вона слугує надзвичайно цікавим прикладом того, як художня література стає віддзеркаленням не матеріального життя, а тих духових процесів, які формують інтелектуальний та мистецький клімат епохи.

Творчий доробок авторки охоплює зразки малої художньої прози, зокрема ліричної прози, друкованої на шпальтах галицької періодики 1920-1930-х рр., та збірки оповідань "Райська яблінка" (1931); літературно-критичні розвідки про творчість Волта Вітмена, Оскара Вайлда і Джеймса Джойса, як і статті, присвячені розвитку української літератури; низку статей мистецтвознавчого спрямування, в яких охарактеризовано естетичні засади розвитку західноєвропейського модерністичного малярства і наголошено на тенденціях становлення українського художнього мистецтва, розглянуто творчість найвідоміших українських митців, як-от Івана Труша, Олекси Новакіського, Олени Кульчицької тощо; збірку есеїв культурософського змісту «За силу й перемогу» (1938) й епістолярію.

Збірка есеїв «За силу й перемогу» (перша частина мала назву «За державну бронзу») була опублікована 1938 року. У перспективі мали з'явитися ще два томи есеїв, однак початок Другої світової війни цьому завадив. Праця складається з низки есеїв, кожен з яких можна було б розглядати як окремий твір. В окремих з них, зокрема, в есеях «Степ» і «Психіка ресентименту», прочитується цілісна авторська концепція, заснована на принципах етнопсихологічної характеристики українського народу. Д. Віконська звертала увагу на ментальні особливості українців, зумовлені природним оточенням й пережитим історичним досвідом, що мали і позитивний, і негативний вплив; наполягала на викоріненні вад національного характеру і необхідності побудови модерної української нації.

В одному з найпоетичніших есеїв «Степ» письменниця студіює вплив степу як географічного фактору на українську етнопсихологію. Українська мрійливість, пише вона, «буйна <…> немов степова трава», а «широкий степ родив широку фантазію. Ніщо ока не спиняє серед степу. Людина не бачить напрямних довкола себе. Ніякі різко очерчені форми матеріального світу не протиставляються стихійному гонові йти, куди їй подобається». Вона зауважує, що всі сили слід спрямувати на формування сильної, вольової нації, здатної на державний чин, на здобуття й перемогу у майбутньому Української самостійної соборної держави; натомість варто скорегувати ті риси характеру, які мали б усунути конкретні недоліки в характері української нації, а саме надмірний індивідуалізм і необмежену свободу, що нерідко призводив до втрати державності. В есеї «Психіка ресентименту» авторка продовжує етнопсихологічне вивчення позитивних та негативних рис українського характеру, розпочате в попередньому есеї, детально аналізуючи причини комплексу меншовартості і рабської психології.

Літературознавчі аспекти творчості Про талант письменниці свідчить і її багатогранна дослідницька спадщина. Займаючись проблемами чужоземного мистецтва, літератури, суспільно-політичного життя, вона завжди мала на оці їхню проєкцію в український культурний, літературний, ментальний, суспільно-політичний простір. Важливим аспектом літературознавчих студій мисткині є пошук можливих компаративістичних стратегій інтердисциплінарних досліджень — на межі між літературою, малярством, скульптурою та музикою. Д. Віконська у своїх літературознавчих дослідженнях відкрила для української культури кількох письменників, які нині є визначальними для епохи модернізму. Її перу належать перші дослідження про творчість письменників-модерністів: «Джеймс Джойс: Тайна його мистецького обличчя» (1934); «Оскар Вайлд (Огляд літературної творчості)» (1923). Таким чином, письменницю можна назвати засновницею українського „вайлдознавства“ та „джойсознавства“. Чи не першою в українському літературознавстві вона почала писати й про творчість Волта Вітмена.

Дарія Віконська першою в українському літературознавстві поставила й спробувала вирішити проблему національної ідентичності цих авторів та означити зв'язок між національною ідентичністю та мовою, якою пише письменник. Ідейні та культурологічні уявлення про літературу, мистецтво, культуру представлено у цілій низці її статей. Вона однією з перших в українському літературознавстві пробувала вводити принципи інтердисциплінарності у дослідженні літературного твору: її роздуми над художніми текстами дуже часто перемежовуються роздумами з інших ділянок мистецтва — у першу чергу малярства, скульптури та музики.

Бібліографія Райська яблінка. Львів, 1931. Накладом „Книгарні Наукового Товариства ім. Шевченка“. Обгортка та ініціяли Павла Ковжуна. 102 с. Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя. Львів: Накладом авторки, 1934. 100 с. За силу й перемогу. Нариси. Ч. І. За державну бронзу. Львів: Накладом Л. Малицької, 1938. 288 с.

Сучасне видання творів

Дарія Віконська. Жінка в чорному: Етюди, поезії в прозі, нариси, діалоги; Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя / Упоряд., літ. редакція, передм. і прим. В. Ґабора. Львів: ЛА „Піраміда“, 2013. 108 с. + 76 с.

