Ма́кс Е́йве (; 20 травня 1901 — 26 листопада 1981, Амстердам) — нідерландський шаховий гросмейстер і математик. П'ятий чемпіон світу з шахів (1935—1937). Президент ФІДЕ у 1970—1978 роках.
Кар'єра Народився в містечку біля Амстердама. Свій перший турнір виграв у 10 років, але покинув гру, поки не закінчив свою освіту в Амстердамському університеті і де в 1926 р. став професором математики. Після цього викладав математику спочатку в Роттердамі, потім у жіночому ліцеї в Амстердамі.
Ейве був чемпіоном Нідерландів протягом довгого часу: з 1921 до 1952 р. З 1920 р. до середини 1930 р. грав багато матчів проти сильних суперників. Ейве міг грати тільки під час шкільних канікул, що значно зменшувало його можливості брати участь у турнірах. Але шахова сила Ейве все-таки помалу росла і вже на початку 1930 років він був серед п'яти найсильніших гравців світу.
У 1934 р. в турнірі, який проходив у Цюриху Ейве посів друге місце після Олександра Алехіна. Але голландець обіграв Алехіна в партії проти нього.
15 грудня 1935 року після 30 партій матчу Алехін-Ейве, претендент виграв у чемпіона з рахунком 15,5-14,5 і став новим чемпіоном світу. Цей матч привернув увагу до шахів у Нідерландах.
Результати Ейве на турнірах у Ноттінгемі (1936) і АВРО турнірі (1938) показали, що він гідний чемпіон.
1937 року Ейве втратив свій титул у матчі реванші проти Алехіна, який також відбувався у Нідерландах, з рахунком 15,5-9,5.
У 1938 р. Ейве взяв участь у АВРО турнірі, де грали вісім найкращих шахістів світу. Там він посів четверте місце разом з Алехіним. Він також зіграв велику роль в організації цього змагання. Ейве грав матч проти Пауля Кереса в 1939—1940 роках, де програв із рахунком 6,5-7,5.
Після смерті Алехіна в 1946, дехто вважав, що Ейве має повне моральне право на титул чемпіона світу, що частково підтверджувалося другим місцем, яке він посів на великому турнірі в Гронінгені. Проте Ейве погодився взяти участь в матч-турнірі 1948 року з п'ятьма гравцями, щоб визначити чемпіона. Але йому було 47 років, він був значно старшим, ніж інші учасники, й закінчив турнір останнім.
У ці роки Ейве грав у семи шахових олімпіадах за свою країну. У 1957 р. він зіграв короткий матч проти майбутнього чемпіона світу Роберта Фішера.
З 1970 до 1978 р. Ейве був президентом ФІДЕ і грав важливу роль в організації багатьох відомих змагань. Ейве помер в 1981 році, коли йому було 80. Його поважали у всьому світі за величезний внесок в розвиток шахів.
Біографія
Дитинство і юність Махгіліс Ейве народився 20 травня 1901 року в родині вчителя молодших класів церковної школи Корнеліуса Ейве і його дружини Елізабет. У Макса був старший брат Віллем, молодші брати Кеес і Боб, а також сестри Анні і Тіні. Пізніше Корнеліус був змушений змінити роботу й перейшов працювати в громадянську школу заради більшої зарплати, а також давав уроки скрипки і фортепіано. Він навчав музики і своїх дітей. Подружжя Ейве любило шахи й раз на тиждень влаштовувало турніри для знайомих. Макс навчився грати в чотири роки й невдовзі почав обігравати батьківВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 10..
Ейве відвідував ту саму школу, де викладав його батько. Особливі здібності мав до математики. Дитиною Ейве грав у юнацькому клубі, куди допускали шахістів 16-23 років. Для юного Ейве зробили виняток. У 12 років його прийняли до шахового клубу Амстердама. Наступного року Ейве переміг у сеансі одночасної гри відомого майстра . До чотирнадцяти років почав брати участь в турнірах, які проводила Шахова федерація Нідерландів.
