Метаміктні мінерали (, ; ) — мінерали, речовина яких при збереженні зовнішнього вигляду кристалу повністю або частково переходить в особливий (склоподібний) агрегатний стан.
Фізична суть метаміктизації — порушення тримірної періодичності в розташуванні атомів і іонів, характерної для кристалічної речовини. Це порушення — наслідок зміщення атомів і іонів з їх позицій у кристалічній структурі α-частинками, що виникають при розпаді радіоактивних елементів даного мінералу або мінералів, які перебувають з ним у контакті. Для зміщення атома або іона необхідна енергія порядку 5 еВ. Метаміктні мінерали характеризуються: порушеною кристалічною структурою і, як наслідок, рентгеноаморфністю; підвищеною потенційною енергією і, як наслідок, самозагорянням при нагріванні; типовим для скла ІЧ-спектром поглинання; раковистим зломом, скляним блиском, крихкістю.
Метаміктний стан характерний для мінералів з анізотропією хімічних зв’язків у кристалічній структурі: силікатів і титанатів U і Th, силікофосфатів TR, U і Th, складних оксидів групи титано-тантало-ніобатів.
Література