Па́ула Анна Марія Ве́сселі (; 20 січня 1907, Відень, Австро-Угорщина — 11 травня 2000, Відень, Австрія) — австрійська акторка театру і кіно, кінопродюсер.

Біографія Паула Анна Марія Весселі народилася 20 січня 1907 року в сім'ї віденського м'ясника Карла Весселі, його старша сестра Жозефіна, тітка Паули, була зіркою віденського Бурґтеатру, але несподівано померла у віці 27 років. У гримувальній Паули Весселі завжди стояв портрет Жозефіни Весселі. Мати Паули Ханна захоплювалася в юності хореографією, але за наполяганням брата-вчителя відмовилася від роботи в кордебалеті.

Дебют Паули відбувся 18 травня 1922 року на шкільному благодійному вечорі, де вона виступила в ролі Агнеси в одноактній п'єсі «Фріцхен» Германа Зудермана. У 1922 році Паулу Весселі було прийнято до Державної академії музики й виконавського мистецтва. Після закінчення академії Весселі відвідувала семінари Макса Рейнгардта.

У 1924 році Весселі вперше вийшла на сцену віденського Фолькстеатру, де служила до 1926 року і була задіяна переважно в ролях служниць. Восени 1926 року Весселі отримала запрошення від Леопольда Крамера в Німецький театр у Празі, де її партнером по сцені став Аттіла Гьорбіґер. Через рік, у 1927 році, Весселі повернулася на роботу у віденський Фолькстеатр до Рудольфу Беєра.

З 1929 року Весселі з майбутнім чоловіком Аттілою Гьорбіґером була зайнята в постановках Макса Рейнгардта в Театрі у Йозефштадті. Її супутником життя в цей час був актор Ганс Ярай, з яким вона познайомилася у Фолькстеатрі. У 1930 році Весселі вперше взяла участь в Зальцбурзькому фестивалі в престижній постановці Рейнхардта — в ролі Луїзи в «Підступності і коханні» за Ф. Шиллером. З 1932 року Паула Весселі працювала у Рейнгардта в Німецькому театрі в Берліні.

Справжній успіх прийшов до Весселі 17 вересня 1932 року завдяки ролі Рози Бернд за Г. Гауптманом у постановці Карлгайнца Мартіна. За цією творчою удачею була головна роль в опереті «Сіссі» Фріца Крейслера, для якої вона брала уроки вокалу.

Після численних невдалих проб в кіно Паулі Вессели дісталася роль у фільмі «Маскарад» за участю Адольфа Вольбрюка. 22 вересня 1934 року Паула Весселі отримала запрошення на прийом у Гітлера. У 1935 році Весселі знялася у стрічці «Епізод», за яку отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю. У тому ж році вона заснувала власну продюсерську компанію Vienna-Film Ges. m. b. H., яка після аншлюсу була ліквідована через неарійське походження її компаньйонів. За участь у пропагандистській продукції Третього Рейху, в тому числі у фільмах, знятих на Wien-Film і UFA, особливо, за «Повернення додому» (1941), Паула Весселі піддавалася згодом різкій критиці і неодноразово висловлювала своє співчуття з приводу своєї участі у цьому фільмі.

23 листопада 1935 року у віденській ратуші відбулася церемонія одруження Паули Весселі з актором Аттілою Гьорбіґером. Подружжя придбало будинок в Грінцингу, наступного року у них народилася донька Елізабет, у 1938 році — донька Крістіана, а в 1945 році — донька Мареса. Сім'я жила в достатку, і Паула не залишала роботи в кіно і театрі.

Після війни Весселі отримала заборону на виступи від американської окупаційної влади і працювала у французькій зоні окупації в інсбрукському земельному театрі. Восени 1946 року Паула Весселі піддавалася численним допитам і пережила серйозну кризу, цей період її життя знайшов відображення в п'єсі Ельфріде Єлінек «Бурґтеатр». Паула Вессели продовжувала акторську кар'єру аж до кінця 1980-х років, останні роки життя провела на самоті у своєму будинку.

Померла Паула Весселі 11 травня 2000 у Відні від бронхіту у віці 93-х років. Похована у Відні на Грінцинзькому цвинтарі.

Фільмографія (вибіркова)

Акторка

Продюсер {| class="wikitable sortable" style="font-size:95%" |- ! style="text-align:center;" | Рік ! style="text-align:center;" | Фільм ! style="text-align:center;" | Оригінальна назва ! style="text-align:center;" | Режисер ! style="text-align:center;" | Примітки |- ||| Дзеркало життя || Spiegel des Lebens || Геза фон Больварі || виконавчий продюсер |- ||| Кордула || Cordula || Густав Учицкі || |- ||| Марія Терезія || Maria Theresia || Еміль Е. Рейнерт || |- ||| Світло любові || Das Licht der Liebe || Роберт А. Штеммле || виконавчий продюсер, в титрах не зазначена |- ||| Шлях у минуле || Weg in die Vergangenheit || Карл Гартль || |- ||| Володарка Золотої Корони || Die Wirtin zur Goldenen Krone || Тео Лінген || виконавчий продюсер |- ||| Кохання, яке втрачає голову || Liebe, die den Kopf verliert || Томас Енгель || |- ||| Неповнолітня || Noch minderjährig ||Георг Тресслер || |- ||| Неповноцінний шлюб || Die unvollkommene Ehe ||Роберт А. Штеммле || виконавчий продюсер

Визнання

Нагороди та номінації Паули ВесселіНагороди та номінації Паули Весселі на сайті IMDbРікКатегоріяФільмРезультат Венеційський кінофестивальКубок Вольпі за найкращу жіночу рольЕпізод Deutscher FilmpreisПочесна нагорода — за видатний особистий внесок в німецький кінематограф протягом багатьох років

Примітки

Бібліографія Elisabeth Orth: Märchen ihres Lebens. Meine Eltern Paula Wessely und Attila Hörbiger. Molden, Wien 1975, . André Müller: Entblößungen. Goldmann, München 1979, . Edda Fuhrich u. Gisela Prossnitz (Hg.): Paula Wessely, Attila Hörbiger. Ihr Leben — ihr Spiel. Eine Dokumentation. Langen Müller, München 1985, . Maria Steiner: Paula Wessely. Die verdrängten Jahre. Verlag für Gesellschaftskritik, Wien 1996, . Georg Markus: Die Hörbigers. Biografie einer Familie.'' Amalthea Verlag, Wien 2006, .

Посилання