У 1917 році увійшов до групи «Б» чемпіонату країни, отримавши першу грошову винагородуВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 11.. Тоді в Голландії проживало багато відомих шахістів і з деякими з них молодий Ейве зміг познайомитися в клубі. Він особисто знав таких майстрів як: Зіґберт Тарраш, Ріхард Реті, Ксавери Тартаковер, Ґеза Мароці. Останній став близьким другом Ейве на десятиліттяВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 12..
Шлях до титулу
1918 року Ейве закінчив школу і вступив на математичний факультет Амстердамського університету, а паралельно брав участь у різних турнірах. Поділив 2-3-тє місця в чемпіонаті Нідерландів 1919 року, зіграв унічию матч з чемпіоном країни і став четвертим на одному з побічних турнірів в Гастінгсі. У 1920 році, коли чемпіон світу Емануель Ласкер гастролював по Нідерландам, Ейве переміг його в сеансі й був близький до перемоги в консультаційній партії, заслуживши похвалу маестро. Після цього Ейве зіграв на своєму другому зарубіжному турнірі в Бромлі (Англія). Там у своїй підгрупі програв Борі Костічу, а у фіналі «Б» поділив перше місце з Серджентом. Потім були короткий матч проти Реті, який завершився перемогою більш іменитого гравця (+3 -1), і 2-3-тє місця на побічному турнірі в ГетеборзіВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 12—13.. На початку 1921 року Ейве успішно здав кандидатський іспит. Починаючи з серпня він зіграв два матчі проти Мароці (загалом 12 партій, що закінчилися з рівним рахунком), вперше виграв чемпіонат країни (пізніше він робив це ще дванадцять разів) і зіграв на двох турнірах у Будапешті і Гаазі. В обох турнірах переміг Олександр Алехін, а Ейве виступив невдало — шосте місце в Будапешті (5½ з 11) і передостаннє в Гаазі (2 з 9)Выдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 17.. Після цього став менше виступати й більше займатися математикою. Взимку 1922 року виступив на кількох змаганнях у Голландії, а наступним турніром став меморіал Бреєра, який відбувся у квітні в П'єштяні. Ейве посів 4-те місце після Юхима Боголюбова, Олександра Алехіна і Рудольфа Шпільмана. У червні виграв дві партії у голови берлінського шахового клубу Ерхарда Поста в матчі Німеччина — Голландія (сам матч з рахунком 14½:9½ виграли німці), а в липні — серпні взяв участь у лондонському турнірі, який закінчився переконливою перемогою нового чемпіона світу Хосе Рауля Капабланки. Ейве набрав лише 5½ з 15 (одинадцяте місце) і програв першим чотирьом призерам. У наступному році поділив 5-6 місця з Тартаковером у Остраві-Моравській, що голландський журнал «Тійдскріфт ван НСБ» розцінив як успіх молодого шахістаВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 20—21..
1923 року Ейве закінчив університет і наприкінці року дав тур з п'ятнадцяти сеансів одночасної гри по Голландії, а потім виграв традиційний різдвяний турнір в Гастінґсі (2-е місце посів Мароці, 3-4-е — Едґар Колле і Фредерік Єйтс). Першу половину 1924 року працював учителем у ліцеї у Вестервейку і не брав участі у великих змаганнях. У липні в рамках літніх Олімпійських ігор 1924 в Парижі відбувся перший «чемпіонат світу серед любителів». Ейве був одним із чотирьох шахістів від Нідерландів. Вийшов у фінальний турнір, але поділив там 4-6-е місця, а переміг латвієць Герман МатісонВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 28.. Упродовж другої половини 1924 року Ейве вдома виграв кілька турнірів, чемпіонат Нідерландів, а також матч із дев'яти партій проти Жака Давідсона, який посів у чемпіонаті 2-ге місце. Після цього зосередився на написанні дисертації. Тоді ж одружився з Карою Бергман, з якою познайомився на початку 1924 рокуВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 27..