„Райська Яблінка“. Антологія української малої „жіночої“ прози Галичини міжвоєнного періоду / Упоряд., літ. редакція, передм. і прим. Н. Поліщук. Львів: ЛА „Піраміда“, 2014. Дарія Віконська. Ars longa…: Літературознавство. Мистецтвознавство. Культурологія. Есеї» / Упоряд. та літ. редакція Надії Поліщук. Львів: ЛА «Піраміда», 2015. 352 с. Дарія Віконська. За силу й перемогу: Нариси. Ч. І. За державну бронзу / / Упоряд. і літ. редакція Надії Поліщук. Львів: ЛА «Піраміда», 2016. 344 с.

Історія одної душі: Епістолярна спадщина Дарії Віконської / Упорядкув., передм. і прим. Надії Поліщук. Львів: ЛА «Піраміда», 2019. 196 с. Дарія Віконська. За відродження людини: Збірка есеїв. Харків: Фоліо, 2025. 352 с.

Переклади іншими мовами Вибрана проза Дарії Віконської перекладена польською мовою:

Darija Wikonska. Słonieczniki. Anioł. Dziewczynka. Polonez d-moll Chopina [op.71 nr 1]. Rajskie jabłko. Niebezpieczeństwo miłości. Malowane dzbanki. Bycie i wiedza // Modernistki: Antologia ukraińskiej prozy kobiecej okresu międzywojennego. Warszawa: IBL, 2017. S. 405—443.

Аудіозаписи текстів

Дарія Віконська. «Музика» (аудіозапис поезії в прозі): https://www.youtube.com/watch?v=p_omI7DdnZI Дарія Віконська. «Полонез D-moll Шопена (ор.71.№ 1)»: https://www.youtube.com/watch?v=_LCwUmYq-X8 Дарія Віконська. «Mona Lisa» (аудіозапис поезії в прозі): https://www.youtube.com/watch?v=ZAyRVeYamrw Дарія Віконська. «Філокактей» (аудіозапис мінітатюри): https://www.youtube.com/watch?v=YEZewIWjhrM Дарія Віконська. «Білі іриси»: https://www.youtube.com/watch?v=1mwYGLEnkE8 Дарія Віконська. «Соняшники» (аудіозапис мінітатюри): https://www.youtube.com/watch?v=CMeyTnR_S_c Дарія Віконська. «Спомин» (аудіозапис мінітатюри): https://www.youtube.com/watch?v=4oFDYguHkhA Дарія Віконська. «В'язні» (аудіозапис мінітатюри): https://www.youtube.com/watch?v=Z6seQ7EQgcU Дарія Віконська. «Поезія Венеції» (аудіозапис тревел-мінітатюри): https://www.youtube.com/watch?v=D44L_zSFq_o Дарія Віконська. «Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя» (літературно-критична студія): https://www.youtube.com/watch?v=HEU4kwjXs8A Дарія Віконська. «Про європейськість нашої літератури». Есей (уривок) (аудіозапис) : https://www.youtube.com/watch?v=Bba0eZ-8zO0

Примітки

Джерела Бубній П. Мельничук Б. Віконська Дарія // Ґабор В.  Аристократка  духу:  Дарія  Віконська // Жінка в чорному: Етюди, поезії в прозі, нариси, діалоги / Упоряд., літ. редакція, передм. і прим. В. Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2013. С. 7-19. Ґабор В. Основи українського джойсознавства // Дарія Віконська. Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя / Упоряд., літ. редакція, передм. і прим. В. Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2013. С.7-15. Госовська М. Жінка, що жила без шкіри // https://zbruc.eu/node/27428 Гулей І. За силу й перемогу. Про Дарію Віконську та її книжку // Вільне життя плюс. Тернопіль, 2016. № 38 (15774) (18 трав.). С. 4. Дарія Віконська і Євген Маланюк: утаємничена любов [Текст] / П. Гуцал // Свобода плюс Тернопільщина [Текст]. — 2022. — № 13 (23 лют.). — С. 6 : фот. Ковальська-Фрайт О. Музичний дискурс у творчості письменниці та науковця Дарії Віконської: https://ukrmus.files.wordpress.com/2017/07/2016-4-n22-05.pdf Комариця М. Спадкоємність сердець: мистецька парадигма жіночої прози міжвоєнної доби: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/philology/article/viewFile/8989/8962 Мельничук Б. Віконська Дарія // ЕСУ. т. 4. с. 536. Мороз В. Дарія зі Шляхтинців: любов і трагедія Віконської: https://te.20minut.ua/Nashe-mynule/dariya-zi-shlyahtintsiv-lyubov-i-tragediya-vikonskoyi-10476383.html Набитович І. Дарія Віконська — письменниця з княжого роду // Дивослово. 2017. № 6. С. 53-59: https://dyvoslovo.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/9-0617.pdf Набитович І. Євген Маланюк і Дарія Віконська. Мистецька трансформація історії княжого роду Федоровичів у поемі «Побачення»: https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/794/792 Набитович І. Родовід Дарії Віконської: http://studiapolskoukrainskie.uw.edu.pl/wp-content/uploads/sites/153/2018/06/11.-Nabytowycz.pdf