Ватиканський палімпсест — старослов'янський пергаментний рукопис на 203 сторінках, записаний кирилицею, який містить Євангеліє, найстаріше з тих, що збереглися слов'янською мовою.
Історія виявлення Рукопис в 1982 році виявив Трендафіл Кристанов у бібліотеці Ватикану. Відкриття сталося майже випадково в процесі пошуку листа 1232 роки на ім'я папського кардинала від вселенського патріарха Германа II, в якому говориться, що як греки, так і інші східні народи, серед яких «і царство болгар з великими перемогами», бажають прийняти унію з Римом. Рукопис, що містить лист, був записаний у бібліотеці під каталожним номером 2502. Під грецьким текстом рукопису Кристанов помічає кириличний текст. Як виявилося, це палімпсест: пергамент був використаний повторно, написане раніше було змите або стерте. У XIX столітті для прочитання первинних текстів таких рукописів використали хімічний реагент (гідросульфат амонію), що роз'їдав пергамент, нині для цього використовують ультрафіолетову фотографію. З 203 сторінок Ватиканського палімпсеста на сьогодні вдалося прочитати 186. Було встановлено, що він містить службове Євангеліє X століття.
До відкриття Кристанова найстарішим точно датованим і злокалізованим слов'янським рукописом вважалося Остромирове Євангеліє, також написане кирилицею. Це Євангеліє було переписане зі східноболгарського рукопису у Новгороді в 1056—1057 рр. На основі його та інших старих слов'янських рукописів (Ассеманієво Євангеліє, Саввина книга, Супрасльський рукопис та ін.) висувалися наукові теорії, які сильно недооцінюють важливість розмовної болгарської мови IX століття в розвитку слов'янської культури. По словах проф. Кристанова, перші переклади братів Кирила і Мефодія були виконані на живі південно-східні болгарські говоры Фракії і Родоп. Кирило Філософ починає свою перекладацьку працю ще до Моравської місії 863 року у монастирі Поліхрон в малоазійській області Віфінії, де жили слов'яни, що переселилися із Фракії і Родоп. На їхню мову він і перекладає службове Євангеліє, освячене римським папою. Після 893 року ця мова була прийнята у Болгарії як офіційна літературна і церковна мова.
Видання Ватиканський палімпсест був виданий в 1996 році. У підготовці видання брали участь Анна-Марія Тотоманова, яка перевіряла переклад з грецького оригіналу, і проф. Іван Добрев як редактор. Через брак коштів досі відсутнє факсимільне видання пам'ятки, хоча він є, ймовірно, найстарішим з кириличних рукописів, що збереглися до наших днів.
Див. також Остромирове Євангеліє
Література Минчева, Г. Трендафил Кръстанов открива найстарата славянска книга
Додаткова література Кръстанов, Тр., Тотоманова, А.-М., Добрев, И. Ватиканско евангелие: старобългарски кирилски апракос от Х в. в палимпсестен кодекс Vat. gr. 2502. С., 1996 Тотоманова, А.-М. Текстологични бележки върху Ватиканския палимпсест. — Преславска книжовна школа, 5, 2001, 185—197 Джурова, А. Украсата на Ватиканския кирилски палимпсест Vat. gr. 2502. С., 2002 Мъжлекова, М. Специализираните морфологични средства за изразяване на притежание във Ватиканския палимпсест. Велико Търново, 2004 Мъжлекова, М. Специализираните синтактични средства за изразяване на притежание във Ватиканския палимпсест. Велико Търново, 2005
Посилання Ватиканський палімпсест