Повстання Секста Помпея 43—36 років до н. е. — громадянська війна в Римській республіці між Секстом Помпеєм Магном і Другим тріумвіратом.
Виступ Секста Помпея Секст Помпей після поразки при Мунді сховався на землях незалежних іберійських племен. Зібравши невеликий флот і загін з колишніх солдатів свого батька Гнея Помпея і брата Гнея Помпея Молодшого, він почав військові дії в Іспанії. Цезар направив проти нього Гая Карріна з великими силами, але Секст, використовуючи партизанську тактику, послаблював противника раптовими нападами, і зумів опанувати ряд міст.Аппиан. XVI, 83.
Тоді Цезар послав на боротьбу з ним Азінія Полліона, але Секст завдав тому поразкуДион Кассий. XLV, 10. До нього звідусіль стікалися люди, і до літа 44 року до н. е. у Секста було вже не менше 6 легіонівЦицерон. Письма к Аттику. XVI, 4, 2. Навесні 44 року до н. е., після вбивства Цезаря, консул Марк Антоній, який намагався зблизитися з помпеянцями в сенаті, провів пропозицію викликати Секста Помпея з Іспанії, виплатити йому компенсацію за втрату майна в розмірі 50 млн. сестерцій і призначити його командуючим римським флотом, з тими ж повноваженнями, які колись мав його батькоАппиан. XV, 4. 28 листопада на засіданні сенату Антоній повідомив, що Марк Лепід уклав з Помпеєм відповідну угоду.
Секст, втім, не поспішав повертатися в Італію. Під час Мутінської війни він прорвався зі своїми кораблями в Массалію, і, влаштувавшись там, спостерігав за розвитком подій. Після розгрому Антонія в боях під Мутіною сенат затвердив Помпея на посаді командувача флотом (praefectus classis et orae maritimae). Коли в серпні 43 року до н. е. війська Октавіана зайняли Рим, Секст Помпей був разом з убивцями Цезаря засуджений за законом Педія. Зібравши флот, він почав напад на узбережжя, застосовуючи піратську тактику.
Захоплення Сицилії Як вважають, в грудні 43 року до н. е. він висадився на північному березі Сицилії і взяв в облогу в Мессані її намісника Авла Помпея Віфініка. В цей час з Італії на Сицилію втікали люди, внесені в проскрипційні списки. Засуджені до смерті Гірцій і Гай Фанній переконали Віфініка здати місто ПомпеюАппиан. XVI, 84. Секст Помпей і Віфінік домовилися про спільне управління островом, але потім Помпей взяв всю провінцію під свій контроль, а Віфініка стратив (42 до н. е.)Парфёнов, с. 68.
Навколо Помпея зібралася група римських нобілів, а його військо значно поповнилося біженцями з Італії, як вільними, так і рабами. Італійські міста, які тріумвіри збиралися віддати своїм солдатам, самі надіслали на допомогу збройні загони, сподіваючись, що Помпей вторгнеться на півострів. Квінт Корніфіцій, який обороняв Африку від цезаріанців, також надавав Помпею допомогу.
Заможні громадяни, вигнані з батьківщини, не вважавши його вже більше своїм, втікали всі до Помпея, який перебував до них найближче і водночас був улюблений усіма. Були у нього і моряки з Африки та Іспанії, досвідчені в морській справі, так що Помпей був забезпечений в достатку воєначальниками, кораблями, піхотою і грошовими засобами.
Війна з Октавіаном Октавіан послав проти Помпея свого легата Сальвідієна Руфа з флотом, а сам рушив до Регію, щоб переправитися через протоку. Помпей завдав кораблям Сальвідієна поразки в битві біля Скіллея. Це змусило Октавіана урочисто пообіцяти жителям Регія і Гіппоніка, розташованих на березі протоки, що він виключить їх із списку міст, які підлягають передачі легіонерам, оскільки він боявся, що ці міста підтримають можливу висадку військ ПомпеяАппіан. XVI, 85.
Потім Октавіану довелося відкласти війну з Помпеєм, оскільки Антоній викликав його на Балкани проти Брута і Касія. Після поразки республіканців при Філіппах Цицерон Молодший і частина сенаторів, які не побажали здаватися на милість переможців, разом з ескадрою Касія Пармського сховалися на Сицилії. Туди ж Стацій Мурк привів частину республіканського флоту, що крейсувала в Іонічному морі. До Секста Помпея втекли з Риму люди, внесені в проскріпційні списки, і ті, хто постраждав від крадіжок і терору. Серед тих, хто рятувався на Сицилії від репресій тріумвірату, була і майбутня дружина Октавіана ЛівіяВеллей Патеркул. II, 75,3.