Захист докторської дисертації Differentiaalvarianten van twee covariant-vector velden met vier veranderlijken відбувся в 1926 році. Науковими керівниками Ейве були Роланд Вайценбек і Хендрік де Вріс (останній тоді ж навчав майбутнього відомого математика Бартеля ван дер Вардена). Ейве отримав призначення на посаду викладача математики в жіночому ліцеї в Амстердамі, яку він займав до 1940 року, періодично роблячи перерви для шахових виступів. Тоді ж амстердамський клуб, за який виступав Ейве, підбирав йому супротивника для матчу серед найсильніших шахістів світу. Після відмов Ласкера, який тимчасово припинив виступи, і Боголюбова, який запросив занадто великий гонорар, вдалося домогтися згоди Олександра Алехіна, який тоді готувався до матчу за звання чемпіона світу 1927 проти Капабланки. Ейве програв дві партії на старті, зрівняв рахунок перемогами в сьомій і восьмій партіях, але у вирішальній десятій партії, що проходила зі взаємними помилками, Алехін здобув перемогуВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 30..
У 1927 році Ейве очолив збірну Нідерландів на 1-й шаховій олімпіаді в Лондоні (грав на першій шахівниці, але при цьому регламент допускав перестановки гравців по шахівницях). Нідерланди посіли 4-те місце, а сам Ейве набрав 10½ очок з 15, програвши одну партію Ернсту ҐрюнфельдуВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 47..
Протягом 1928 року зіграв два матчі (5½:½ проти Колле і 4½:5½ проти Боголюбова) і два великих турніри. Спочатку виграв «чемпіонат світу серед любителів» у Гаазі, який проводив під егідою незадовго до цього утвореної ФІДЕ, набравши 12 очок із 15, а після цього зіграв у Бад-Кіссінгені. Там Ейве переміг Френка Маршалла і Акібу Рубінштейна, а також завершив унічию захоплюючий ендшпіль проти Капабланки, однак поразка в передостанньому турі від Фредеріка Єйтса залишила його на 3-4-му місцях з підсумковим результатом 6½ з 11. Наприкінці року Боголюбов зіграв з Ейве ще один матч, що завершився з таким самим рахункомВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 52—53.. Перед тим на конгресі ФІДЕ влітку 1928 обговорювали можливість оголосити переможця матчу новим чемпіоном світу ФІДЕ, а пізніше провести об'єднувальний матч між чемпіоном світу ФІДЕ і Алехіним, однак нічого з того не було зроблено. 1929 року Боголюбов зіграв матч на першість світу проти Алехіна, що проходив не під егідою ФІДЕ і не за правилами «Лондонського протоколу», які склав Капабланка.
На карлсбадському турнірі 1929, що зібрав майже всю шахову еліту крім Алехіна, Ейве поділив почесні 5-7-ме місця (12 очок з 21). Того ж 1929 року Ейве опублікував математичну роботу, в якій продемонстрував нескінченну послідовність нулів і одиниць, в якій не зустрічалося трьох однакових послідовностей поспіль. Таким чином він показав, що тогочасні шахові правила (нічия автоматично фіксувалася при триразовому повторенні серії ходів підряд) допускали нескінченну партію.
Після закінчення карлсбадського турніру Ейве вирушив у турне по Індонезії (тогочасній Голландській Ост-Індії) з лекціями і сеансами. Повернувшись, він знову зайнявся викладанням і не виступав до чергового різдвяного турніру в Гастінгсі, який він виграв, обійшовши при цьому Капабланку. Через півроку голландець і кубинець зіграли матч з десяти партій, який закінчився з рахунком +2 -0 =8 на користь Капабланки. Поразку частково можна пояснити втомою Ейве після навчального року; у двох партіях він випустив виграшВыдающиеся шахматисты мира. Макс Эйве. С. 57.. У 1932 році Ейве зіграв унічию матч із Сало Флором з 16 партій (8 партій відбулось у Карлсбаді, 8 — в Амстердамі) і поділив 2-ге місце в Берні (переміг Алехін). Приблизно тоді Ейве стали розглядати як одного з головних суперників АлехінаFine, R. The World's great chess games. P. 200..
Чемпіон світу