Перузійська війна
В ході Перузійської війни, проти Октавіана утворилася коаліція між Марком Антонієм, Доміцієм Агенобарбом, який перейшов на його бік з залишками республіканського флоту, і Секстом ПомпеємМашкин, с. 233.
Війська Помпея висадилися на півдні Італії і взяли в облогу Фурії і Консенцію, а флот його наварха Менодора з чотирма легіонами опанував Сардинію і Корсику. Два легіони Октавіана, котрі стояли на Сардинії, дізнавшись про союз Антонія з Помпеєм, перейшли на бік останньогоАппиан. XVII, 56. Цей успіх дозволив встановити морську блокаду Італії не тільки з півдня і сходу, а й із заходуАппіан. XVII, 66.
Союз з Антонієм протримався недовго, оскільки той під тиском своєї армії був змушений укласти угоду з Октавіаном (Брундизійський мир).
Становище в Італії Становище в Італії після закінчення війни залишалося досить важким. Тріумвіри, які мали потребу в грошах, вводили все нові і нові податки, зокрема податок на рабів і на спадщину.
Наказ цей зустрінутий був вибухом обурення в народі, який сердився на те, що після того як була виснажена громадська скарбниця, пограбовані провінції, обтяжили і Італію поборами, податками, конфіскаціями і все це не на ведення зовнішніх війн і не на розширення меж держави, а на особисту ворожнечу через владу, звідки і пішли проскрипції, вбивства, загальний голод, а тепер хочуть позбавити і останніх засобів.
Флот Помпея турбував узбережжя і перешкоджав доставці хліба. Підвіз хліба з Африки також припинився. Перебої з продуктами харчування викликали зростання цін і невдоволення правлячим режимом, популярність Секста Помпея між тим росла. У цей період багато римлян і італійців покладали великі надії на те, що Секст, як істинний син Помпея Великого, скине терористичний режим Другого тріумвірату і відновить республікуМашкин, с. 252.
Восени 40 року до н. е. симпатії до Секста вилилися у відкриту демонстрацію. Коли перед початком вистави в театрі вносили зображення богів, то при появі Нептуна, який вважався покровителем Секста, публіка вибухнула оплескамиДіон Кассій. XLVIII, 31.
Незабаром в Римі почалися заворушення, натовп скинув статуї тріумвірів, в Октавіана і Антонія, які намагалися заспокоїти народ, полетіло каміння. Були викликані війська, які жорстоко придушили народне обурення, а потім кинулися грабувати будинки багатих городянАппиан. XVII, 68,.
Коли натовп розбігся, трупи були кинуті в річку, щоб вид їх не збуджував роздратування. Але сумно було бачити, як трупи спливали наверх і як солдати і злодії, що до них приєдналися, знімали з убитих менш придатне і несли це як свою здобич. Так припинена була ця смута, викликавши страх і ненависть до правителів. Голод між тим досяг найвищої сили, народ стогнав, але залишався спокійним.
Путеольська мирна угода Відчуваючи нестачу коштів і побоюючись нових бунтів, тріумвіри почали шукати шляхи до угоди з Помпеєм. Октавіан одружився зі Скрибонією, сестрою Луція Скрібонія Лібона, з дочкою якого був одружений Помпей. Самому Лібону Антоній дав гарантії безпеки, і той прибув з Сицилії для попередніх переговорів. Зустріч з триумвірами відбулася в Байях, куди прибула також мати Секста Помпея Муція. За повідомленням Аппіана, більшість прихильників Помпея схиляли його до угоди, тільки Менодора написав йому з Сардинії, «що слід або воювати по-справжньому або забаритися ще», поки голод не зробить тріумвірів більш поступливимиАппіан. XVII, 69—70.
У 39 до н. е. Помпей прибув в Путеоли, де після тривалих і складних переговорів було укладено мирну угоду. Її положення зводилися до наступного:Аппіан. XVII, 72
1. Припинення війни на суші і на морі, зняття морської блокади. 2. Секст Помпей отримує Сицилію, Сардинію, Корсику і Пелопоннес на тих же умовах, на яких володіють своїми провінціями тріумвіри. 3. Гарнізони Помпея виводяться з зайнятих ним італійських міст, його кораблі не повинні чіплятися до узбережжя Італії, йому забороняється приймати рабів-утікачів. 4. Помпей повинен поставляти римлянам хліб зі своїх провінцій, згідно звичайній практиці. 5. Помпей може виконувати консульські обов'язки через своїх друзів. 6. Знатні вигнанці отримують право повернутися на батьківщину, за винятком осіб, засуджених як вбивці Цезаря. Тим, хто втік зі страху, повертається майно, за винятком рухомого; проскрибованим повертається четверта частина майна. 7. Раби, що билися на стороні Помпея визнаються вільними; вільні, після закінчення служби, отримують ті ж нагороди, що і солдати Антонія з Октавіаном.
Скріпивши угоду, Помпей, Антоній і Октавіан по черзі влаштували бенкети. Помпей приймав гостей на своєму розкішному кораблі. Аппіан передає легенду, згідно з якою Менодора запропонував напасти на бенкетуючих і одним ударом вирішити всі проблеми, повернувши Сексту батьківську владу. Нібито Помпей відповів на це:
Нехай Менодора робить це без моєї участі. Менодору підходить порушувати клятву, але не Помпею.'
Більш барвистий варіант приводить Плутарх. За його словами,У самий розпал частування, коли градом сипалися жарти щодо Клеопатри і Антонія, до Помпея підійшов пірат Мен і прошепотів йому на вухо: «Хочеш, я обрублю якірні канати і зроблю тебе владикою не Сицилії та Сардинії, але Римської держави?» Почувши ці слова, Помпей після недовгого роздуму відповідав: "Що б ти виконав це, не попередивши мене, Мен! А тепер доводиться задовольнятися тим, що є, — порушувати клятву не в моєму звичаї ".Більшість римських аристократів, які ховалися у Помпея, скористалися угодою і повернулися до Італії, де багато з них примкнули до угруповання Антонія. В Італії новини про підписання миру викликали загальну радість. Незадоволені були тільки ті, кому припали жеребом земельні ділянки осіб, які повертаються тепер з Помпеєм; вони боялися, що сусідами їх будуть непримиренно вороже до них настроєні землевласники, готові виступити проти них як тільки це буде можливо. Режим Секста Помпея Діяльність Секста Помпея є «однією з найменш досліджених»Парфёнов, с. 63 проблем римської історії. «Образ Секста Помпея залишається для нас загадкою»Машкин, с. 257, через нестачу інформації і тенденційності античних джерел.
Джерела, як і в випадку з Антонієм, несуть на собі помітний відбиток офіційної пропаганди Октавіана Августа, що зображає Помпея як злочинця, заколотника, і ватажка піратів і рабів-утікачів. Веллей Патеркул, наприклад, пише, що Секст був «лібертін своїх лібертинів, раб своїх рабів, заздрячи вищим, догоджав нижчим»Веллей Патеркул. II, 73, 1.
Наявні відомості не дозволяють зробити висновки про наявність у Секста будь-якої соціальної програми. Втім, на рубежі 40-х і 30-х років такої не було і у тріумвірів — їх єдиною метою було втриматися при владі будь-якою ціною, спираючись на кого завгодно. Рабів Помпей приймав у великій кількості, оскільки це було основне джерело поповнення військ і флоту.
В результаті на Сицилії виникло дивне державне утворення з провінціалів, римських аристократів і землевласників, піратів, вільновідпущеників і рабів-утікачів. Вимушений союз між цими соціальними групами не міг бути міцним. Найвидніші флотоводці Секста Помпея — Менодор (Мена), Менекрат, Демохар і Аполлофан — були вільновідпущениками. Є припущення, що вони були взяті в полон Помпеєм Великим під час кампанії проти піратів, і стали його лібертінами і клієнтамиПарфёнов, с. 72.
За словами Аппіана, саме Менодор настроював Секста Помпея проти Стація Мурка, який привів на Сицилію республіканський флот, і надав багато інших послуг. У 39 до н. е. Помпей підіслав до Мурка вбивць, а потім намагався видати цей злочин як справу рук рабівАппиан. XVII, 70. Підле вбивство видного представника помпеянської партії напередодні переговорів у Путеолах призвело до охолодження відносин між Секстом і римськими аристократами, і переходу останніх в табір Антонія.